01 лютого 2011 р. № 31/267
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Могил С.К. -головуючого,
Бернацької Ж.О. -доповідача,
Борденюк Є.М.,
розглянувши касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010
у справі№ 31/267
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Буд"
простягнення 1415858,48 грн.
та за зустрічним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Буд"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка"
провизнання договору від 18.01.2010 недійсним,
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Вимоги, що пред'являються до форми, змісту касаційної скарги та документів, які додаються до скарги, визначені статтею 111 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, частина 4 вказаної статті передбачає, що до касаційної скарги повинні бути додані докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
В порушення частини 1 статті 46, частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України заявником до касаційної скарги не додані документи, що підтверджують сплату державного мита в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002), державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, № 2505-IV від 25.03.2005 -опубліковано в Урядовому кур'єрі 31.03.2005).
Згідно підпункту "в" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "в" пункту 2 статті 3 в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002).
Згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду в повному обсязі. Під час подачі касаційної скарги скаржником сплачено державне мито за платіжним дорученням №637 від 10.12.2010 в розмірі 7080,00 грн. за майнові вимоги. Проте скаржником не сплачено державне мито за немайнові вимоги в розмірі 42,50 грн., згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись статтею 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Будтехніка" повернути скаржнику.
Головуючий, суддя:Могил С.К.
Судді:Бернацька Ж.О.
Борденюк Є.М.