02 лютого 2011 р. № 23/67
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Короткевича О.Є.
суддів:Міщенка П. К., Хандуріна М. І
розглянувши матеріали
касаційної скаргиДержавної податкової інспекції у м. Полтаві
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року
у справі№ 23/67
за заявоюДержавної податкової інспекції у м. Полтава
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укр Нафто Транс Експорт", м. Полтава
про Банкрутство
Від учасників судового провадження: не з'явились
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 року за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві було порушено провадження у справі № 23/67 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Нафто Транс Експорт", м. Полтава відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 року (суддя Ореховська О. О.) провадження у справі № 23/67 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Нафто Транс Експорт", м. Полтава припинено з посиланням на вимоги п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року (головуючий:Лакіза В. В., судді:Білоусова Я. О., Пуль О. А.) зазначена ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Не погоджуючись з рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Полтава звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року та ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.10.2010 року скасувати, посилаючись на не вірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, ініціюючи питання про порушення провадження по справі ДПІ в заяві обґрунтувала свої вимоги тим, що боржник має заборгованість перед бюджетом на загальну суму 3 037,65 грн., що виникла за штрафними санкціями з податку на додану вартість, комунальному податку та по податку на прибуток.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявником також не надано до суду документів, які підтверджують безспірність вимог кредитора.
Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначений податковий борг у сумі 3 037,65 грн. штрафних санкцій.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (далі - Закон) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Законами України про оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Згідно зі статтею 13 Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.
Таким чином, Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).
Отже, оскільки визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок, що такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Даної правової позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 22.09.2009 року №50/74.
У зв'язку з чим у даному випадку відсутні для подальшого провадження справи про банкрутство боржника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України. ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 року у справі №23/67 залишити без змін.
Головуючий О. Є. Короткевич
Судді П. К. Міщенко
М. І. Хандурін