справа № 208/5776/26
провадження № 1-кс/208/1914/26
15 травня 2026 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Кам'янського ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого керівником Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кур'янці, Погребищенського району, Вінницької області, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
Старший слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , звернулася до суду з клопотанням погодженим керівником Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Досудовим розслідування встановлено, що з 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розпочав спільно проживати з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її малолітніми дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_3 . 02.05.2023 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_9 , став вітчимом по відношенню до її малолітніх дітей.
13.05.2026 приблизно о 20.10 год. (більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який офіційно одружений на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та є вітчимом малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якою спільно проживав за адресою: АДРЕСА_3 , та достовірно знав що остання не досягла 14 річного віку, виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_11 з використанням геніталій.
В цей же день, 13.05.2026 приблизно у період часу з 20.10 до 21.00 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи прямий умисел, направлений на задоволення своєї статевої пристрасті з малолітньою особою, а саме: зі своєю малолітньою падчеркою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , достовірно знаючи, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, незалежно від її згоди, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями посягає на статеву свободу і статеву недоторканість своєї малолітньої падчерки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення особистих кордонів дитини, нормального фізичного, психологічного, соціального розвитку, формування аморальних уявлень про відносин між особами протилежної статі, та бажаючи їх настання, скориставшись відсутністю у квартирі за вищевказаною адресою матері ОСОБА_11 , змусив останню під приводом гри роздягнутися та лягти на ліжко на живіт, і використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_11 , яка внаслідок малолітства не могла правильно розуміти протиправності вчинюваних відносно неї дій сексуального характеру і не могла чинити опір, намагався вчинити дії сексуального характеру, пов'язані із анальним проникненням в тіло потерпілої, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з використанням геніталій (зґвалтування), тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а саме: у зв'язку з поверненням до вищезазначеної квартири ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у закінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України.
В судовому засіданні прокурором підтримано клопотання за його змістом та обґрунтуванням та зазначено, що підставами обрання запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, на підставі зібраних в ході досудового розслідування доказів, а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні провину визнав, з клопотанням погодився.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Вислухавши сторони, дослідив клопотання, матеріали кримінального провадження, підстави та обґрунтування покладені в його обґрунтування, приходжу до наступного:
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
15.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України.
Обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом затримання підозрюваної особи ОСОБА_5 від 14.05.2026, протоколом огляду місця події від 14.05.2026, показами законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , наданими 14.05.2026, показами потерпілої ОСОБА_11 , наданими 14.05.2026, показами свідка ОСОБА_12 , наданими 14.05.2026 та іншими доказами у їх сукупності.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, за який законом передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі. Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та наслідки притягнення до кримінальної відповідальності у разі визнання його винуватим, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, проживав без реєстрації у м. Кам'янське та зареєстрований в іншій області, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв'язків та полегшує можливість ухилення від правосуддя.
- незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 обізнаний із персональними даними малолітньої потерпілої, її законного представника та свідків у кримінальному провадженні, оскільки проживав разом із ними за однією адресою. Перебуваючи на волі, підозрюваний може шляхом особистого спілкування, психологічного тиску, погроз або через третіх осіб здійснювати незаконний вплив на потерпілу, її законного представника та свідків з метою зміни, спотворення або відмови від раніше наданих показань, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності чи зменшення ступеня тяжкості інкримінованого йому діяння. Крім того, ризик незаконного впливу існує не лише на стадії досудового розслідування, а й під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань відповідно до вимог ст. 23 КПК України.
- вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що свідчить про зневажливе ставлення до загальноприйнятих соціальних норм та вимог закону. Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність офіційного працевлаштування та належних стримуючих соціальних факторів, існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може продовжити протиправну поведінку та вчинити інше кримінальне правопорушення аналогічного характеру.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Щодо посилання підозрюваного на необґрунтованість підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що зібрана доказова база відповідає наведеним вище критеріям. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням злочину, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Наявність же будь-яких обставин, що є суперечливими, або свідчать про наявність даних, які підлягають перевірці, є завданням органу досудового розслідування під час розслідування справи з метою підтвердження або спростування підозри, яка стала підставою для затримання, що повинно підтвердити або спростувати підозру.
Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доходячи до висновку про наявність ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
При цьому слідчий суддя враховує і те, що в судове засідання не було надано доказів того, що застосування будь якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Виходячи із приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Слідчий суддя, оцінивши надані докази та доводи сторін, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, а також встановив існування реальних ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та обґрунтованим, оскільки саме цей захід здатний належним чином забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженого керівником Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Обрати у рамках кримінального провадження № 12026041160000656 від 14.05.2026 року до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кур'янці Погребищенського району, Вінницької області, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 15.05.2026 року до 13.07.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 20.05.2026 р. о 15:35 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1