01 лютого 2011 р. № 10/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "Промелектро"
на постанову
та рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року
господарського суду Чернівецької області від 06.07.2010 року
у справі
господарського суду № 10/18
Чернівецької області
за позовом ТОВ "Промелектро"
до 1. Головного управління юстиції у Чернівецькій області,
2. Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області
про відшкодування збитків у сумі 7 127 972 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від Головного управління юстиції у Чернівецькій області:С. В. Штефанчук (дов. від 04.01.11),
від Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області: не з'явились,
від ТОВ "Промелектро":не з'явились.
ТОВ "Промелектро" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Головного управління юстиції у Чернівецькій області та Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області (далі -відповідачі) про стягнення 7127972 грн. матеріальних збитків, завданих незаконною бездіяльністю органу державної виконавчої служби під час виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 01.12.2005 року № 3/193 про стягнення з КП фірми "Лім" на користь ТОВ "Промелектро" збитків на загальну суму 7 127 972 грн.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.07.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю (том 1, а.с. 198-201).
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм частини 2 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також тим, що причинного зв'язку між незаконною бездіяльністю відповідача-1 та невиконанням наказу Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2005 року у справі № 3/193 про стягнення коштів з КП фірма “Лім”на користь ТзОВ “Промелектро” немає, оскільки за встановлених судом обставин цей наказ не міг бути виконаний на момент відкриття виконавчого провадження у зв'язку з недостатньою вартістю наявного у боржника майна, яке було обтяжене заставою та відсутністю іншого майна, на яке могло бути звернуто стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року рішення господарського суду Чернівецької області від 06.07.2010 року у справі № 10/18 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статей 7, 55, 86 Закону України "Про виконавче провадження", статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника Головного управління юстиції у Чернівецькій області, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного Кодексу України (далі -Кодексу) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1192 Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. У цьому випадку позивач вимагає від відповідача відшкодувати йому завдані збитки у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України “Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про державну виконавчу службу” шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно пункту 9 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди ”, із змінами і доповненнями, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ “Промелектро” звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Головного управління юстиції у Чернівецькій області та Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області про відшкодування 7 127 972 грн. шкоди заподіяної державними виконавцем при здійсненні виконавчого провадження на підставі статті 1192 ЦК України .
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.11.2005 року у справі № 3/193 частково задоволено позов ТзОВ “Промелектро” до Колективного підприємства фірми “Лім” про стягнення грошових сум, стягнуто з КП фірма “Лім” на користь ТзОВ “Промелектро” борг у сумі 6302000 грн., 800354 грн. інфляційних, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього стягнуто 7127972 грн.
1 грудня 2005 року на виконання зазначеного рішення Господарським судом Чернівецької області видано наказ № 3/193 (а.с.8,187-188), згідно якого 9 грудня 2005 року за заявою стягувана - ТзОВ “Промелектро” старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Чернівецької області Костащуком В.В. було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника (а.с.10).
Судами встановлено, що 23 травня 2006 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Чернівецької області Костащуком В.В. було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідно до якої, наказ Господарського суду Чернівецької області № 3/193 від 01.12.2005 року, повернуто стягувачеві ТзОВ “Промелектро” без виконання на підставі статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” у зв'язку з тим, що в ході вжитих заходів майна, на яке може бути звернуто стягнення, за КП фірмою “Лім” виявлено не було, на розрахункових рахунках, згідно відповідей банківських установ, грошові кошти відсутні (а.с.11).
Також суди встановили, що Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2008р. у справі №3/193 задоволено апеляційну скаргу ТзОВ “Промелектро” на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 15.01.2007р. у справі № 3/193, винесену в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Чернівецької області, правонаступником якої є Головне управління юстиції у Чернівецькій області, по виконанню наказу Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2005р. у справі № 3/193 про примусове виконання рішення суду від 21.11.2005 р. (а.с.а.с.13-14). Незаконність дій судового виконавця полягала в тому, що копію постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС Чернівецької області від 09.12.2005р. у порушення вимог частини 2 статті 55 Закону України “Про виконавче провадження”, не було надіслано до органів нотаріату та інших органів, які здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Разом з тим, судами встановлено, що на день відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 01.12.2005р. у справі № 3/193 за заявою стягувача ТзОВ “Промелектро” на виконанні у Шевченківському відділі Державної виконавчої служби Чернівецького МУЮ перебував наказ Господарського суду Чернівецької області від 24.11.2005р. № 3/203 про стягнення з КП “Лім” на користь Чернівецької філії “Чернівецьке центральне відділення Промінвестбанку” заборгованості в сумі 1 306 590,71 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, що належало на праві власності КП фірма “Лім”, а саме нежитлових приміщень та обладнання, що знаходиться по вул. Головній, 122 “А”у м. Чернівці. Виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 24.11.2005р. № 3/203 було відкрито 29.11.2005 р., накладено арешт на майно боржника вартістю 1306590,71 грн. (а.с.а.с.34, 35, 117-123).
Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2005 у справі № 3/203 року знято арешт з майна КП фірма “Лім”, який було накладено Господарським судом Чернівецької області ще 15.09.2005р. за заявою Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Чернівецької філії, на користь якого прийнято рішення від 14.11.2005 р., а майно (цілісний майновий комплекс) КП фірми "Лім" на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.2006р. продано гр. ОСОБА_1 за згодою заставодержателя Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку за ціною 1 350 085 грн.
Також суди встановили, згідно пояснень представника позивача, що з кредиторськими вимогами в сумі 7 127 972 грн. до боржника КП "Лім" у справі про банкрутство позивач не звертався, а згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №164180 вбачається, що 18.03.2009р. КП фірма “Лім” ліквідовано як юридичну особу-банкрута (а.с.69).
Суди дійшли висновку про відсутність причинного зв'язку між незаконними діями судового виконавця та настаттям шкоди у позивача, оскільки, фактично відбулася реалізація майна КП "Лім" на задоволення забезпечених заставою вимог АКБ "Промінвестбанку" на суму 1306590,71грн., які відповідно до статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" задовольняються першочергово за рахунок заставленого майна. Прийнявши до уваги обставини фактичної реалізації майна КП "Лім" на суму 1 350 085 грн., що є меншою грошових вимог заставодержателя, суди дійшли висновку про відсутність можливості задоволення вимог позивача за рахунок реалізованого майна боржника.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з обґрунтованістю висновків судів першої та апеляційної інстанції про недоведення позивачем причинного зв'язку між незаконними діями відповідача та завданням шкоди позивачу внаслідок неможливості виконання судового рішення про стягнення на користь позивача 7 127 972 грн.
Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судами статей 38, 43 ГПК України, яке полягало у ненаданні йому судами першої та апеляційної інстанцій допомоги у витребуванні доказів.
Так, матеріалами справи підтверджується порушення провадження у справі ухвалою суду від 22.03.2010року та задоволення в ході розгляду справи ухвалою суду від 06.05.2010року клопотання позивача про витребування доказів ( матеріалів виконавчого провадження, залучених до порушеної кримінальної справи) (а.с. 60, 82-150). Матеріалами справи підтверджується, що клопотання скаржника про витребування інвентарної справи на цілісний майновий комплекс КП "Лім" у м. Чернівці, по вул. Головній, 122 "А" , який було продано за ціною 1 350 085 грн. було подано до суду 06.07.2010року, в день прийняття рішення судом першої інстанції (а.с. 195).
За змістом мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення вбачається, що клопотання від 06.07.2010року було відхилено з підстав його невідповідності вимогам статті 38 ГПК України, оскільки згідно частини 3 статті 38 ГПК України, в редакції чинній на момент прийняття судового рішення, сторона, яка порушує клопотання перед судом про витребування доказів, повинна докладно зазначити: який доказ вимагається та які обставини можуть підтвердити ці докази. Отже, судом першої інстанції надавалась допомога позивачу у витребуванні доказів, які мали значення для розгляду предмету спору.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів про те, що дані інвентарної справи на цілісний майновий комплекс КП "Лім" у м. Чернівці, по вул. Головній, 122 "А" не можуть спростувати обставин умисного продажу майна боржника за заниженою вартістю, оскільки такі обставини можуть бути встановлені за наслідком розгляду судової справи (цивільної або кримінальної) про визнання недійсним правочину з продажу спірного майна, або про встановлення обставин зловживання посадовими особами експертної установи при здійсненні оцінки майна КП "Лім" перед його відчуженням. Також встановлення зазначених обставин не доводить причинно-наслідкового зв'язку між настанням збитків у позивача та винних дій судового виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження, оскільки органи виконавчої служби не наділені компетенцією оцінки майна, яке передається їм для реалізації.
З огляду на встановлене судами та правильне застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ТОВ "Промелектро" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 06.07.2010 року у справі № 10/18 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко