01 лютого 2011 р. № 51/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Київської міської ради
на постанову від 30.08.10 Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 51/101 господарського суду м. Києва
за позовомДочірнього підприємства "Гарантія-торг"
до1. Київської міської ради
2. ТзОВ "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006"
провизнання недійсним п.4.3 п.3 договору оренди земельної ділянки
у справі взяли участь представники
позивача: Спасибко А.В., довір. від 30.03.10 б/н
відповідача-1:Касьяненко А.М.. довір. від 20.01.11 №225-кр-61
відповідача-2:не з'явились
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2010 в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п.п. 4.3 п. 4 договору оренди земельної ділянки відмовлено за відсутності підстав (суддя А. Пригунова).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 рішення суду від 14.06.2010 скасовано. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Суд дійшов висновку про те, що сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений. Пункт 4.3 договору оренди землі не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (судді: Л. Гарник, А. Верховець, Я. Іваненко).
Київська міськрада просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що договір відповідає ст. 16 Закону України "Про оренду землі" та ст. 627 ЦК України -сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору. Договір містить всі істотні умови договору такого роду. Спірний пункт договору має на меті гарантування своєчасного підписання орендарем договору шляхом встановлення можливості настання негативних наслідків за умови порушення орендарем строків підписання договору оренди земельної ділянки. Постанова апеляційного суду не відповідає Регламенту розгляду питань набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 (п.7 ст. 28), в редакції, що діяла на момент прийняття рішення міськради від 26.07.2007 № 86/1920.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Апеляційним судом встановлене наступне.
26.07.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 86/1920 «Про передачу Дочірньому підприємству «Гарантія-Торг»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»земельної ділянки для реконструкції існуючої адміністративної будівлі з організацією закладів громадського харчування та для реконструкції під адміністративно-офісний центр та під офісно-житлові приміщення на вул. Володимира Сосюри, 6 у Дніпровському районі міста Києва», відповідно до якого позивачу та відповідачу 2 передано у спільну довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 1, 466 га (у тому числі позивачу -42/100 від 1,466 га та відповідачу 2 -58/100 від 1,466 га) у зв'язку з переходом права власності на нежилі приміщення та будівлі.
22.01.2008р. між Київською міською радою, Дочірнім підприємством «Гарантія-Торг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Будреммонтаж 2006»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач 1, на підставі рішення Київської міської ради № 86/1920 від 26.07.2007 р. за актом приймання-передачі зобов'язався передати, а позивач та відповідач 2 -прийняти в спільну оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором.
22.01.2008р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за №86.
31.01.2008 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис під № 78-6-00461 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Відповідно до п. 4.2. договору річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 4 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарями в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 цього договору, розмір орендної плати (п. 4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що позивач вважає, що пункт 4.3. Договору суперечить положенням чинного законодавства України та не спрямований на настання реальних наслідків, що у відповідності до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»містить перелік істотних умов договору оренди землі. Крім цього в статті 15 зазначено, що за згодою сторін в договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони об'єкта оренди та інші.
Орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою на підставі договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що згідно п.7 ст. 28 рішення Київської міської ради №457/1867 від 15 липня 2004 року “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”(в редакції чинній на момент укладення договору) якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.
Оспорюваний пункт 4.3 договору оренди землі, укладеного 22.01.2008р. року між Київською міською радою, ДП "Гарантія -Торг" та ТзОВ "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", визначає наслідки несвоєчасного підписання договору відповідно до зазначеного рішення Ради і безпосередньо випливає з положень цього рішення, яке є чинним, не скасовано і не визнано недійсним у встановленому порядку.
При укладенні Договору позивач не заперечував проти умов Договору, зокрема п. 4.3. Протокол розбіжностей у відповідності до ст. 181 ГК України сторонами не складався та не підписувався.
Надання земельних ділянок у користування у місті Києві здійснюється у відповідності з Земельним кодексом України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Загальні положення, особливості та процедуру надання в постійне користування та передачі в оренду земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень визначені в рішенні Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві".
Наявність прострочення на момент підписання договору не може бути підставою для визнання недійсною окремої його частини, оскільки ототожнення позивачем правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковими в зв'язку з тим, що такі підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 13.12.2010р. у справі №11/12).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 у справі № 51/101 скасувати.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2010р. залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун