27 січня 2011 р. № 09/1357
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільшанка"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.10.10
у справі№09/1357
за позовомОСОБА_4
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільшанка"
1. ОСОБА_5
2. ОСОБА_6
3. ОСОБА_7
4. ОСОБА_8
Державний реєстратор Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області
провизнання недійсним рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: ОСОБА_9 -за дов. від 31.03.10
від відповідача: Поліщук В.С. -за дов. від 20.10.10;
від третьої особи -1: ОСОБА_9 -за дов. від 31.03.10:
від третьої особи -2: ОСОБА_9 -за дов. від 31.03.10:
від третьої особи -3: ОСОБА_9 -за дов. від 31.03.10:
від третьої особи -4: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;
від третьої особи на стороні відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
доповідач: Добролюбова Т.В
ОСОБА_4 у липня 2010 року заявлений позов до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільшанка” та Державного реєстратора Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства від 27.12.07 про затвердження нового складу учасників СТОВ «Вільшанка», статуту товариства у новій редакції, про призначення директора товариства, про державну реєстрацію змін до установчих документів. Водночас, позивач просив скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що загальні збори від 27.12.07 проведені з порушенням частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» та пунктів 12.2, 12.3 Статуту товариства, за відсутності кворуму, тому, на його думку, усі рішення, прийняті на цих зборах, підлягають визнанню недійсними. Позивач наголошував на тому, що підставою ухвалення на загальних зборах рішень та здійснення в подальшому реєстраційних дії, зокрема був, договір купівлі -продажу корпоративних прав від 11.12.07, укладений з ОСОБА_11, який не мав нотаріального посвідчення, а тому, відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»не міг бути підставою для реєстрації змін до установчих документів.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.10, ухваленим суддею Курченко Н.М., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою виключення позивача з товариства була подана ним нотаріально посвідчена заява від 02.11.07 про вихід з товариства. При цьому, виключення позивача відбулось 11.12.07, після отримання ним вартості його частки в статутному фонді, згідно з договором купівлі-продажу корпоративних прав. Відтак, суд дійшов висновку про припинення з 11.12.07 прав позивача на частку у статутному капіталі товариства через її відчуження, а загальні збори 27.12.07, визнав такими, що проведені за наявністю кворуму, без порушення прав позивача та третіх осіб. Водночас, місцевий суд установив факт подання для реєстрації нотаріально засвідченої заяви фізичної особи про вихід із складу засновників. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 10, 167 Господарського кодексу України, статей 127, 137, 147 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І., постановою від 19.10.10, перевірене рішення у справі скасував. Позовні вимоги задовольнив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що припинення участі позивача було оформлено не на підставі нотаріально посвідченої заяви, а на підставі договору купівлі -продажу корпоративних прав, а відтак визнав, що при реєстрації змін до установчих документів мав подаватись саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Водночас, апеляційний суд зазначив, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 11.12.07, укладений між позивачем та ОСОБА_11, нотаріально не посвідчений, а відтак, цей договір є нікчемним і не породжує будь -яких правових наслідків, зокрема, переходу права на частку, тому, визнав, що участь у товаристві позивача шляхом відчуження частки не припинилась. Разом з цим, суд зазначив, що припинення участі позивача у товаристві не відбулось і на підставі нотаріальної заяви від 02.11.07, оскільки не було дотримано вимог статті 148 Цивільного кодексу України, статті 54 Закону України "Про господарські товариства”. Апеляційний суд дійшов висновку, що загальні збори товариства проведені з порушенням вимог законодавства щодо наявності кворуму та без повідомлення про їх проведення позивача, при цьому, визнав, що державна реєстрація змін до установчих документів, здійснена на підставі протоколів загальних зборів № 17 від 11.12.07 та № 18 від 27.12.07, та державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, також проведені з порушенням законодавства.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вільшанка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 116, 147, 202, 205, 317, 321, 328 Цивільного кодексу України, статей 10, 53 Закону України «Про господарські товариства». На думку заявника, суд апеляційної інстанції надавши оцінку договору купівлі -продажу, вийшов за межі позовних вимог, адже, це питання позивачем на вирішення суду не ставилось. Разом з цим, скаржник наголошує на тому, що позивачем було подано нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства, будь -яких заперечень щодо такого виходу ні рішення, ні протокол загальних зборів не містять, не заперечує позивач і факт добровільного укладення договору купівлі -продажу, тому у відповідності до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України цей правочин вважається вчиненим. Зауважує скаржник і на тому, що відповідно до пункту 28 Постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 «Про практику вирішення судами корпоративних зборів», вихід зі складу учасників товариства не пов'язується, ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідальній особі. Момент виходу учасника з товариства, не пов'язується і з реєстрацією змін до установчих документів, а відтак, заявник не погоджується з висновком суду про те, що державна реєстрація здійснена на підставі протоколів загальних зборів від 11.12.07 №17, та від 27.12.07 №18, проведена з порушенням вимог законодавства.
Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, з мотивів, які викладені у постанові апеляційної інстанції.
Від ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Державного реєстратора Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога ОСОБА_4 до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільшанка” та Державного реєстратора Городищенської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства від 27.12.07. Цим рішенням затверджений новий склад учасників СТОВ «Вільшанка», статут товариства у новій редакції, призначений директор товариства. Водночас, позивач просила скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення у справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Правовий статус і діяльність господарських товариств регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, Законом України “Про господарські товариства” (в редакції чинній на день виходу з товариства) Відповідно до частини 5 статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Підставами визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів товариства, зокрема, є: порушення вимог закону або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення рішенням загальних зборів прав чи законних інтересів учасника товариства. Як убачається з матеріалів справи, підставою позову ОСОБА_4 визначено те, що оскільки укладений нею з ОСОБА_11 (іншим учасником товариства) договір від 11.12.07 купівлі-продажу корпоративних прав СТОВ “Вільшанка” не був посвідчений нотаріально, позивач є учасником товариства, а відтак загальні збори від 27.12.07 вважає такими, що відбулися за відсутності кворуму та без належного повідомлення про їх проведення. Право на вільне розпорядження належними учаснику корпоративними правами є невід'ємним. Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених законом. Так, зокрема, підставою для припинення корпоративних відносин з ініціативи учасника - є вихід з товариства з обмеженою відповідальністю. Право на вихід реалізується у встановленому законом порядку та з урахуванням вимог, передбачених установчими документами. Статтею 116 Цивільного кодексу України унормовано, що учасник товариства має право у порядку, визначеному установчими документами та законом вийти з товариства. Приписи цієї статті кореспондують з частиною 1 статті 10 Закону України “Про господарські товариства”, якою визначено, що учасник товариства має право вийти у встановленому порядку з товариства. Підставою для виходу з товариства є заява учасника. Приписами статті 148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Дана норма кореспондує з приписами статті 54 Закону України "Про господарські товариства". При цьому, вирішуючи спір, пов'язаний із виходом учасника з товариства, необхідно враховувати, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства»учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними. Дослідивши усі обставини справи, суд першої інстанції установив, і цього не спростовано апеляційним судом, що 02.11.07 позивачем до зборів засновників СТОВ "Вільшанка" подано нотаріально посвідчену заяву про виключення із засновників товариства після виплати належної йому частки статутного капіталу у розмірі 12340,00 грн та дивіденди. Установлено місцевим судом і те, що вказана частка виплачена позивачеві, і це не заперечується останнім, 11.12.07 на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав, укладеного з іншим учасником товариства ОСОБА_11 Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що припинення права участі позивача в товаристві відбулось з власної ініціативи ОСОБА_4 шляхом подання нотаріально посвідченої заяви. Водночас, місцевий суд підставно визнав припиненим з 11.12.07 і право позивача на частку у статутному капіталі. Також судом першої інстанції установлено, що загальні збори учасників товариства від 27.12.07 відбулись за наявності кворуму і рішенням цих зборів не порушується прав та інтересів позивача. При цьому, місцевий суд обґрунтовано відмовив і у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації змін до установчих документів та державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, адже як убачається з приписів пункту 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" при внесенні змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників, державному реєстратору подаються документи в залежності від підстави припинення участі у товаристві. В даному випадку, внесення змін відбулось за наявності нотаріально засвідченої заяви фізичної особи про вихід з товариства, що не суперечить вимогам цієї статті. Отже, суд першої інстанції, на підставі допустимих та належних доказів, установив відсутність порушень при проведені 27.12.07 загальних зборів учасників товариства та внесенні змін до установчих документів і відомостей про юридичну особу, що правомірно визнав підставою для відмови у позові. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Проте, скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції не навів доводів незаконності рішення суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи, що призвело до його безпідставного скасування. При цьому, судом апеляційної інстанції помилково не враховано, що навіть у разі неповного розрахунку з бувшим учасником товариства (чого не встановлено у справі) такий учасник не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення суми боргу. За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.10 у справі №09/1357 скасувати.
Рішення господарського суду Черкаської області від 11.08.10 у цій справі залишити в силі.
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільшанка" задовольнити.
Повний текс постанови виготовлений 01.02.2011.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В.Швець