Справа № 603/419/25
Провадження №2/603/12/2026
20 травня 2026 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Галіяна І. М.,
секретар судового засідання Бішко І. М.,
за участі представника позивача - Туранського В. В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Андрусенка І. Я., відповідача ОСОБА_2 , представника Служби у справах дітей Монастириської міської ради - Кварцянної М. М., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради (далі - орган опіки та піклування) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради (далі - Служба у справах дітей), ОСОБА_3 , про позбавлення відповідачів батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог орган опіки та піклування зазначає, що з 03.03.2021 року сім'ю відповідачів взято під соціальний супровід, оскільки між батьками часто відбуваються сварки, трапляються випадки домашнього насильства, відповідачі зловживають алкоголем та неналежно виконують свої батьківські обов'язки. Утриманням і доглядом за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично займається їхня баба ОСОБА_3 , яка разом із іншими родичами сім'ї забезпечує дітей усім необхідним. На підставі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року в справі № 603/352/23 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відібрано їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без позбавлення відповідачів батьківських прав. 09.02.2024 року над дітьми відповідачів встановлено опіку та призначено їхнім опікуном ОСОБА_3 . Однак після вказаного рішення суду відповідачі не змінили свого ставлення до виконання батьківських обов'язків, зловживали алкогольними напоями, ухилялися від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх дітей. У вказаний період батьки проживали окремо від дітей, однак так і не змогли облаштувати житло та створити належні умови для проживання дітей з ними. ОСОБА_1 іноді відвідував дітей, спілкувався з ними, приносив продукти харчування, давав дітям кишенькові гроші, проте під час його візитів у стані алкогольного сп'яніння він неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно тещі ОСОБА_3 , та відповідачки ОСОБА_2 . Відповідачів неодноразово притягували до адміністративної відповідальності, зокрема, ОСОБА_1 - за ч. ч. 1, 2 ст. 178, ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 (Кодексу України про адміністративні правопорушення - далі КУпАП), ОСОБА_2 - за ст. 183, ч. ч. 1, 2 ст. 178, ч. 1 ст. 184 КУпАП. Під час перебування вдома мати дітей ОСОБА_2 не допомагала опікуну у веденні домашнього господарства та догляду за дітьми, матеріально не утримувала дітей, постійно робила зауваження дітям та підвищувала на них голос. 01.02.2025 року ОСОБА_1 мобілізували на військову службу до складу ЗСУ. Після мобілізації він у травні та червні 2025 року приїжджав у відпустку, однак, вчиняв домашнє насильство відносно опікуна дітей ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння в присутності дітей.
Відповідачі були належним чином повідомлені про можливі негативні правові наслідки подальшого невиконання батьківських обов'язків. Однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дітей у батьків не усунули причини, які перешкоджали належному вихованню дітей, не змінили свого звичного способу життя, надалі вживають алкогольні напої, неналежно виконують батьківські обов'язки, не утримують дітей матеріально, не виявляють інтересу до внутрішнього світу власних дітей, не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не цікавляться навчанням дітей, шкільні батьківські збори не відвідують. Вказане свідчить про їхню винну поведінку та неможливість її зміни у кращу сторону. Вищевикладені обставини вважають достатніми підставами для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав.
Окрім того, орган опіки та піклування просить стягнути з відповідачів на користь опікуна дітей ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко І. Я. зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не визнає позов у частині вимог про позбавлення його батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки після набрання законної сили рішенням суду про відібрання дітей він виправив свою поведінку та змінив ставлення до обов'язків щодо виховання дітей. Звертає також увагу, що ОСОБА_1 разом із своїм тестем зробив ремонт у житлі, в якому проживають діти, а саме: виклав плитку на кухні і замінив троє дверей на нові, разом з відповідачкою ОСОБА_2 придбали шафу-купе, меблеву стінку і двоспальне ліжко для дітей. Відповідач не проживає з дітьми у зв'язку з рішенням суду, однак до його мобілізації майже щотижня приїжджав до дітей. Після мобілізації до лав ЗСУ постійно спілкується з дітьми по телефону, регулярно оплачує їм послуги мобільного зв'язку, привозить продукти харчування, придбав подарунок дочці на її день народження, мобільний телефон сину. Відповідач часто спілкується з вчителями дітей, цікавиться їхньою успішністю і потребами. На теперішній час ОСОБА_6 проходить військову службу в Збройних Силах України, зарекомендував себе з позитивного боку порядним та дисциплінованим військовослужбовцем, до виконання своїх службових обов'язків ставиться сумлінно, за характером спокійний, врівноважений та стриманий, на критику та зауваження реагує правильно, у колективі користується повагою та авторитетом, приймає активну участь в ремонтних роботах та облаштуванні побутових умов для особового складу. ОСОБА_1 визнає, що коли він проживав разом із дружиною ОСОБА_7 і тещою ОСОБА_3 у них часто виникали сварки і конфлікти через різні непорозуміння, однак заперечує, що в стані алкогольного сп'яніння вчиняв домашнє насильство в присутності дітей після 06.02.2024 року. Представник відповідача звертає увагу на практику Верховного Суду, в якій він наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками (у нашій справі також і з тещою) не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків. Значна частина доказів, долучених до матеріалів справи стосуються періоду сім'ї ОСОБА_8 , який мав місце до набрання рішенням суду про відібрання дітей законної сили. Після 06.02.2024 року ОСОБА_1 змінив свою поведінку, він постійно цікавиться станом здоров'я дітей, їх навчанням, бере участь у вихованні, піклується про їх духовний розвиток та проявляє батьківську турботу. ОСОБА_1 заперечує той факт, що після 06.02.2024 року він навідувався до дітей у нетверезому стані, а сторона позивача не надала доказів, які підтверджують вказані обставини. Ні висновок органу опіки та піклуванні, ні долучені до позовної заяви додатки не містять інформації про з'ясування думки дітей у вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Водночас матеріали справи підтверджують, що поведінка ОСОБА_1 загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки, а переконливі докази винної поведінки ОСОБА_1 щодо ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей - відсутні. На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 05.08.2025 року позовну заяву органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської радиприйнято до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.12.2025 року
підготовче провадження в справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача органу опіки та піклування - Туранський В. В. у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з мотивів, викладених у позові. Зазначив, що протягом року після набрання законної сили рішенням суду про відібрання дітей у відповідачів останні не змінили свого ставлення до виконання батьківських обов'язків, зловживали алкогольними напоями, ухилялися від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх дітей. Протягом цього часу відповідачі неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності. Окрім того, батьки не забезпечують належного утримання своїх дітей, свідомо нехтують батьківськими обов'язками. На підставі наведеного, з урахуванням найкращих інтересів дітей вважає, що відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід позбавити батьківських прав. Водночас представнику позивача відомо, що на теперішній час відповідач ОСОБА_1 оплачує дітям послуги телефонного зв'язку, спілкується з дітьми по телефону. Про випадки вчинення домашнього насильства відповідачем ОСОБА_1 стосовно дітей після лютого 2024 року представнику позивача невідомо. Також повідомив, що орган опіки та піклування не з'ясовував думку дітей щодо позбавлення відповідачів батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав позов органу опіки та піклування та просив відмовити у його задоволенні. Додатково повідомив, що з лютого 2025 року проходить службу у Збройних Силах України, провідує дітей під час відпустки, оплачує їм послуги телефонного зв'язку, домашній інтернет та передає дітям кошти. Також ОСОБА_1 зазначив, що купляє дітям продукти харчування, різні речі, зокрема, придбав сину мобільний телефон, для доньки - розхідні матеріали для її хобі - бісероплетіння. Окрім того, відповідач цікавиться успішністю дітей в школі, спілкується з вчителями, заохочує дочку до навчання. Також ОСОБА_1 постійно спілкується з дітьми по телефону. Щодо вимоги про стягнення аліментів зазначив, що не відмовляється від утримання своїх дітей і постійно передає їм кошти.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко І. Я. в судовому засіданні не визнав позов органу опіки та піклування та просив відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив, що після набрання законної сили рішенням суду про відібрання дітей відповідач ОСОБА_1 змінив свою поведінку стосовно дітей, на теперішній час проходить службу у Збройних Силах України, не зловживає алкогольними напоями, підтримує постійний зв'язок і спілкується з дітьми, їхніми вчителями. Додатково повідомив, що випадки домашнього насильства зі сторони позивача мали місце стосовно тещі ОСОБА_3 , а не його дітей. Зазначив, що позбавлення батьківських є крайнім заходом,який суд може застосувати у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків. Звертає увагу, що конфлікти у цій родині відбувають між дорослими членами сім'ї, зокрема, між відповідачами або між відповідачем ОСОБА_1 і третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (матір'ю відповідачки ОСОБА_2 ). Вказане не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Відповідач ОСОБА_1 демонструє стійкий прогрес і позитивні зміни після відібрання у нього дітей, за час служби в Збройних Силах України жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв чи неналежне виконання батьківських обов'язків.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнала позов органу опіки та піклування та просила відмовити в його задоволенні в частині позбавлення батьківських прав. Водночас не заперечила щодо задоволення позову в частині стягнення аліментів. Також відповідач вказала, що на теперішній час працює волонтером у благодійному фонді в м. Івано-Франківську, влітку працювала за кордоном у Польщі, додому приїжджає нечасто, інколи фінансово допомагає дітям, купила їм мобільний телефон і планшети. Підтвердила, що раніше вони з чоловіком часто вживали алкогольні напої і сварилися в присутності дітей. Діти неодноразово знаходили в матері алкогольні напої. Відповідач ОСОБА_2 зазначила, що після відібрання дітей покращила ситуацію стосовно їх утримання, водночас були випадки вчинення нею фізичного насильства стосовно дітей в стані алкогольного сп'яніння і за цими фактами складено протокол про адміністративне правопорушення. Під час судового розгляду цивільної справи відповідач ОСОБА_2 пообіцяла розпочати лікування від алкогольної залежності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служби у справах дітей - Кварцянна М. М. у судовому засіданні вказала, що позов органу опіки та піклування вважає обґрунтованим і підставним, оскільки відповідачі продовжують зловживати алкогольними напоями та не змінили свого ставлення до виконання батьківських обов'язків. Кварцянна М. М. додатково зазначила, що після відібрання дітей відповідач ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство стосовно своєї тещі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в присутності дітей. Відповідач ОСОБА_2 не утримує і не виховує дітей, відповідач ОСОБА_1 також не забезпечує належного утримання дітей. Діти стають свідками домашнього насильства і вживання батьками алкогольних напоїв. Поведінку батьків розцінює як винну і таку, що не можна змінити в кращу сторону. На підставі наведеного, Служба у справах дітей вважає за доцільне позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їхніх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що з обставинами, викладеними в позові, погоджується. Зазначила, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зловживають алкогольними напоями, в сім'ї часті випадки домашнього насильства. ОСОБА_3 утримує дітей, забезпечує продуктами харчування. Малолітній ОСОБА_4 інколи копіює негативну поведінку батька.
Суд встановив такі обставини.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 25.09.2012 року) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 05.02.2020 року).
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року в справі № 603/352/23, яке набрало законної сили 06.02.2024 року, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відібрано їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення відповідачів батьківських прав, та передано дітей органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради для подальшого влаштування. Як відомо зі змісту рішення суду, судом було встановлено, що відповідачі ухилялися від виконання своїх обов'язків щодо виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не цікавилися життям і здоров'ям дітей, не піклувалися про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, фінансово не допомагали, а також зловживали алкогольними напоями. Малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово були свідками домашнього насильства. Доглядом за дітьми та їхнім утриманням фактично займалася їхня баба та інші родичі сім'ї.
Рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради № 30 від 09.02.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а також доручено Службі у справах дітей Монастириської міської ради взяти дітей відповідачів на первинний облік та вирішити питання про їх влаштування.
Рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради № 31 від 09.02.2024 року над дітьми, позбавленими батьківського піклування - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено опіку і призначено їхнім опікуном ОСОБА_3 .
За змістом листа Центру надання соціальних послуг Монастириської міської ради № 192/01-18 від 13.06.2025 року, адресованого службі у справах дітей Монастириської міської ради, під соціальним супроводом Центру із 29.02.2024 року перебуває сім'я опікуна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Проблема полягає в тому, що у сім'ю постійно навідуються біологічні батьки в нетверезому стані і між членами родини виникають конфлікти у присутності дітей. Це створює несприятливе середовище для виховання та розвитку дітей в опікунській сім'ї. Також у бабусі часто виникають непорозуміння та конфлікти із онуком. У результаті діти постійно перебувають у стані тривожності, невизначеності.
01.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 32 від 01.02.2025 року, листом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1729/3969 від 21.08.2025 року і листом тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_6 № 603/419/25/1465/2025 від 18.08.2025 року.
Згідно з листом командира військової частини НОМЕР_3 № 603/419/25/1505/2025 від 22.08.2025 і витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 34 від 02.02.2025 року ОСОБА_1 прибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 і призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_3 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 85 від 25.03.2025 року солдат ОСОБА_1 направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження Начальника центру забезпечення Міністерства Оборони України та Головного штабу.
Відповідно до службової характеристики з Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України солдат ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку порядним та дисциплінованим військовослужбовцем. До виконання своїх службових обов'язків відноситься сумлінно. Якісно і своєчасно виконує поставлені завдання. Виявляє розумну ініціативу. За характером спокійний, врівноважений та стриманий. На критику та зауваження реагує правильно. У колективі користується повагою та авторитетом. Грамотний, відповідальний, цілеспрямований. Завжди вміє прийняти правильне рішення. Приймає активну участь в ремонтних роботах та облаштуванні побутових умов для особового складу.
ОСОБА_1 під час проходження військової служби в Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України до відповідальності за вживання алкогольних напоїв під час несення служби не притягувався, що підтверджується листом т. в. о. начальника Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України № 778/3891 від 20.11.2025 року і службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 від 20.11.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника Центру забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) № 344 від 31.10.2025 року ОСОБА_1 переведений до військової частини НОМЕР_4 .
Згідно з актом обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 27.05.2024 року, проведеного на підставі звернення ОСОБА_10 , комісією було встановлено, що рівень задоволення опікуном індивідуальних потреб дітей достатній. Водночас опікун повідомила комісію, що ОСОБА_1 приходив до дітей приблизно 1 раз у тиждень, був тверезий, приносив молоко, яйця, купляв дітям морозиво, печиво, давав дітям кишенькові кошти (приблизно по 25 грн). 25.05.2024 року ОСОБА_4 захворів на вітрянку. ОСОБА_1 приїхав і сварився з опікуном, бо вважав, що вона неправильно його лікує. Потім, зі слів опікуна, ОСОБА_11 вживав алкогольні напої і в нетверезому стані перебував за місцем проживання дітей. 25.05.2024 року та 26.05.2024 року ОСОБА_1 кричав, обзивав ОСОБА_3 , дітей не чіпав, їм нічого не загрожувало. Присутньою також була мати дітей ОСОБА_2 , яка нічого дітям не привезла, була тверезою.
Відповідно до акту обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 22.07.2024 року, проведеного на підставі звернення ОСОБА_2 , комісією було встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з бабусею поїхали на свята до родичів у м. Тернопіль. На спільне прохання родичів та дітей опікун залишила дітей погостювати у м. Тернополі. 19.07.2024 року ОСОБА_2 зателефонувала в Службу у справах дітей і скаржилась, що у зв'язку з тим, що діти гостюють у родичів у м. Тернополі, вона та ОСОБА_1 не мають можливості спілкуватися з ними.
14.11.2024 року проведено акт обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_1 14.11.2024 року домашнього насильства фізичного та психологічного характеру відносно неї в стані алкогольного сп'яніння в присутності ОСОБА_5 , яка налякана агресивною поведінкою батька. За результатами обстеження комісія встановила, що поведінка ОСОБА_1 не змінилася, він продовжує вчиняти насильницькі дії відносно бабусі дітей.
Згідно з актом обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03.02.2025 року, проведеного на підставі звернення ОСОБА_10 (тітки дітей), опікун повідомила комісію, що ОСОБА_1 прийшов до дітей у стані алкогольного сп'яніння і забрав із собою ОСОБА_5 в кафе «Гостинний двір», щоб пригостити піцою. Зі слів опікуна, ОСОБА_1 на вулиці і в кафе поводив себе неадекватно, кричав, потім відповідач ображав опікуна дітей, погрожував та обзивав лайливими словами. ОСОБА_3 викликала поліцію, яка забрала ОСОБА_1 . Згодом повідомили, що його мобілізували на службу в ЗСУ.
Згідно з актом обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 27.05.2025 року комісією було встановлено, що умови проживання дітей відповідають загальноприйнятим нормам. Водночас опікун повідомила комісію, що 27.05.2025 року мати дітей приїхала до них додому. На наступний день діти знайшли у неї пиво та горілку. Мати дітей не допомагає опікуну у веденні домашнього господарства і догляді за дітьми, а також в утриманні дітей. ОСОБА_2 постійно погрожує опікуну, насміхається, вважає, що повноваження опікуна закінчилися, оскільки пройшов рік після рішення суду. На початку травня приїжджав батько дітей, в стані алкогольного сп'яніння погрожував і ображав ОСОБА_3 . У телефонній розмові наголошено ОСОБА_2 на неприпустимості вживання алкогольних напоїв за місцем проживання дітей, необхідності ведення здорового способу життя, участі у вихованні та утриманні дітей.
Відповідно до акта обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 04.06.2025 року комісією було встановлено, що умови проживання дітей відповідають загальноприйнятим нормам. Водночас опікун повідомила комісію, що ОСОБА_2 зовсім не допомагає у веденні домашнього господарства, утриманні та вихованні дітей, спілкується з дітьми по телефону, іноді приїжджає і дає їм кишенькові гроші (незначні суми, по 20 грн). Мати дітей пояснила комісії, що вона працює волонтером у різних населених пунктах, проживає в орендованій квартирі в м. Івано-Франківську. З нею проведено бесіду щодо необхідності ведення здорового способу життя та належної участі в утриманні і вихованні дітей.
Згідно з актом обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 10.06.2025 року комісією було встановлено, що ОСОБА_1 приїхав у відпустку на 10 днів, оскільки проходить службу в ЗСУ. На той час діти перебували у своїх родичів у м. Тернополі. Батько вимагав негайного повернення дітей додому. Зі слів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 07.06.2025 року у стані алкогольного сп'яніння з 03.00 год до 07.00 год погрожував опікуну ОСОБА_3 . Мати дітей ОСОБА_2 підтримувала чоловіка у його діях. Після повернення дітей додому батько знову прийшов у стані алкогольного сп'яніння і вчинив сварку в присутності дітей. Проведено бесіду з батьками дітей щодо ведення здорового способу життя, недопущення сварок і насильницьких дій у присутності дітей. Дільничний офіцер поліції виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Батька попереджено, що він не має права у нетверезому стані перебувати з дітьми. Рекомендовано залишити місце проживання дітей та опікуна і спілкуватися з дітьми тільки у тверезому стані.
11.06.2025 року комісія провела повторне обстеження умов проживання сім'ї опікуна ОСОБА_3 і дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно з актом комісії від 11.06.2025 року під час візиту комісії ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння спав у кімнаті дітей, на зауваження членів комісії не реагував. Діти перебували в кімнаті бабусі. Під час розмови з дітьми комісія з'ясувала, що на вимогу батька їх повернули додому від родичів, у яких вони гостювали в м. Тернополі. Мати дітей навіть у присутності членів комісії 10.06.2025 року постійно підвищувала голос на дітей, покрикувала на них. За словами опікуна, ОСОБА_2 11.06.2025 року поїхала до Польщі.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.06.2025 року, наданих начальнику Служби у справах дітей Кварцянній М. М. , остання повідомила, що займається волонтерством, збирає кошти на ЗСУ та хворих дітей, планує їхати в Польщу, купляла дітям солодощі та продукти харчування, з дітьми спілкується. ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ, допомагає дітям коштами і продуктами харчування, купив сину телефон.
Згідно з відповіддю відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 477392024 від 18.12.2024 року у період 2023-2024 років ОСОБА_1 18 разів притягувався до адміністративної відповідальності, з яких за період з 06.02.2024 року - 3 рази. За вказаний період ОСОБА_2 8 разів притягувалася до адміністративної відповідальності, усі - за період до 06.02.2024 року.
Відповідно до листа Монастириського районного суду Тернопільської області № 01-20/2/2025 від 03.01.2025 року стосовно ОСОБА_1 протягом 2023-2024 року винесено 10 постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності, з них за період з 06.02.2024 року - 3 (за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП). Щодо ОСОБА_2 протягом 2023-2024 року винесено 2 постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності (усі - за період до 06.02.2024 року).
Постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 13.02.2024 року у справі № 603/72/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Суд встановив, що ОСОБА_1 , що був особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, 23.01.2024 року вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме відібрав у неї грошові кошти, а також штовхав її та словесно ображав, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
У п. 1 протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.01.2024 року зазначено, що 23.01.2024 року приблизно о 15.00 год ОСОБА_1 влаштував словесну суперечку зі ОСОБА_2 , під час якої ображав її словесно і забрав 600 грн з її гаманця на потреби дітей, інших протиправних дій не вчиняв.
Відповідно до постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 28.02.2024 року у справі № 603/103/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Суд встановив, що 24.01.2024 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання порушив вимоги винесеного йому 23.01.2024 року термінового заборонного припису, в якому йому було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, проте незважаючи на це продовжував вчиняти словесні суперечки із постраждалою особою - дружиною ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 16.10.2024 року у справі № 603/518/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Суд встановив, що 05.08.2024 року приблизно о 00:10 год ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до тещі ОСОБА_3 , яке виражалось у нецензурній лайці, погрозах, залякуванні, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному здоров'ю потерпілої.
У п. 7 протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 07.08.2024 року від ОСОБА_3 за фактом вказаної події зазначено, що очевидців вчинення цього порушення не було.
Згідно з постановою Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2025 року у справі № 603/335/25 ОСОБА_1 , який є особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення домашнього насильства, 06.06.2025 року приблизно о 03:00 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_3 , яку словесно ображав, погрожував та залякував, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. Також ОСОБА_1 11.06.2025 року приблизно о 18:00 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - ТЗП) серії АА № 279762 від 10.06.2025 року, оскільки продовжував контактувати з постраждалою особою - тещою ОСОБА_3 .
Відповідно до постанови Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2025 року у справі № 603/342/25 ОСОБА_1 12.06.2025 року приблизно о 17:00 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 279762 від 10.06.2025 року, п. 3 якого йому заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_12 строком на 10 діб. Окрім того, ОСОБА_1 13.06.2025 року приблизно об 11:30 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 279762 від 10.06.2025 року, п. 3 якого йому заборонено у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_12 строком на 10 діб.
За змістом листа сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 6077-2026 від 19.01.2026 року ОСОБА_1 13.01.2026 року приблизно о 17.30 год за місцем проживання вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенні до своєї тещі - ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до листа сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 169794-2025 від 04.12.2025 року ОСОБА_2 16.11.2025 року о 20.50 год, перебуваючи у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своїх малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Згідно з відповіддю ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області № 162631-2025 від 18.11.2025 року у період з 01.01.2024 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 178, 184 КУпАП не притягувався.
Відповідно до характеристики учня 8-В класу ОСОБА_4 від 20.11.2025 року № 01-19/499, виданої Монастириським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, ОСОБА_4 - дисциплінований, скромний, доброзичливий, врівноважений та вихований учень. Він підтримує дружні відносини з учнями класу, конфліктів з однокласниками та вчителями школи не має. Правила поведінки завжди свідомо виконує, на уроки не запізнюється, школу без поважних причин не пропускає. Програмний матеріал засвоює повільно. Проявляє інтерес лише до окремих предметів. Навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю. Інтерес до навчання учень має несталий. Загальне ставлення учня до школи, навчання, трудової діяльності позитивне. Дитина одягається відповідно до сезонів. Шкільним приладдям забезпечений достатньо. Стан речей задовільний. На даний момент дитина перебуває під опікою бабусі ОСОБА_3 , яка завжди цікавиться навчанням онука та відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_1 цікавиться шкільним життям сина та підтримує зв'язок із класним керівником у телефонному режимі.
За змістом характеристики учениці 5-Б класу ОСОБА_5 , виданої Монастириським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, дочка відповідачів - тиха, спокійна дівчинка з врівноваженим характером. Вона уважна, вдумлива та завжди проявляє повагу до старших і однолітків. У спілкуванні доброзичлива, не конфліктує з іншими дітьми, уникає суперечок і намагається підтримувати доброзичливу атмосферу. Не прагне до активної участі в групових заходах, віддаючи перевагу більш спокійним видам діяльності. Дівчинка демонструє середній рівень успішності в навчанні. Вона старанно виконує завдання, хоча іноді потребує додаткової допомоги або часу для кращого засвоєння матеріалу. У неї є потенціал для досягнення вищих результатів, якщо працювати над розвитком впевненості у власних силах та самостійності. Опікун ОСОБА_3 регулярно відвідує батьківські збори та бере активну участь у позакласних заходах класу (шкільних поїздках та екскурсіях). Мати ОСОБА_2 два рази телефонувала класному керівнику: першого разу - для того, щоб подати дані про батьків, іншого разу - у зв'язку з тим, що її донька забула в школі вишиту сорочку.
Згідно з характеристикою учениці 6-Б класу ОСОБА_5 від 19.11.2025 року № 01-19/454, виданої Монастириським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, ОСОБА_5 - тиха, спокійна, врівноважена та вихована дитина. У стосунках з однолітками неконфліктна, поводиться стримано, до суперечок чи конфліктних ситуацій не схильна. Навчальну діяльність виконує відповідно до своїх можливостей. До навчання ставиться старанно, завдання намагається виконувати, потребує додаткової уваги та пояснення під час опрацювання нового матеріалу. На уроках працює спокійно, уважно, не порушує дисципліну. Учениця охайна, акуратна, дотримується шкільних правил. Поведінка рівна, коректна, зауважень з боку педагогічного колективу немає. На теперішній час дитина перебуває під опікою бабусі ОСОБА_3 , яка регулярно відвідує батьківські збори, бере участь у шкільних заходах, під час шкільних поїздок також супроводжувала онуку та брала участь в організації. Батько ОСОБА_1 періодично звертається до класного керівника через особисті повідомлення (Viber), цікавиться успіхами дитини, ставить уточнювальні запитання щодо її навчання. ?
У довідці про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, № 1267/26 від 19.03.2026 (форма №100-2/о) зазначено, що у ОСОБА_1 відсутні психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання обов'язків військової служби.
Згідно з висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради № 144 від 30.06.2025 року, орган опіки та піклування, виконавчий комітет Монастириської міської ради, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно їх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом вищевказаного висновку, протягом року після відібрання у відповідачів дітей на підставі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року (справа № 603/352/23), останні не усунули причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. Батьки не змінили свого звичного способу життя, надалі вживають алкогольні напої, неналежно виконують батьківські обов'язки, не утримують дітей матеріально, не виявляють інтересу до внутрішнього світу власних дітей, не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не цікавляться навчанням дітей, шкільні батьківські збори не відвідують. Батько ОСОБА_1 неодноразово вчиняв домашнє насильство у присутності дітей.
На підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 передавав дітям кошти і оплачував послуги мобільного зв'язку та інтернету представником відповідача долучені копії 22 квитанцій про переказ коштів ОСОБА_1 на поповнення мобільних телефонів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , на оплату послуг компанії ТОВ «Гіпернет», а також на карти № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 на загальну суму 6 145,00 грн. Враховуючи, що вказані номери мобільних телефонів і банківських карток не ідентифіковані, суд оцінює вказані документи в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, показаннями свідків та поясненнями учасників справи.
Суд не бере до уваги подані представником відповідача ОСОБА_1 докази з метою дискредитації свідка сторони позивача - ОСОБА_10 , зокрема, копію постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31.01.2018 року у справі № 607/827/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_10 за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, копію постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 14.06.2018 року у справі № 607/827/18 про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_10 , а постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2018 року відносно ОСОБА_10 про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін. Вказані документи жодним чином не стосуються обставин справи, які повідомила свідок ОСОБА_13 .
Решта доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, стосуються періоду до набрання рішенням суду про відібрання дітей у відповідачів законної сили, тобто до 06.02.2024 року, вже були проаналізовані у рішенні Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року в справі № 603/352/23 і не стосуються предмету спору.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка працює директором центру надання соціальних послуг Монастириської міської ради, пояснила суду, що сім'я ОСОБА_3 перебуває під соціальним супроводом з приводу того, що було створено опікунську сім'ю, оскільки від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відібрано дітей без позбавлення батьківських прав. Попередньо під соціальним супроводом перебувала сім'я ОСОБА_8 з 03.03.2021 року по 29.01.2024 року, хоча такі сім'ї, як правило, беруться під супровід лише на шість місяців. Однак сім'я ОСОБА_8 не виконала жодних рекомендацій фахівця центру, мети соціального супроводу не було досягнуто. Вихованням та утриманням дітей займається їхня баба ОСОБА_3 , яка купує усе необхідне, готує їжу тощо. У грудні 2025 року працівники центру спілкувалися з класними керівниками дітей, які повідомили, що батько іноді цікавиться навчанням дітей. Протягом 2024 року у сім'ї було два випадки домашнього насильства: 15.08.2024 року та 14.11.2024 року. Так, 14.11.2024 року було вчинено домашнє насильство фізичного та психологічного характеру в присутності дочки відповідачів. 16.11.2025 року домашнє насильство психологічного характеру вчинила ОСОБА_2 стосовно дітей, 17.11.2025 року - ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_3 . Про факти вчинення відповідачем ОСОБА_1 домашнього насильства відносно дітей у період з 2024 року по теперішній час свідкові невідомо. Свідок також повідомила, що відповідач ОСОБА_1 іноді купляє дітям одяг і деякі продукти. Основна проблема батьків, на переконання свідка, полягає у зловживанні ними алкоголем, а також недостатність уваги батьків до життя дітей, агресія батька до фахівців центру.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , яка працює завідувачем відділення соціальної роботи для сім'ї, дітей та молоді центру надання соціальних послуг Монастириської міської ради, пояснила суду, що уже понад два роки під соціальним супроводом перебуває сім'я опікуна ОСОБА_3 . Як правило, сім'ї беруться під соціальний супровід лише на шість місяців, однак припинити супровід цієї сім'ї неможливо через постійну наявність складних життєвих обставин у ній. ОСОБА_3 належним чином виконує обов'язки опікуна, діти доглянуті, однак в сім'ї складний психологічний мікроклімат через конфлікти батьків, діти перебувають в стані тривожності і невизначеності. Свідок часто відвідує сім'ю, спілкується з дітьми. Свідкові відомо, що батько спілкується з дітьми, їхніми вчителями. Батьки епізодично купляють дітям певні речі, але це не є регулярним утриманням. Мати дітей не готує для них їжу, не займається вихованням та освітою дітей. Фахівці центру неодноразово давали рекомендацію ОСОБА_2 пройти лікування від алкогольної залежності, але вказані рекомендації не були виконані. Відповідач ОСОБА_1 також не виконав свої обіцянки припинити вживання алкогольних напоїв, він негативно ставиться до фахівців центру і опікуна дітей.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є двоюрідною сестрою відповідачки ОСОБА_2 , пояснила суду, що відповідачі тривалий час не виконують своїх батьківських обов'язків. Вони не беруть участі в утримані дітей, одяг їм, як правило, купує вона, а продукти - ОСОБА_3 , яка також готує дітям їсти. Відповідачі не оплачують комунальні послуги, не займаються освітою дітей. Окрім того, відповідачі не цікавляться здоров'ям дітей. Свідок зазначила, що коли діти хворіли та перебували у лікарні, відповідачі не давали жодних коштів на їхнє лікування. Вона у той період піклувалася дітьми та купувала їм ліки разом із ОСОБА_3 . Свідок з дітьми відвідує стоматолога у м. Тернополі з 2023 року по теперішній час. Діти проводять у ОСОБА_10 зимові і літні канікули, свідок у цей час утримує дітей і організовує їхнє дозвілля. Батьки у ці періоди не цікавляться життям дітей та не беруть жодної участі в їх утримані. Свідок з дітьми спілкується дуже часто. Діти неодноразово повідомляли свідкові про знайдені у мами алкогольні напої. Одного разу ОСОБА_5 повідомила свідку, що мама в стані алкогольного сп'яніння її побила. Окрім того, свідок зазначила, що діти психологічно травмовані та бояться батька. Після вживання алкоголю ОСОБА_1 стає дуже агресивним, регулярно погрожує свідкові фізичною розправою. Водночас свідкові відомо, що після 2023 року відповідач ОСОБА_1 інколи купляє дітям одяг та взуття, оплачує послуги телефонного зв'язку, спілкується з вчителями ОСОБА_5 . Водночас випадків домашнього насильства зі сторони відповідача ОСОБА_1 по відношенню до дітей після 2023 року свідок не бачила.
Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 повідомила суду, що батьки часто вживають алкогольні напої, у тому числі у присутності дітей. На її переконання, це і є головною причиною проблем у сім'ї. Мама приїжджає до дітей частіше за батька, однак не готує дітям їсти, не займається їхньою освітою, інколи привозить продукти харчування, привезла з Польщі планшет і телефон. Водночас ОСОБА_2 часто приносить додому алкогольні напої. Також свідок повідомила, що одного разу її брат ОСОБА_4 викликав поліцію, бо тато з мамою билися в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 підтвердила, що вона з братом часто проводить дозвілля у м. Тернополі в ОСОБА_10 , яка також водить дітей до стоматолога. Батьки останнім часом не відвідують шкільні заходи, однак батько спілкується з нею по телефону, цікавиться її навчанням, купляє іноді одяг, матеріали для бісероплетіння. Водночас ОСОБА_5 не хоче, щоб батьків позбавляли батьківських прав.
Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 повідомив суду, що батько іноді приїжджає до дітей, частіше телефонує, цікавиться навчанням, дає дітям щотижня кишенькові гроші. Мама приїжджає кожних вихідних, але переважно займається своїми справами. Коли батько приїжджав до дітей у відпустку, то купив дітям одяг, взуття. Чи купляла мама йому одяг чи взуття останнім часом, не пригадує. Свідок підтвердив, що під час однієї зі сварок батьків викликав поліцію, бо йому було страшно. Діти знаходять вдома мамині алкогольні напої. Водночас ОСОБА_4 хоче підтримувати зв'язок із батьками і спілкуватися з ними.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги органу опіки та піклування слід задовольнити частково з таких підстав.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, що передбачено ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства».
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України) суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (ч. 3 ст. 170 СК України).
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
У силу п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
За змістом з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як відомо зі змісту ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У постанові від 01.02.2023 року в справі № 761/6749/20 Верховний Суд вкотре наголосив на тому, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У силу ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) звернув увагу на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька (матері) спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України»).
У рішенні від 10.09.2019 року в справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) ЄСПЛ підкреслив, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У силу ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 739/2159/18).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, особистості учасників цих правовідносин, оцінки сімейної ситуації й інтересів дитини (постанови від 18.02.2021 року в справі № 645/920/19, від 07.02.2022 року в справі № 759/3554/20, від 12.02.2024 року в справі № 202/1931/22).
Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши долучені до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав. Суд зазначає, що позбавлення відповідачів батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. З матеріалів справи відомо, що після відібрання у відповідачів дітей без позбавлення батьківських прав відповідачі змінили поведінку та ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітніх дітей. Судом, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вчиняли активні дії для налагодження відносин із малолітніми дітьми, зокрема, і за час розгляду цієї справи. Вони висловлювали бажання брати участь у вихованні дітей, покращили ситуацію з їх утриманням, а також категорично заперечували проти позбавлення їх батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, позитивно характеризується за місцем служби як порядний та дисциплінований військовослужбовець. За час служби жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вживання алкогольних напоїв чи неналежне виконання батьківських обов'язків. Позиція ОСОБА_1 під час розгляду справи, надані стороною відповідача докази свідчать про небайдужість та інтерес відповідача до дітей, бажання брати участь в їхньому житті, а тимчасова відсутність батька у зв'язку зі службою в Збройних Силах України не є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_2 працює волонтером у благодійному фонді в м. Івано-Франківську, періодично приїжджає до дітей, намагається брати активнішу участь у їх вихованні та утриманні. Судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що відповідачі цікавляться дітьми, не втратили інтересу до них та намагаються змінити свою поведінку в кращу сторону.
Суд в силу положень ч. 6 ст. 19 СК України не погоджується з висновком органу опіки та піклування і резюмує, що з досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається тих виключних обставин, які б свідчили про доцільність та необхідність застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення відповідачів батьківських прав. Вказаний висновок, на переконання суду, є передчасним, недостатньо обґрунтованим і таким, що суперечить інтересам дітей, які прагнуть спілкуватись і бачитись з батьками.
Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між учасниками справи не можуть бути підставою для позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. І саме в найкращих інтересах дітей, на переконання суду, буде збереження зв'язку між батьками і дітьми.
Судом було з'ясовано думку малолітніх дітей відповідачів. Так, ОСОБА_5 повідомила, що не хоче, щоб батьків позбавляли батьківських прав. ОСОБА_4 хоче підтримувати зв'язок із батьками і спілкуватися з ними.
За наведених обставин, з огляду на недоведення стороною позивача існування виключних підстав для позбавлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав, суд дійшов висновку про передчасність прийняття такого рішення та відмову в задоволенні позову в цій частині.
Водночас, зважаючи на встановлені обставини справи, враховуючи висновок органу опіки та піклування, суд вважає за доцільне попередити відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ними своїх батьківських обов'язків.
У силу ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 26.12.2023 року в справі № 603/352/23, яке набрало законної сили 06.02.2024 року, у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відібрано їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без позбавлення відповідачів батьківських прав, та передано дітей органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради для подальшого влаштування. У вказаному рішенні суд роз'яснив, що у випадку, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дітей.
Відповідних заяв від відповідачів до суду не надходило. Згідно з рішенням виконавчого комітету Монастириської міської ради № 31 від 09.02.2024 року над дітьми встановлено опіку і призначено їхнім опікуном ОСОБА_3 .
За змістом позовної заяви орган опіки та піклування просить стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь опікуна ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей відповідачів у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дітьми повноліття.
Враховуючи визнаний сторонами та встановлений судом факт проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з бабою ОСОБА_3 , яка є їхнім опікуном, а також з огляду на недостатній рівень утримання відповідачами своїх малолітніх дітей, беручи до уваги необхідність матеріального забезпечення інтересів дітей, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання їхніх малолітніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас суд звертає увагу на зміст ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Аналіз Розділу II «Наказне провадження» ЦПК України підтверджує, що наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Тлумачення ч. 1 ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене ч. 5 ст. 183 СК України, встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 року в справі № 522/8353/21).
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Необхідно зазначити, що відповідно до правил ч. ч. 2, 3 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд ураховує відсутність інформації про незадовільний стан здоров'я відповідачів та про наявність на їхньому утриманні інших дітей.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на вимоги ст. 183 СК України та встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд приходить висновку, що з відповідачів слід стягувати аліменти на користь опікуна дітей - ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на наведене, з кожного з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164, 165, 170, 180, 182, 183 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Монастириської міської ради, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Попередити ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 і ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 01.08.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову - 01.08.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: орган опіки та піклування виконавчого комітету Монастириської міської ради Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Монастириської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 43940645.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .
Головуючий суддя І. М. Галіян