02 лютого 2011 р. № 27/70-10-2344
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.
розглянувши
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Управління механізації та
транспорту" Відкритого акціонерного товариства
транспортного будівництва "Одестрансбуд"
на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р.
у справі № 27/70-10-2344
Господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Охоронно-детективне агентство "Захист"
до Дочірнього підприємства "Управління механізації та
транспорту" Відкритого акціонерного товариства
транспортного будівництва "Одестрансбуд"
про стягнення 131 288,51 грн.
за участю представників:
ТОВ "Охоронно-детективне агентство "Захист"- Свястіна М.О.;
ДП "Управління механізації та транспорту" ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" -Поярков В.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронно-детективне агентство "Захист" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" 131 288,51 грн., у т.ч. 101 150,00 грн. заборгованості, 24 917,91 грн. збитків від інфляції, 5 220,60 грн. процентів.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення остаточного розрахунку за надані йому охоронні послуги відповідно до умов договору № 171-О від 24.03.2008 р. за період з квітня 2008 року по листопад 2008 року (т.1 а.с.2-4).
Відповідач у справі - ДП "Управління механізації та транспорту" ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" у запереченнях на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:
- на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України акти приймання виконаних робіт за спірний період є недійсними, оскільки суперечать положенням розділу 7 укладеного між сторонами договору, у зв'язку з суттєвим завищенням вартості виконаних робіт, в результаті завищення позивачем кількості робочих годин у місяці.
- позивачем не доведений факт отримання та прийняття послуг з охорони за актами приймання виконаних робіт за квітень, серпень-жовтень місяці 2008 р., оскільки в даних актах зазначено договір № 171-О від 31.03.2008 р., який не укладався між сторонами (т.1 а.с.92-94).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р. позов задоволено повністю (т.3 а.с.32-37).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення остаточних розрахунків за надані йому послуги;
- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р. залишено без змін (т.3 а.с.64-68).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Управління механізації та транспорту" ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права (т.3 а.с.76-79).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.
24.03.2008 р. між ТОВ "Охоронно-детективне агентство "Захист" та ДП "Управління механізації та транспорту" ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" укладено договір № 171-О, згідно умов якого відповідач приймає на себе зобов'язання з охорони об'єктів та складів ТМЦ, розташованих на території підприємства позивача і контроль виконання працівниками позивача вимог внутрішньооб'єктного режиму та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а відповідач -оплачувати такі послуги.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим договором щодо здійснення остаточних розрахунків за надані послуги.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.
Так, відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині оплати наданих послуг.
Так, згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у період з квітня 2008 року по листопад 2008 р. надані послуги, які прийняті відповідачем, про що складено акти приймання виконаних робіт. Вартість наданих послуг за спірний період складає 154 156,80 грн.
Як визначено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу п. 7.4 договору оплата має здійснюватись відповідачем у безготівковій формі за фактично виконані роботи на підставі рахунка та акта виконаних робіт за місяць.
Відповідно до п. 7.5 договору розрахунок здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту підписання актів про виконані роботи.
Судами встановлено, що відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 53 006,80 грн., що підтверджується банківськими виписками, неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 101 150,00 грн.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 101 150,00 грн. основної заборгованості за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у касаційній скарзі обставини та заперечення були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій, та їм дана відповідна правова оцінка.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р., якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р., немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р. у справі № 27/70-10-2344 Господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Управління механізації та транспорту" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.