Постанова від 22.04.2026 по справі 910/5011/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/5011/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 22.04.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 (повний текст рішення підписано 27.10.2025)

у справі №910/5011/25 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 81 744 618, 98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.06.2025, просило стягнути заборгованість у розмірі 69 786 723, 53 грн. (основний борг), 2 035 811, 40 грн. - 3 % річних, 9 922 084, 05 грн. - втрат від інфляції за Договором № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 щодо оплати наданих послуг за період з травня 2024 по грудень 2024 року в сумі 69 786 723, 53 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" - основний борг в розмірі 69 786 723 грн. 53 коп. 3 % річних у розмірі 2 035 811 грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 922 084 грн. 05 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 059 800 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору у період з липня 2024 по листопад 2024 сторонами були складені акти приймання - передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 82 458 093, 56 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі;

- підтверджено наявність основного боргу у Відповідача, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до суми 69 786 723, 53 грн. підлягають задоволенню;

- перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме в розмірі 9 922 084, 05 грн.;

- дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 2 035 811, 40 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося 17.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 17.11.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню повністю, в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що встановлення витрат НЕК "Укренерго" на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу, а також покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, законом не передбачено, а тому використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу є нецільовим використанням коштів, що у свою чергу виключає вину НЕК "Укренерго" у несвоєчасних розрахунках за договором. Також, скаржник наголошував на відсутності джерел покриття витрат на послуги постачальника універсальних послуг у 2025 році у зв'язку з невиконанням учасниками ринку електричної енергії розрахунків за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії та відсутності джерел покриття витрат в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Також, скаржник зазначав, що він не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необгрунтованими.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява, в якій він додатково наголошував на тому, що розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем з порушенням установленого порядку із застосуванням сукупного індексу інфляції без заокруглення до десяткового числа після коми, з чим помилково також погодився і суд першої інстанції. Також, зазначив на правовій позиції з вказаного питання, висловленій Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, та у постанові Об?єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

22.12.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду за допомогою системи «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошував на наступному:

- умови Договору № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019, укладеного між ТзОВ «ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ» та ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» (як і всі додаткові угоди до Договору), повністю узгоджені між сторонами на момент укладення, не оспорювались під час його виконання та є чинними по даний час;

- на виконання умов Договору № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019, між сторонами були укладені акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, які підписані сторонами без зауважень і заперечень, а тому, відповідно, є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем обсягу послуг та їх вартості, а отже, наявні підстави виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг; розмір вартості наданих послуг був затверджений рядом постанов НКРЕКП;

- оскільки ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» порушив умови Договору та не здійснив оплату наданих послуг у повному обсязі, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 69 786 723, 53 грн.;

- оскільки відповідач прострочив строки виконання своїх грошових зобов'язань з оплати послуги за розрахункові періоди травень 2024 року - грудень 2024 року згідно Договору № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 641 від 26 квітня 2019 року, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за порушення строків (прострочення) виконання грошових зобов'язань з оплати послуги за розрахункові періоди травень 2024 року - грудень 2024 року, 3% річних 2 035 811, 40 грн. та інфляційних втрат 9 922 084, 05 грн., разом 11 957 895, 45 грн.;

- у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів, адже це не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (стаття 607 Цивільного кодексу України) або відсутністю вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України);

- згідно висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 жовтня 2025 року у справі № 910/9762/24 щодо аналогічних правовідносин, «ані умови договору, ані положення Порядку та наведені постанови Регулятора про затвердження розміру вартості послуг у спірні періоди, не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу на передачу електричної енергії зі сторони Регулятора; адже відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем, а відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на що посилається скаржник, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань за названим договором»; подібні висновки викладені і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5602/24.

Також, 24.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі стосовно обгрунтованості заявлених до стягнення показників та наявність відповідних розрахунків у матеріалах справи, а також обгрунтованість вимог позивача.

Крім того, 02.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомив про:

- здійснення відповідачем часткового погашення суми основного боргу за Договором № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019, а саме сплачено 47 656 036,11 грн. вже після ухвалення оскаржуваного рішення, на підтвердження чого просив долучити відповідні платіжні інструкції до матеріалів справи, а саме: № ПУП015865 від 12.03.2026, № ПУП015864 від 12.03.2026, ПУП015863 від 12.03.2026;

- станом на квітень 2026 року залишок основної суми заборгованості складає 22 130 687,42 грн., 3 % річних у розмірі 2 035 811, 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 922 084, 05 грн., загалом на суму 34 088 582, 87 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/5011/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5011/25. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25.

04.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5011/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі, а саме 1 271 760,00 грн.

17.12.2025 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25, розгляд справи призначено на 11.02.2026.

В судовому засіданні 11.02.2026 оголошено перерву до 11.03.2026 до 15:45 год., про що постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 11.03.2026 оголошено перерву до 22.04.2026 до 14:00 год., про що постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 22.04.2026 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (позивача) приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідача, скаржника) в залі суду.

Представник скаржника в судовому засіданні 22.04.2026 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/5011/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того звернув увагу суду, що після прийняття рішення судом першої інстанції Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було сплачено 47 656 036,11 грн основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні 22.04.2026 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, представник підтвердив часткову сплату суми основного боргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ" (далі - Постачальник/Позивач) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (далі - Замовник/Відповідач) укладено договір № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із закупівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (надалі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору ( в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору), для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та із придбання послуги за механізмом ринкової премії, що надається суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництваелектричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 до Договору), для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору передбачено, що Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих Послуг відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 за № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом Постачальником послуг.

Згідно п. 2.1. Договору ( в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору), вартість та порядок оплати Послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді.

Згідно п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 до Договору), вартість та порядок оплати Послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом Постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29 грудня 2023 року №2651.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Постачальник послуг зобов'язаний: здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; затверджувати вартість Послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості Послуги, проведений у розрахунковому періоді - Додаток 1 до Договору, та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого п. 2.1 глави 2 Договору; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору) визначено, що Постачальник послуг зобов'язаний: здійснювати розрахунок вартості Послуги виходячи з обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом та обсягів придбаної послуги за механізмом ринкової премії, що надається суб'єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку відповідно до Порядку; затверджувати вартість Послуги у Регулятора відповідно до глав 4, 12, 14 та 15 Порядку; надавати інформацію, необхідну для здійснення перевірки розрахунків вартості Послуг та платежу для затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії, проведених у розрахунковому періоді (додаток до акта приймання-передачі наданих послуг та розрахунок платежу для затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії, що є додатками 1 та 6 до цього Договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено;-повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію Постачальника послуг; повідомляти Замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості Послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 цього Договору; повідомляти про вартість Послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати Послугу; складати та надавати Замовнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 до Договору) визначено, що Постачальник послуг зобов'язаний: надавати Послугу; здійснювати розрахунок вартості Послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом, відповідно до Порядку; подавати Регулятору для затвердження розмір вартості послуги, погоджений Замовником; надавати первинну документацію та іншу інформацію, необхідну для здійснення перевірки розрахунків розміру вартості Послуги; повідомляти про вартість Послуги, визначену в розрахунковому періоді; повідомляти Замовника про наявність підстав для проведення перерахунку вартості Послуги; складати та надавати Замовнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію Постачальника послуги.

За умовами п. 3.3 Договору, Замовник зобов'язаний: приймати послугу, яку надає постачальник; на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату Послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг - Додаток 2 до цього договору протягом 5 днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.

За умовами п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору), Замовник зобов'язаний: приймати Послугу, яку надає Постачальник послуг за процедурою, визначеною Порядком; здійснювати перевірку розрахунків вартості послуги та платежу для затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості Послуги, розрахованої Постачальником послуг та затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих Послуг та платежу для затвердження розміру вартості послуги за механізмом ринкової премії (що є додатком 1 та 6 до цього Договору) та акти коригування до акта приймання- передачі наданих Послуг (що є додатком 5 до цього Договору) протягом п'яти днівз дня їх отримання; проводити оплату вартості Послуги виключно у грошовій формі.

За умовами п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 до Договору), Замовник зобов'язаний: приймати Послугу, яку надає Постачальник послуг за процедурою, визначеною Порядком; здійснювати перевірку розрахунків вартості послуги, яку надає Постачальник; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості Послуги, розрахованої Постачальником послуги, погодженої Замовником та затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих Послуг та акти коригування до акта приймання-передачі наданих Послуг протягом п'яти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості Послуги виключно у грошовій формі.

Згідно п. 4.1 Договору, сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 4.5. Договору, усі спори, що виникають з цього Договору, Сторони вирішують шляхом переговорів. У разі неможливості досягти згоди шляхом переговорів Сторона-ініціатор має право звернутися до Регулятора та/або суду.

Відповідно до п. 4.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору), усі суперечки та розбіжності, що виникають при виконанні умов цього Договору чи у зв'язку із ним, мають вирішуватись, за можливості, шляхом переговорів між Сторонами.

Відповідно до п. 4.6. Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 до Договору), у разі якщо суперечки та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню відповідно до Порядку врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 лютого 2019 року № 156, та/або у судовому порядку.

Відповідно до п. 4.5. Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 до Договору), усі суперечки та розбіжності, що виникають при виконанні умов цього Договору чи у зв'язку із ним, мають вирішуватись, за можливості, шляхом переговорів між Сторонами.

Відповідно до п. 4.6. Договору (в редакції Додаткової угоди №9 до Договору), у разі якщо суперечки та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню відповідно до Порядку врегулювання спорів, що виникають між суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 лютого 2019 року № 156, та/або у судовому порядку.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з 01.07.2019 року та діє до 31.12.2020 року.

Додатковою угодою №3 від 31.12.2020 року до Договору внесені зміни до Договору та підпункт 7.1. викладено в новій редакції: "Цей договір на набирає чинності з 01.07.2019 року та діє до 31.12.2021 року."

Додатковою угодою №5 від 31.12.2021 року до Договору внесені зміни до Договору та підпункт 7.1. викладено в новій редакції: "Цей договір на набирає чинності з 01.07.2019 року та діє до 31.12.2022 року."

Додатковою угодою №6 до Договору внесені зміни до Договору та підпункт 7.1. викладено в новій редакції: "Цей договір на набирає чинності з 01.07.2019 року та діє до 31.12.2023 року."

Додатковою угодою №8 до Договору викладено в новій редакції Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з додатками до нього (далі- Договір).

Відповідно до п. 8.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №8 до Договору), цей договір набирає чинності з _01.07.2019_ та діє до 31.12.2024.

Додатковою угодою №9 до Договору викладено в новій редакції Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з додатками до нього (далі- Договір).

Відповідно до п. 8.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №9 до Договору), цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.

Додатковою угодою №10 від 31.12.2021 року до Договору внесені зміни до Договору та викладено підпункт 8.1 глави 8 "Термін дії Договору" в наступній редакції: " 8.1. Цей Договір набирає чинності з 01.07.2019 № 0216-09021 та діє до 31.12.2025".

Згідно п. 15.3. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 з наступними змінами та доповненнями (далі -Порядок) - протягом двох робочих днів після отримання від ОСП (НЕК "УКРЕНЕРГО") підписаного акта приймання-передачі ПУП (ТОВ "ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ") надає Регулятору (НКРЕКП) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання- передачі для затвердження.

Відповідно до 15.4. Порядку, ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Відповідно до п. 15.5. Порядку у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

ПУП надає ОСП акти коригування вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з оновленими розрахунками.

У разі відсутності зауважень до оновленого розрахунку вартості послуги ОСП протягом п'яти робочих днів з дня отримання повертає акт коригування до акта приймання- передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору, між Сторонами були підписані наступні акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел:

- Акт № 5 від 31.05.2024 року (за період з 01.05.2024 року по 31.05.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 42 866 687,44 грн. без ПДВ (51 440 024,93 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1210 від 26.06.2024 року, строк оплати до 01.07.2024 року.

В подальшому Сторони погодили акт коригування від 21.10.2024 року до акта № 5 від 31.05.2024 року загальна вартість скоригована в сторону збільшення на 14 147,25 грн. без ПДВ (16 976,70 грн. з ПДВ) та становить 42 880 834,69 грн. без ПДВ (51 457 001,63 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1944 від 13.11.2024 року, строк оплати до 18.11.2024 року.

- Акт № 6 від 30.06.2024 року (за період з 01.06.2024 року по 30.06.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 31 496 518,91 грн. без ПДВ (37 795 822,69 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1409 від 31.07.2024 року, строк оплати до 05.08.2024 року.

- Акт № 7 від 31.07.2024 року (за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 26 436 830,68 грн. без ПДВ (31 724 196,82 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1573 від 03.09.2024 року, строк оплати до 06.09.2024 року.

- Акт № 8 від 31.08.2024 року (за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 35 032 353,26 грн. без ПДВ (42 038 823,91 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1702 від 01.10.2024 року, строк оплати до 04.10.2024 року.

- Акт № 9 від 30.09.2024 року (за період з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 24 484 357,70 грн. без ПДВ (29 381 229,24 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 1855 від 29.10.2024 року, строк оплати до 01.11.2024 року.

Надалі Сторони погодили акт коригування від 06.12.2024 року до акта № 9 від 30.09.2024 року загальна вартість скоригована в сторону збільшення на 14 165,87 грн. без ПДВ (16 999,04 грн. з ПДВ) та становить 24 498 523,57 грн. без ПДВ (29 398 228,28 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 25 від 09.01.2025 року, строк оплати до 14.01.2025 року.

- Акт № 10 від 31.10.2024 року (за період з 01.10.2024 року по 31.10.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 16 277 177,13 грн. без ПДВ (19 532 612,56 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 2017 від 26.11.2024 року, строк оплати до 29.11.2024 року.

- Акт № 11 від 30.11.2024 року (за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 6 967 818,00 грн. без ПДВ (8 361 381,60 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 2364 від 24.12.2024 року, строк оплати до 27.12.2024 року.

- Акт № 12 від 31.12.2024 року (за період з 01.12.2024 року по 31.12.2024 року) на загальну вартість послуг у розмірі 1 691 253,19 грн. без ПДВ (2 029 503,83 грн. з ПДВ), затверджено постановою НКРЕКП № 113 від 28.01.2025 року, строк оплати до 31.01.2025 року.

Позивач зазначав, що порушуючи умови цього Договору, боржником не здійснено повної оплати вартості Послуги згідно актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахункові періоди липень 2024 року - листопад 2024 року, внаслідок чого станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором № 0216-09021 131 ЮВ/19 від 01 липня 2019 року перед позивачем, з урахуванням проведених оплат, становить 82 458 093,56 грн.

Також під час планової перевірки ТОВ "Львівенергозбут" щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу, НКРЕКП складено акт №75 від 31.03.2025 року згідно, якого підтверджено заборгованість НЕК "УКРЕНЕРГО" перед ТОВ "Львівенергозбут" за надані послуги із збільшення частки виробництва електричної енергії за 2024 рік, яка становить 104 477 390 грн. (без ПДВ), на час пред'явлення позовної заяви заборгованість відповідача за Договором №0216-09021 131 ЮВ/19 від 01 липня 2019 року перед позивачем з урахуванням проведених оплат становить - 82 458 093,56 грн. (з ПДВ).

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача заборгованість у розмірі 69 786 723, 53 грн. основного боргу, 2 035 811, 40 грн. - 3 % річних, 9 922 084, 05 грн. - втрат від інфляції.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.06.2025).

Крім того, 02.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомив про здійснення відповідачем часткового погашення суми основного боргу за Договором № 0216-09021 131 ЮВ/19 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019, а саме сплачено 47 656 036,11 грн. вже після ухвалення оскаржуваного рішення, на підтвердження чого просив долучити відповідні платіжні інструкції до матеріалів справи, а саме: № ПУП015865 від 12.03.2026, № ПУП015864 від 12.03.2026, ПУП015863 від 12.03.2026.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення та перебігу спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Положеннями п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії", з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (1). До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать зокрема забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії; Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця; постачальників універсальних послуг; оператора системи передачі; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф, на строк застосування "зеленого" тарифу; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (2).

Згідно з абз. 3 ч. 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів

Згідно п. 15.3. Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 з наступними змінами та доповненнями (далі -Порядок), протягом двох робочих днів після отримання від ОСП (НЕК "УКРЕНЕРГО") підписаного акта приймання-передачі ПУП (ТОВ "ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ") надає Регулятору (НКРЕКП) розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання- передачі для затвердження.

Відповідно до 15.4. Порядку, ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Відповідно до п. 15.5. Порядку, у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

ПУП надає ОСП акти коригування вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з оновленими розрахунками.

У разі відсутності зауважень до оновленого розрахунку вартості послуги ОСП протягом п'яти робочих днів з дня отримання повертає акт коригування до акта приймання- передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов укладеного договору у період з липня 2024 по листопад 2024 сторонами були складені та підписані акти приймання - передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на загальну суму 82 458 093, 56 грн.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та підтвердженість наявності основного боргу у Відповідача за Договором, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) задовольнив, присудивши до стягнення 69 786 723, 53 грн.

Крім того, на стадії апеляційного розгляду справи, Відповідачем було здійснено також часткове погашення заборгованості за Договором, а саме: сплачено загалом ще 47 656 036,11 грн. вже після ухвалення оскаржуваного рішення, на підтвердження чого просив долучити відповідні платіжні інструкції до матеріалів справи, а саме: № ПУП015865 від 12.03.2026 на суму 48 955,96 грн., № ПУП015864 від 12.03.2026 на суму 24 102 096,76 грн., ПУП015863 від 12.03.2026 на суму 23 504 983,39 грн.

Отже, загалом на стадії апеляційного розгляду справи відповідачем оплачено 47 656 036,11 грн., а тому, суд апеляційної інстанції встановив, що загальна сума заборгованості, що є предметом спору у даній справі, складає 22 130 687 (двадцять два мільйони сто тридцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 42 коп., яка є обґрунтованою, документально доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України і підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Доводи скаржника про те, що встановлення витрат НЕК "Укренерго" на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу, а також покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, законом не передбачено, а тому використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу є нецільовим використанням коштів, що у свою чергу виключає вину НЕК "Укренерго" у несвоєчасних розрахунках за договором - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами Договору (з урахуванням і додаткових угод) та положеннями Порядку не передбачено право відповідача для відстрочення здійснення свого обов'язку з оплати за надані йому послуги внаслідок не включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що Відповідач є суб'єктом господарювання, а відтак у процесі здійснення підприємницької діяльності повинен усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, внаслідок чого він зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості послуг, незважаючи на відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

Крім того, посилання скаржника на відсутність джерел покриття витрат на послуги постачальника універсальних послуг у 2025 році у зв'язку з невиконанням учасниками ринку електричної енергії розрахунків за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії - також відхиляються судом апеляційної інстанції як необгрунтовані, оскільки наведені обставини не звільняють Відповідача від обов'язку виконати господарські зобов'язання (стаття 607 Цивільного кодексу України), як не спростовують і факт наявності його вини у порушенні такого зобов?язання (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 жовтня 2025 року у справі № 910/9762/24 щодо аналогічних правовідносин, «ані умови договору, ані положення Порядку та наведені постанови Регулятора про затвердження розміру вартості послуг у спірні періоди, не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу на передачу електричної енергії зі сторони Регулятора; адже відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем, а відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на що посилається скаржник, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань за названим договором». Подібні висновки викладені також і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5602/24.

Також, статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

За таких обставин, враховуючи, що внаслідок часткової сплати Відповідачем грошових коштів у розмірі 47 656 036,11 грн за Договором, сума заборгованості Відповідача перед позивачем зменшилася на вказану суму, а тому відсутній предмет позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 47 656 036,11 грн, що є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 47 656 036,11 грн, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування рішення в цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від 09.03.2021 у справі №914/1034/18.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, викладено наступну правову позицію стосовно застосування норм процесуального права:

- посилаючись на процесуальні обмеження, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном.

- Не зважаючи на те, що, як встановив апеляційний господарський суд, суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін. Фактично, стягнення боргу за рахунок іпотечного майна у разі відсутності такого боргу порушить принцип справедливості;

- В силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості врахувати встановлені фактичні обставини, оскільки відповідно до статті 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу;

- Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній, а тому враховуючи вимоги статей 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, дійшов висновку про необхідність застосування для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 47 656 036,11 грн, саме приписів пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України, оскільки вказана процесуальна дія забезпечить врегулювання між сторонами розміру наявних та сплачених грошових вимог, визначення дійсного стану розрахунків між сторонами на момент вирішення спору судом апеляційної інстанції, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, забезпечить дотримання принципу справедливості, а також приписів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо попередження втручання у право особи на мирне володіння його майном при подальшому виконанні учасниками спору рішення суду як у добровільному та/або примусовому порядку.

Також, Позивачем (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.06.2025), заявлено до стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 2 035 811, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 9 922 084,05 грн., які були задоволені судом першої інстанції з посиланням на їх обгрунтованість та вірність арифметичного розрахунку.

В свою чергу, скаржник в апеляційній скарзі наголошував, що він не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є необгрунтованими. Проте, в цій частині доводи скаржника суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу, а тому Позивачем правомірно заявлено до стягнення відповідні показники, і доводи скаржника в цій частині є необгрунтованими.

Здійснивши перевірку розрахунку Позивача заявленої до стягнення суми 3 % щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги Позивача в цій частині підлягають задоволенню загалом в розмірі 2 035 811,40 грн. (за травень 2024 - 240 629,15 грн. (за загальний період з 02.07.2024 по 27.11.2024), за червень 2024 - 342 608,56 грн. (за загальний період з 06.08.2024 по 25.02.2025), за липень 2024 - 396 141,79 грн. (за загальний період з 07.09.2024 по 01.04.2025), за серпень 2024 - 495 504,90 грн. (за загальний період з 05.10.2024 по 01.04.2025), за вересень 2025 - 291 402,68 грн. (за загальний період з 02.11.2024 по 01.04.2025), за жовтень 2024 - 157 861,06 грн. (за загальний період з 30.11.2024 по 01.04.2025), за листопад 2024 - 52 179,42 грн. (за загальний період з 28.12.2024по 01.04.2025), за грудень 2024 - 3 202,72 грн. (за загальний період з 01.02.2025 по 24.02.2025)). У зв?язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.

В свою чергу, скаржник зазначав також і про те, що розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем з порушенням установленого порядку із застосуванням сукупного індексу інфляції без заокруглення до десяткового числа після коми, з чим помилково також погодився і суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується в цій частині з доводами скаржника, оскільки перевіривши наданий Позивачем розрахунок, встановлено, що дійсно, розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем з порушенням установленого порядку із застосуванням сукупного індексу інфляції без заокруглення до десяткового числа після коми, з чим помилково також погодився і суд першої інстанції.

Правові позиції з вказаного питання висловлені Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, та у постанові Об?єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно контррозрахунку Відповідача, здійсненого із застосуванням сукупного індексу інфляції з заокругленням до десяткового числа після коми, розмір інфляційних втрат складає загалом 9 892 484,76 грн., згідно нижченаведених розрахунків.

За травень 2024 року:

- в період 1: з 02.07.2024 по 23.09.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 102,109% тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 22 737,09 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 102,1%, нарахування становить наступну суму: 1 078 098,30 х 1,021 - 1 078 098,30 = 22 640,06 грн.;

- в період 2: з 02.07.2024 по 22.10.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 103,946962%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 109 245,99 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми -103,9%, нарахування становить наступну суму: 2 767 849,96 х 1,039 - 2 767 849,96 = 107 946,15 грн.;

- в період 3: з 02.07.2024 по 23.10.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 103,946962%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 15 164,80 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми -103,9%, нарахування становить наступну суму: 384 214,57 х 1,039 - 384 214,57 = 14 984,37 грн.;

- в період 4: з 02.07.2024 по 12.11.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 103,946962% , тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 70 545,18 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми -103,9%, нарахування становить наступну суму: 1 787 328,52 х 1,039 - 1 787 328,52 = 69 705,81 грн.

- в період 5: з 02.07.2024 по 27.11.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 105,921954%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 1 166 774,29 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 105,9%, нарахування становить наступну суму: 19 702 521,11 х 1,059 - 19 702 521,11 = 1 162 448,75 грн.

Отже, розмір інфляційних втрат за травень 2024 року, розрахований із заокругленням сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, становить загалом суму у розмірі 1 377 725,14 грн.

За червень 2024 року:

- в період 2: з 06.08.2024 по 24.12.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 107,404862%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 17 284,33 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 107,4% нарахування становить наступну суму: 233 418,70 х 1,074 - 233 418,70 = 17 272,98 грн.;

- в період 3: з 06.08.2024 по 29.12.2024 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 107,404862%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 12 494,04 грн. Проте, при використанні сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 107,4%, нарахування становить наступну суму: 168 727,58 х 1,074 - 168 727,58= 12 485,84 грн.

Отже, розмір інфляційних втрат за червень 2024 року, розрахований із заокругленням сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, становить загалом суму у розмірі 1 866 591,21 грн.

За липень 2024 року:

- в період 1: з 07.09.2024 по 27.02.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 108,909811%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 8 449,82 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 108,9% ,нарахування становить наступну суму: 94 837,25 х 1,089- 94 837,25 = 8 440,52 грн.;

- в період 2: з 07.09.2024 по 06.03.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 108,909811%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 1 254 490,04 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 108,9% нарахування становить наступну суму: 14 079 873,02 х 1,089- 14 079 873,02 = 1 253 108,70 грн.;

- в період 3: з 07.09.2024 по 18.03.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 108,909811%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 359 904,56 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 108,9% нарахування становить наступну суму: 4 039 418,67 х 1,089- 4 039 418,67 = 359 508,26 грн.;

- в період 4: з 07.09.2024 по 01.04.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 108,909811%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 638 408,31 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 108,9%, нарахування становить наступну суму: 7 165 228,52 х 1,089- 7 165 228,52= 637 705,34 грн.

Отже, розмір інфляційних втрат за липень 2024 року, розрахований із заокругленням сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, становить загалом суму у розмірі 2 258 762,82 грн.

За серпень 2024 року:

- в період 2: з 05.10.2024 по 01.04.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 107,300306%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 2 455 170,32 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 107,3%, нарахування становить наступну суму: 33 631 059,13 х 1,073- 33 631 059,13= 2 455 067,32 грн.

За вересень 2024 року:

- в період з 02.11.2024 по 01.04.2025: позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 105,403051%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 1 269 986,32 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 105,4% ,нарахування становить наступну суму: 23 504 983,39 х 1,054- 23 504 983,39 = 1 269 269,10 грн.

За жовтень 2024 року:

- в період з 30.11.2024 по 01.04.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 103,437734%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 537 183,47 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 103,4%, нарахування становить наступну суму: 15 626 090,05 х 1,034- 15 626 090,05 = 531 287,06 грн.

За листопад 2024 року:

- в період 1: з 28.12.2024 по 28.03.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 102,0096%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 2 724,05 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 102,0%, нарахування становить наступну суму: 135 551,95 х 1,02- 135 551,95 = 2 711,04 грн.;

- в період 2: з 28.12.2024 по 01.04.2025 позивачем застосовано сукупний індекс інфляції в розмірі 102,0096%, тобто без заокруглення до десяткового числа після коми, внаслідок чого безпідставно нараховано інфляційні втрати за вказаний період в розмірі 131 700,21 грн. Проте, при використанні правильного сукупного індексу інфляції, заокругленого до десяткового числа після коми - 102,0% нарахування становить наступну суму: 6 553 553,33 х 1,02- 6 553 553,33 = 131 071,07 грн.

Отже, розмір інфляційних втрат за листопад 2024 року, розрахований із заокругленням сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, становить загалом суму у розмірі 133 782,11 грн.

Стосовно нарахування інфляційних втрат в сумі 12 988,82 грн. за грудень 2024 року, то в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 01.02.2025 по 24.02.2025, тобто за неповний місяць, що виключає таке нарахування.

З урахуванням вищенаведеного, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контррозрахунок Відповідача є правильним арифметично та методологічно, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 9 892 484,76 грн. інфляційних втрат, у зв?язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, з присудженням до стягнення з Відповідача на користь Позивача саме вказаної суми, з відмовою у решті вимог у цій частині (29 599,29 грн.).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що:

- доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження (а саме в частині невірного розрахунку Позивачем інфляційних втрат), а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні з присудженням до стягнення з Відповідача на користь Позивача 9 892 484,76 грн. інфляційних втрат, з відмовою у решті вимог у цій частині;

- рішення суду в частині стягнення 47 656 036,11 грн основного боргу - слід скасувати, а провадження у справі №910/5011/25 в частині стягнення 47 656 036,11 грн основного боргу - слід закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України;

- в частині стягнення 22 130 687,42 грн основної суми боргу, 2 035 811,40 грн. 3% річних - рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки доводи скаржника в цій частині не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення в цій частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в цій частині за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 скасувати частково в частині стягнення 47 656 036,11 грн основного боргу та в цій частині прийняти нове рішення суду, яким щодо стягнення 47 656 036,11 грн. основного боргу - провадження у справі №910/5011/25 закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 в частині стягнення 9 922 084,05 грн. інфляційних втрат - змінити, присудивши до стягнення 9 892 484,76 грн.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 щодо стягнення 22 130 687,42 грн основної суми боргу, 2 035 811,40 грн. 3% річних - залишити без змін.

5. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі №910/5011/25 в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 79016, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 42092130) - основний борг в розмірі 22 130 687 (двадцять два мільйони сто тридцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 42 коп., 3 % річних у розмірі 2 035 811 (два мільйони тридцять п'ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 892 484 (дев'ять мільйонів вісімсот дев?яносто дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 76 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Провадження у справі №910/5011/25 в частині стягнення 47 656 036,11 грн основного боргу - закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ" (Україна, 79016, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 42092130) 460 (чотириста шістдесят ) грн. 50 коп. судових витрат за подачу апеляційної скарги.

В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

7. Видачу наказу по справі №910/5011/25 доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/5011/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано: 19.05.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга