26 січня 2011 р. № 17/133
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "Інжинірингова компанія "Синтез"
на постановувід 29.11.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 17/133 господарського суду Рівненської області
за позовомТОВ "Інжинірингова компанія "Синтез", м. Харків
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області
про визнання недійсною постанови № 377 від 05.03.2009 р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача
відповідачаЛюбімов О.М., довір.;
Воробюк О.В., довір.
ТОВ "Інжинірингова компанія "Синтез" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання недійсною постанови відповідача від 05.03.2009 р. № 377 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 р. позов задоволено, визнано недійсною вказану постанову відповідача з моменту її прийняття.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. (судді: Якімець Г.Г.-головуючий, Скрипчук О.С., Юрченко Я.О.) рішення від 12.10.2010 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати, рішення від 12.10.2010 р. залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 250 Господарського кодексу України. Скаржник посилається на пропущення відповідачем встановленого Законом строку накладення адміністративно-господарської санкції.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2009 р. відповідачем було прийнято постанову № 377 про накладення на позивача штрафу в розмірі 89 069, 43 грн. за вчинене останнім правопорушення у сфері містобудування, а саме виконання будівельних робіт трансформаторної підстанції на території, що належить ЗАТ "Консюмерс-Скло-Заря", без відповідного дозволу на їх виконання (ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій").
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальність за виявлене відповідачем правопорушення, оскільки обов'язок отримання відповідного дозволу покладений на замовника будівництва - ЗАТ "Консюмерс-Скло-Заря". Крім того, відповідачем був порушений встановлений ст. 250 Господарського кодексу України строк для накладення спірної адміністративно-господарської санкції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що штраф накладений правомірно, оскільки позивач у будь-якому випадку не мав права приступати до виконання будівельних робіт без відповідного дозволу.
Однак, при винесенні оскаржуваної постанови судом не було враховано наступне.
У даному випадку накладений відповідачем штраф є адміністративно-господарською санкцією, застосування якої регламентовано главою 27 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт здійснення будівельних робіт, за виконання яких позивача було притягнуто до відповідальності, мав місце у вересні-грудні 2007 року, а спірна постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у березні 2009 року.
Таким чином, адміністративно-господарська санкція була застосована відповідачем більш ніж через рік з моменту вчинення позивачем правопорушення.
Тобто, у даному випадку відповідачем був порушений встановлений ст. 250 Господарського кодексу України річний строк для застосування відповідної адміністративно-господарської санкції, що свідчить про невідповідність спірної постанови вимогам чинного законодавства та є підставою для визнання її недійсною.
За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції -залишенню в силі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 250 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ТОВ "Інжинірингова компанія "Синтез" задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р. у справі № 17/133 скасувати.
3. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 р. у справі № 17/133 залишити в силі.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич