02 лютого 2011 р. № 11/111-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду Вінницької області від 20.09.2010р. та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 04.11.2010р.
у справі №11/111-10
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера"
про визнання рішень недійсними,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Македон Ю.М. -довіреність від 28.07.10,
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" і просила суд визнати недійсними та скасувати рішення загальних зборів учасників відповідача, оформлені протоколами від 13.07.2005р. №№10-2005 та 11-2005.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, що полягає у не повідомленні позивача, яка є учасником товариства, про дату та місце проведення загальних зборів, на яких було прийнято рішення про виключення позивача зі складу учасником товариства, чим порушені його права. Також позивач стверджує про те, що ним не подавалась заява про вихід зі складу учасників товариства.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує про те, що позивач був повідомлений про час, місце та порядок денний засідання зборів учасників товариства, які відбулося 13.07.2005р., приймав участь у цих зборах та надавав нотаріально засвідчену заяву про те, що належну йому частку у статутному фонді відповідача він передає в розпорядження товариства та ніяких майнових та фінансових претензій до товариства та інших засновників не має.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.09.2010р. (суддя В.Матвійчук), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. (головуючий, суддя Філіпова Т.Л., судді Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.), у позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що відповідно до статуту товариства відповідача, у новій редакції, зареєстрованій Вінницькою районною державною адміністрацією 27.06.2003р., учасниками товариства є ОСОБА_5 з часткою у статутному фонді товариства -65% та ОСОБА_1 з часткою в статутному фонді товариства -35 %.
Повідомленням від 10.06.2005р. позивача повідомлено про те, що 13.07.2005р. о 11:30 за місцезнаходженням товариства відбудуться загальні збори учасників з таким порядком денним: про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо продажу своєї частки в товаристві; про вихід із складу учасників товариства ОСОБА_1 та перерозподіл статутного фонду; про зміни в статуті товариства.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 13.07.2005р. ОСОБА_1 звернулася до загальних зборів учасників товариства відповідача із нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників товариства.
13.07.2005р. відбулися загальні збори учасників товариства відповідача на яких були прийняті такі рішення: про придбання товариством у учасника ОСОБА_1 всі належні їй на праві власності майнові права на частку в статутному фонді товариства; про укладення договору купівлі-продажу частки учасника ОСОБА_1 щодо придбання її частки за 334425,0 грн. зі строком оплати -починаючи з 01.04.2008р. в строк до 31.12.2010р.; про уповноваження ОСОБА_5 на підписання договору купівлі-продажу частки ОСОБА_1; про уповноваження дирекції товариства протягом десяти днів з моменту придбання частки учасника ОСОБА_1 ініціювати проведення загальних зборів учасників товариства з питання внесення змін до установчих документів товариства; про звільнення ОСОБА_1, генерального директора товариства, з 12.07.2005р. згідно поданої заяви; про призначення ОСОБА_5 з 13.07.2005р. генеральним директором товариства згідно поданої заяви; про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_1; про передачу частки учасника ОСОБА_1 ОСОБА_5; про внесення та затвердження змін до статуту товариства шляхом викладення статуту в новій редакції.
Вказані рішення зборів оформлені протоколами від 13.07.2005р. №10-2005 та №11-2005р., та є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Пунктом 8.7.1 статуту товариства відповідача (у редакції 2003 року) передбачено, що учасників письмово повідомляють про скликання зборів учасників з підтвердженням про отримання повідомлення не пізніше ніж за 30 днів до їх проведення.
Судами визнано доведеним факт того, що позивача повідомлено про проведення 13.07.2005р. загальних зборів учасників з дотриманням порядку скликання, що також підтверджується й тим, що на час скликання та проведення зборів позивачка перебувала на посаді генерального директора товариства відповідача, і повідомлення про проведення загальних зборів направлялися учасникам за її підписом.
Підставно визнано судами й той факт, що позивач приймала участь у загальних зборах учасників, які відбулися 13.07.2005р., що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства №10-2005 від 13.07.2005р., підписаним позивачем та посвідченим приватним нотаріусом.
Так, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціонер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому, права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.
Окрім того, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів вважає мотивованим та обґрунтованим висновок судів двох інстанцій про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що питання порядку денного були вирішені у відповідності до компетенції загальних зборів учасників товариства, їх скликання та проведення відбулися у відповідності до вимог закону та статуту товариства відповідача, позивач брав участь у загальних зборах і мав можливість належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.
Статтями 100, 116, 148 ЦК України, ст.88 ГК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства" та пунктами 4.2., 5.13 статуту товариства відповідача передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три дні до виходу. Пунктом 4.2. статуту також встановлено, що учасники товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному фонді (капіталі) товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2005р., тобто в день проведення загальних зборів, ОСОБА_1 подала загальним зборам учасників товариства відповідача нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників товариства з передачею належній їй частки в статутному фонді в розпорядження товариства для подальшого розподілу між іншими учасниками. У цій же заяві зазначено, що з моменту її підписання ОСОБА_1 відмовляється від участі у діяльності товариства (а.с.40).
Оскільки у відповідності до положень чинного законодавства та статуту товариства відповідача, учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства, то вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку (п.28 постанови ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Враховуючи, що станом на 13.07.2005р. ОСОБА_1 була генеральним директором товариства відповідача, тобто посадовою особою товариства, колегія суддів погоджується із судами двох інстанцій про безпідставність твердження позивача про те, що нею не подавалась посадовій особі товариства заява про вихід зі складу учасників товариства.
Разом з тим, колегія суддів визнає неправомірним застосування судами до спірних правовідносин позовної давності, оскільки за змістом статті 100 ЦК України право участі у товаристві належить до категорії особистих немайнових прав, на які відповідно до пункту 1 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється.
Однак наведене не впливає на правомірність рішення судів про відмову у задоволенні позову, враховуючи, що відмова мотивована недоведеністю позовних вимог, а не спливом позовної давності.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. у справі №11/111-10 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій