02 лютого 2011 р. № 17/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця
ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.11.2010р.
у справі господарського суду Кіровоградської області №17/26
за позовом Закритого акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини"
до Приватного підприємця ОСОБА_1
про розірвання договору суборенди,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність у справі,
Закрите акціонерне товариство "Ліки Кіровоградщини" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 і просило суд достроково розірвати укладений між сторонами договір суборенди нерухомого майна приміщення від 01.08.2008р. та зобов'язати відповідача протягом десяти календарних днів звільнити та передати об'єкт оренди позивачу.
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ч.3 ст.18, ч.4 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.193, 291 ГК України, ст.526, 651 ЦК України та мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання за договором суборенди щодо внесення орендної плати.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2010р. (суддя Таран С.В.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності у позивача права вимагати розірвання договору. При цьому судом з'ясовано, що відповідач не виконував свого обов'язку щодо внесення орендної плати через фактичне зайняття суборендних приміщень саме позивачем.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010р. (головуючий, суддя Логвиненко А.О., судді Головко В.Г., Стрелець Т.Г.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: розірвано договір суборенди нерухомого майна приміщення, укладений 01.08.2008р. між сторонами, та зобов'язано відповідача протягом десяти календарних днів звільнити приміщення, яке є предметом договору суборенди.
Вказана постанова мотивована недоведеністю відповідачем обставин неможливості користування спірним приміщенням.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір суборенди нерухомого майна від 01.08.2008р. за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове оплатне користування на умовах суборенди частину нежитлового наземного приміщення, розташованого за адресою: м.Олександрія, вул.Леніна, 87, загальною площею 230,65 кв.м.
Згідно п.2.1. договору, об'єкт оренди перебуває в орендному користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна приміщення №76, укладеного між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та позивачем 26.04.2006р.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує на користь позивача орендну плату у розмірі 595,08 грн. щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що даний договір може бути достроково розірваний чи припинений з підстав, передбачених умовами даного договору чи положеннями діючого законодавства України, в тому числі через неналежне виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов'язань.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Частиною 4 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 ст.774 України встановлено, що до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
Звертаючись до суду з даним позовом про розірвання договору суборенди, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору суборенди, яке полягає у несплаті орендної плати, починаючи з 01.08.2008р.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій не врахували, що підстави для розірвання договору оренди на вимогу наймодавця наведені у ст.783 ЦК України, є вичерпними.
Посилання позивача на несплату відповідачем орендних платежів, як на підставу розірвання договору суборенди судом, є необґрунтованим, оскільки ч.3 ст.651 ЦК України та ст.782 ЦК України встановлюють для таких випадків право на відмову від договору.
Так, відповідно до ч.3 ст.26 названого вище закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний кодекси України.
Згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 ГК України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.
В силу ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Отже, існування факту несплати відповідачем орендних платежів не звільняє позивача додержуватись порядку відмови від договору найму, передбаченого ст.782 ЦК України. Проте, суди двох інстанцій не з'ясували, чи дотримано позивачем цей порядок.
Між тим ця обставина має суттєве значення для розгляду справи, оскільки наявність відмови позивача від договору оренди та її одержання відповідачем, може свідчити про відсутність спору між сторонами щодо розірвання договору оренди, враховуючи положення ст.782 ЦК України. З'ясування цих обставин має істотне значення також для встановлення правових підстав позову в частині зобов'язання відповідача протягом десяти календарних днів звільнити та передати об'єкт оренди позивачу.
Неповне з'ясування обставин справи, що підлягали встановленню, є порушенням ст.ст.47, 38 ГПК України.
Не є достатньо обґрунтованим й висновок суду апеляційної інстанції про неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором суборенди, оскільки він зроблений без врахування всіх обставин справи.
Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже за всіма видами зобов'язань боржнику надається право відстрочення виконання на час прострочення кредитора. Після припинення прострочення кредитора боржник втрачає право на відстрочення виконання, а тому в подальшому несе відповідальність за належне виконання зобов'язання на загальних підставах.
В силу ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Дійшовши висновку про невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів, суд апеляційної інстанцій не спростував встановлений судом першої інстанції факт того, що відповідач не міг використовувати приміщення, які є предметом суборенди, через фактичне їх зайняття з серпня місяця 2008р. позивачем, що підтверджується, зокрема актом перевірки виконання умов договору оренди, затвердженого заступником начальника управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради 13.05.2010р. (а.с.125-126 т1) та іншими документами, наданими міською радою (а.с.42а т.2).
В силу ст.ст.538, 613 ЦК України, дії позивача можуть виключити кваліфікацію поведінки відповідача як порушення зобов'язання.
Не застосування судами двох інстанцій норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, є підставою для скасування ухвалених у даній справі судових актів з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30.08.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010р. у справі №17/26 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій