01 лютого 2011 р. № 10/261-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Муравйова О.В.
Полянського А.Г.
Яценко О.В.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Вівон",
м. Дніпропетровськ
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року
у справі№ 10/261-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомКомунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня", м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства "Вівон"
м. Дніпропетровськ
про стягнення 138682,11грн.
в судове засідання представники сторін не з'явились
Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Вівон" про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38 683,11 грн., заподіяної внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором № 182 від 20.09.2005р., щодо усунення дефектів та відмови у роботі, поставленого приватним підприємством "Вівон" обладнання та стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., нанесеної психіатричній лікарні внаслідок невиконання приватним підприємством "Вівон" вказаних зобов'язань за договором № 182 від 20.09.2005 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства "Вівон" на користь комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня" 38 683,11 грн. збитків, судові витрати по справі, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 100 000 грн. моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне підприємство "Вівон" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010р. по справі № 10/261-10, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. у справі № 10/261-10 залишено без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства "Вівон" залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. приватне підприємство "Вівон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.10 р. у справі № 10/261-10 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог комунального закладу "Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня " до приватного підприємства "Вівон" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, аргументуючи порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 261, 675, 679, 687, 712, 853 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2005 року між Приватним підприємством “Вівон” (постачальник) та Комунальним закладом “Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня” (замовник) згідно з рішенням тендерної комісії від 08 вересня 2005 року № 54 укладений Договір поставки продукції №182, предметом якого є поставка постачальником замовнику устаткування медичного, хірургічного та ортопедичного відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язався поставити, установити та налагодити обладнання, провести навчання персоналу та проводити гарантійне обслуговування на протязі не менше 1 року та післягарантійне обслуговування, а замовник зобов'язався прийняти товар згідно специфікації і своєчасно здійснити його оплату (п.1 договору ).
За видатковою накладною від 26 вересня 2005 року № 361 Приватне підприємство “Вівон” поставило позивачу комплект Рентгенодіагностичного комплексу на 3 робочих місця з підсилювачем рентгенівського зображення та цифровим приймачем КРД -50 Індіаком -02 вартістю 829 400 грн., який прийнятий за актом приймання -передачі основних засобів та приймальним актом від 26 вересня 2005 року №73.
Вказаний комплект оплачено позивачем платіжним дорученням №1878 від 27 вересня 2005 року.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 38 683 грн. 11 коп., що становить вартість послуг щодо усунення дефектів та відмов у роботі РДК КРД -50 “Індіаком -02”, які перешкоджають введенню в експлуатацію, пов'язаних з заміною вузлів та деталей.
Також до стягнення заявлена моральна шкода в розмірі 100 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство “Вівон” неналежним чином виконав умови договору поставки від 20 вересня 2005 року (а.с.9), а саме не установив, не налагодив поставлене обладнання, не провів навчання персоналу щодо роботи на ньому.
Зазначене підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2008 року у справі № 21/249-07, яка набула законної сили і якою суд зобов'язав відповідача виконати зобов'язання за договором в частині установлення, налагоджування обладнання та проведення навчання персоналу для роботи на ньому.
Вказане судове рішення Приватне підприємство “Вівон” не виконало умисно, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2009 року у справі № 1-56/2009 (а.с.18).
Обставини, встановлені постановою Самарського районного суду відповідно до положень частини 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України прирівнюється до вироку суду у кримінальній справі та мають преюдиційне значення.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується вина Приватного підприємства “Вівон” в невиконанні ним своїх зобов'язань за договором поставки від 20 вересня 2005 року в частині встановлення та налагодження поставленого обладнання, навчання персоналу лікарні для роботи на цьому обладнанні.
Стаття 611 Цивільного кодексу України до правових наслідків порушення зобов'язання відносить зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або Законом.
За своєю правовою природою договір поставки продукції №182 від 10 вересня 2005 року (а.с.9) має ознаки, як договору поставки, так й договору підряду.
Оскільки відповідачем зобов'язання з монтажу обладнання не були виконані, позивач змушений був звернутись до фахівців Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедтехніка”.
В ході підготовки спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедтехніка” до монтажу комплекса КРД 50 “Індіаком -02 було встановлено, що вказаний комплекс не відповідає вимогам ТУ У33. 1-25461966-005-2002, укомплектований морально застарілими вузлами, що підтверджується актом технічного огляду від 04 грудня 2008 року (а.с.45).
На пропозицію позивача про усунення технічних недоліків у роботі комплексу КРД -50 “Індіаком -02” відповідач не отреагував (лист від 08 грудня 2008 року -а.с.47), недоліки не усунув.
На підставі договору №76 від 03 листопада 2009 року, укладеного лікарнею з Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрмедтехніка”, останній виконав роботи з заміни вузлів та деталей комплексу КРД -50 “Індіаком -02” та його монтажу, внаслідок чого позивачем сплачено товариству з обмеженою відповідальністю “Укрмедтехніка” за виконані роботи суму в розмірі 38 683,11 грн. (а.с.20-26).
Відповідно до ст.678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Згідно ч.1 ст.852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, позивач мав право виправити виявлені недоліки в поставленому обладнанні за свій рахунок.
Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, щодо відсутності підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., оскільки позивач в порушення приписів ст.ст.32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не довів факту приниження ділової репутації юридичної особи та не обгрунтував визначений ним розмір моральної шкоди.
Апеляційний суд вірно не прийняв до уваги акт установки, налагодження та навчання персоналу від 07 листопада 2008 року, оскільки обставини, які викладені в даному акті, спростовуються постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2009 року, якою встановлена вина директора Приватного підприємства “Вівон” в умисному невиконанні постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2008 року по справі № 21/249-07.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції, що спеціальний строк позовної давності не сплинув, оскільки його початком слід вважати дату складання дефектного акту від 10 вересня 2009 року, в якому зазначено які комплектуючі потребують заміни, є обґрунтованим і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
З врахуванням дати подачі позову до господарського суду -27 липня 2010 року, річний строк спеціальної позовної давності не сплинув.
Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважити доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вівон", м. Дніпропетровськ на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року по справі № 10/261-10 залишити без задоволення.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року по справі № 10/261-10 залишити без змін.
Головуючий О.В. Муравйов
Судді А.Г. Полянський
О.В. Яценко