27 січня 2011 р. № 5002-6/3676.1-2010(2-8/10483-2008)
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В.,
Бакуліної С.В.,
Сибіги О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановувід 14.10.2010
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду АР Крим № 5002-6/3676.1-2010
за позовомДжанкойського міжрайонного прокурора АР Крим в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи:1. Державна земельна інспекція АР Крим з використання та охорони земель
2. Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим
3. Міністерство оборони України
проповернення земельної ділянки,
за участю представників:
позивача -Михайлова О.А.
відповідача -ОСОБА_4
Генеральної прокуратури -Шабліна Є.І.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2010 у справі №5002-6/3676.1-2010 (суддя Шкуро В.М.) позовні вимоги, уточнені в процесі розгляду справи, Джанкойського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Джанкойської міської ради (далі -позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ( далі -відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет пору - Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Міністерства оборони України, про зобов'язання звільнити земельну ділянку загальною площею 6317 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом знесення та демонтажу: залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ. "А", будівлі вбиральні літ. "Б", малих архітектурної форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів, задоволені частково. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити на користь Джанкойської міської ради земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 6317 кв.м шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів. В іншій частині позову відмовлено.
Севастопольський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргами позивача та відповідача, постановою від 14.10.2010 (колегія суддів у складів головуючого судді Маслової З.Д., суддів Заплава Л.М., Остапової К.А.) апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнив, рішення у справі змінив, зобов'язавши фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити і передати за актом прийому-передачі Джанкойській міській раді земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 6317 кв.м шляхом знесення залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літер "А", будівлі вбиральні літери "Б". В іншій частині, а саме в частині зобов'язання знесення малих архітектурних форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів, рішення суду від 25.08.2010 залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції в частині задоволення позову та з постановою суду апеляційної інстанції у повному обсязі, в поданій касаційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання знесення малих архітектурних форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, посилаючись на невірну юридичну оцінку обставин справи, оскільки вважає, що договір оренди землі продовжено за рішенням ради, яке нею скасоване в порушення рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009; спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, які, в свою чергу, є землями державної власності, отже, позивач не має права ними розпоряджатись, в зв'язку з чим вважає, що позов подано в інтересах неналежного позивача і провадження у справі слід припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГАК України; суд апеляційної інстанції, зобов'язавши знести майно, яке належить відповідачеві на праві спільної сумісної власності подружжя, порушив ст. 371 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 41 Конституції України, а щодо знесення 34 контейнерів, які не належать відповідачеві, суди порушили право власності інших фізичних осіб - підприємців, які не були залучені до участі у справі.
Розпорядженням від 26.01.2011 № 03.08-05/48 Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України у зв'язку з хворобою судді Глос О.І. для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.07.2003 між Джанкойською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір № 264 оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1, загального площею 6317 кв.м, для комерційного використання (розміщення ринку з реалізації автомобільних запчастин), з земель Міністерства оборони України в межах Джанкойської міської ради (пункт 1.1 договору); договір укладений строком на 3 роки для здійснення підприємницької діяльності (пункт 2.1 договору); орендар повертає орендодавцю вказану земельну ділянку по закінченню строку договору оренди або у випадку його дострокового припинення по акту, що складається в простій письмовій формі (п. 5.1 договору).
Договір оренди земельної ділянки від 01.07.2003 № 264 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.11.2003 за № 0003006000264.
Додатковою угодою № 2 від 15.12.2006 до договору оренди строк дії договору оренди № 264 продовжено до 01.05.2007.
25.05.2007 Джанкойська міська рада прийняла рішення № 405 "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок", яким, зокрема, за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, вирішено продовжити строк договору оренди земельної ділянки на п'ять років до 01.05.2012, встановити орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 2% від нормативної оцінки у сумі 36617,16 грн. на рік (підпункт 1.2), зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 укласти з міською радою додаткову угоду про продовження строку дії договору оренди та зміну орендної плати (підпункт 2.1).
Втім, внаслідок невиконання відповідачем зазначеного рішення і відмови від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору, 23.05.2008 Джанкойською міською радою прийнято рішення № 676, яким визнано таким, що втратив силу підпункт 1.2 рішення міської ради від 23.05.2007 № 405 про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 20.11.2003 реєстраційний номер 0003006000264 строком на п'ять років, в зв'язку з чим позивачем пред'явлено вимогу про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі та звільнення її від будівель і споруд.
Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі", ст. 152, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, умовами п. 5.1 договору оренди.
Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки і спонукання відповідача повернути позивачеві за актом приймання-передачі земельну ділянку у первісному стані, в т.ч. шляхом знесення та демонтажу всіх розташованих на ній будівель і споруд.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Предметом касаційного оскарження є останні рішення господарського суду АР Крим від 25.08.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2010.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій були одностайні у висновку щодо підставності і ґрунтовності позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити на користь позивача земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 6317 кв.м шляхом знесення та демонтажу малих архітектурних форм для підприємницької діяльності - 34 металевих торгових контейнерів.
Судові акти в цій частині вмотивовані приписами статей 31, 34, 35 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовані припиненням між сторонами договірних орендних земельних правовідносин та використанням спірної земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів.
Разом з тим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити і передати позивачеві за актом прийому-передачі земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 6317кв.м шляхом знесення залізобетонної огорожі із залізними воротами, будівлі прохідної літ. "А", будівлі вбиральні літ. "Б", суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
Так, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що право власності ці об'єкти зареєстровано за ОСОБА_4 як фізичною особою, отже, позов пред'явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати.
Проте, суд апеляційної інстанції такий висновок суду першої інстанції визнав необґрунтованим, оскільки ввстановлення факту припинення між сторонами договірних орендних земельних правовідносин та використання спірної земельної ділянки без будь-яких правовстановлюючих документів шляхом розміщення на ній об'єктів, які використовуються саме відповідачем для здійснення своєї підприємницької діяльності, тягне за собою правові наслідки, передбачені чинним законодавством України та умовами договору оренди землі, а саме - повернення земельної ділянки орендодавцеві зі звільненням земельної ділянки як такої, що є самовільно зайнята, від усіх будівель і споруд, а не від їх частини.
Колегія суддів вважає постанову суду апеляційної інстанції у справі законною і обґрунтованою, враховуючи таке.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про припинення орендних правовідносин внаслідок закінчення 01.05.2007 строку договору і не укладення його на новий строк, отже, право користування у відповідача на спірну земельну ділянку відсутнє.
Посилання скаржника на ту обставину, що договір оренди землі було продовжено за рішенням Джанкойської міської ради від 25.05.2007 № 405 "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок", колегія суддів вважає безпідставним, адже, цим рішенням рада визначила умови продовження строку договору оренди землі, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди та зміну орендної плати, недотримання відповідачем цих умов призвело до відмови ради від продовження договору оренди, а не до автоматичного продовження строку дії договору оренди, як вважає відповідач. Отже, зазначене рішення не було реалізоване і виконане внаслідок відмови відповідача від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору щодо строку його дії і зміни розміру орендної плати, відтак, це рішення визнано таким, що втратило силу за рішенням Джанкойської міської ради № 676 від 23.05.2008.
При цьому, колегія суддів зазначає, що скаржник помилково вважає рішення Джанкойської міської ради № 676 від 23.05.2008 таким, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, адже, згідно цього рішення в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це правило не стосується лише ненормативних правових актів органу місцевого самоврядування одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, втім, як зазначено вище, рішення Джанкойської міської ради від 25.05.2007 № 405 "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок" не було виконане саме внаслідок відмови відповідача від його реалізації шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі.
Цим же рішенням Конституційного Суду України визначено, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку, втім, відповідачем не доводились обставини оскарження та скасування рішення Джанкойської міської ради № 676 від 23.05.2008 у судовому порядку, отже, воно є чинними і обов'язковими до виконання на відповідній території згідно зі ст. 144 Конституції України.
Крім того, 06.06.2008 Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства на території АДРЕСА_1 в ході якої виявлений факт використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,6317 га під розміщення мікроринку з реалізації автомобільних запчастин, за результатами якої відповідачеві виданий припис № 000917 від 06.06.2008 про усунення порушень в місячний термін, складено протокол про адміністративне правопорушення № 000965 від 06.06.2008 та винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № 17-03 від 17.06.2008.
Таким чином, суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що неповернення земельної ділянки орендодавцеві після припинення між сторонами договірних орендних земельних правовідносин та використання спірної земельної ділянки відповідачем без будь-яких правовстановлюючих документів є самовільним.
За приписами ст. ст. 31, 34 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, що є підставою виникнення у орендаря зобов'язання повернути орендодавцеві земельну ділянку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Згідно зі статтею 211 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 Земельного Кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або і юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтованого і логічного висновку про наявність правових підстав для повернення спірної земельної ділянки зі звільненням її від зведених на ній будівель споруд.
Оформлення Виконавчим комітетом Джанкойської міськради 29.03.2007 під час дії договору оренди землі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ринку автозапчастин, що на ній знаходиться, у складі прохідної літ. "А", вбиральні літ. "Б", огородження 1 -5, вимощення літ. "І", на праві приватної власності за ОСОБА_4 в частинах 1/1, не надає відповідачеві права користування спірною земельною ділянкою, а лише право на оформлення у встановленому законом порядку земельної ділянки, що знаходиться під цими будівлями і спорудами і необхідної для їх обслуговування, втім, відповідач своїми власними діями/бездіяльністю відмовився від оформлення договору оренди землі на новий строк після закінчення строку його дії та під час розгляду справи в судах не доводив обставин вжиття ним будь-яких заходів до належного і у встановленому законом порядку документального оформлення права землекористування після прийняття рішення Джанкойської міської ради № 676 від 23.05.2008.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції факту оформлення права власності на майно за ОСОБА_4 як за фізичною особою, а не як за підприємцем, не приймаються до уваги колегії суддів за відсутності у суду касаційної інстанції повноважень з переоцінки доказів і обставин справи, адже, аналогічні доводи відповідача були оцінені і відхилені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові як безпідставні.
Крім того, з цього приводу колегія суддів зазначає, що спір у справі виник не з приводу наявності чи відсутності та захисту права власності на майно, яке знаходиться на земельній ділянці, а з підстав застосування наслідків закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки у вигляді зобов'язання відповідача повернути позивачеві за актом приймання-передачі земельну ділянку з приведенням її до первісного стану, в т.ч. шляхом знесення та демонтажу всіх розташованих на ній будівель і споруд, отже, незалежно від перебування всіх цих об'єктів у власності чи користуванні відповідача, саме він несе відповідальність як сторона по договору за наслідки невиконання своїх зобов'язань щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, тобто, є належним відповідачем у даному спорі.
Аналогічно, відхиляються доводи скаржника щодо відсутності у Джанкойської міської ради статусу належного позивача з огляду на відсутність, як вважає скаржник, права на розпорядження землями оборони, які є землями державної власності, адже, посилання відповідача на приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони не підтверджені належними і допустимими доказами, Міністерство оборони як учасник справи не надало жодних заперечень проти позову (відсутні як Державний акт на землю, так і будь-які вимоги щодо спірної земельної ділянки), відтак, у відповідача не виникає будь-яких прав на продовження користування земельною ділянкою, оскільки, закінчення договору оренди, укладеного саме з радою і не визнаного у встановленому порядку недійсним, надає право саме раді на вимогу про повернення земельної ділянки, отже, Джанкойська міська рада є належним позивачем у даній справі, яка відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та вважає доводи касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 такими, що цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити докази та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 у справі господарського суду АР Крим № 5002-6/3676.1-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.М.Сибіга