19 січня 2011 р. № 3/115-09
господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого)
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Астра Банк" на рішення господарського суду Київської області від 16 червня 2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 липня 2010 року у справі № 3/115-09 за позовом публічного акціонерного товариства "Астра Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лізинг" про стягнення суми, за зустрічним позовом про стягнення суми, -
Встановив:
У березні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Астра Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Астра Банк", звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лізинг" про стягнення зайво нарахованих за договором лізингу № 20081022 від 11 березня 2008 року коштів в сумі 19581,71 грн., 1283,10 грн. інфляційних, 339,20 грн. 3 % річних.
Не визнаючи позовні вимоги, відповідач, у травні 2009 року, звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з позивача 376570,42 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 14052,89 грн. пені, 1756,61 грн. 3 % річних та 9394,25 грн. інфляційних збитків, вказуючи на невиконання позивачем умов договору лізингу № 20081022 від 11 березня 2008 року щодо сплати лізингових платежів у розмірі та строки, визначені договором.
Рішенням господарського суду Київської області від 16 червня 2009 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 липня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог залишено без змін, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано і прийнято нове рішення про задоволення зустрічного позову. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Астра Банк" на користь відповідача 376570,42 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 14052,89 грн. пені, 1756,61 грн. 3 % річних, 9394,25 грн. інфляційних втрат та судові витрати.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права права, просить постанову апеляційного господарського суду в повному обсязі, а рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати і прийняти нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі, з урахуванням заяви від 16 березня 2009 року про уточнення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, висловлені представником відповідача, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Астра Банк" (як лізингоодержувачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима-Лізинг" (як лізингодавцем) існують договірні відносини щодо лізингу транспортних засобів, які виникли за договором від 11 березня 2008 року № 20081022.
Згідно з п. 2.1 договору передача транспортного засобу в лізинг відбувається за Актом приймання-передачі транспортного засобу лізингоодержувачу. З моменту підписання зазначеного Акту відповідний транспортний засіб вважається отриманим у лізинг від лізингодавця.
Строк лізингу, відповідно до п. 2.3 договору, починає обліковуватись з початкової дати, під якою розуміють дату підписання Акту приймання-передачі лізингоодержувачем.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, залишаючи рішення в даній частині без змін, виходили з того, що за актами приймання-передачі автомобілів № 2008/239 і № 2008/240 від 11 червня 2008 року позивач отримав у відповідача транспортні засоби, а також талони технічного огляду автомобілів, комплектуючі та документацію автомобілів, страховий поліс і стікер, а тому з дати підписання цих актів строк лізингу почав обліковуватись.
Виходячи з даних обставин, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідач, в період з 11 червня по 25 липня 2008 року, не виконував своїх зобов'язань щодо передачі позивачеві необхідних документів, згідно з якими позивач мав можливість користуватися об'єктом лізингу, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
В силу п.п. 8.1, 8.2 договору лізингодавець надає лізингоодержувачу усі необхідні реєстраційні документи, згідно з якими лізингоодержувач отримає можливість законно експлуатувати транспортний засіб, наділяє лізингоодержувача належними повноваженнями для керування транспортного засобу (довіреність на право керування транспортного засобу, та/або інші необхідні документи, що вимагатимуться протягом дії цього договору згідно вимог чинного законодавства).
В додатку 2 договору сторони також узгодили, що лізингодавець передає лізингоодержувачу технічний паспорт на автомобіль і подорожній лист.
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, попередні судові інстанції не з'ясували та не зазначили в судових рішеннях, коли відповідачем виконані визначені зобов'язання (передача необхідних реєстраційних документів, довіреностей, подорожніх листів), з якого часу позивач мав можливість законно експлуатувати транспортні засоби та, якими доказами це підтверджується.
Не ґрунтуються на достатніх доказах, з огляду на наявність у матеріалах справи інших даних, і висновки суду про те, що талони про проходження технічного огляду передані позивачу 11 червня 2008 року.
Вказані протиріччя залишені судом без належної перевірки, а посилання на те, що талони технічного огляду, копії яких надав позивач та оригінали яких відсутні у сторін, не є доказами у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, є помилковим, з огляду на поняття та види доказів, визначені ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, з'ясування вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору за первісним позовом.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення в даній частині не можна визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Не можна погодитись і з судовими рішеннями по зустрічному позову.
Скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що рішенням у справі № 48/241 по спору між сторонами щодо розірвання договору лізингу від 11 березня 2008 року не встановлено факту відсутності заборгованості позивача по лізингових платежах, а тому покладення цього факту в основу рішення є неправомірним.
Проте, приймаючи нове рішення про задоволення зустрічного позову, апеляційний господарський суд припустився порушень норм процесуального права, які вплинули на правильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 лютого 2009 року на вимогу лізингодавця лізингоодержувач передав транспортні засоби лізингодавцю для перевірки технічного стану.
Відповідач не повернув дані засоби, повідомивши позивача про їх притримання відповідно до вимог ст. 594 Цивільного кодексу України та про можливість їх повернення після оплати прострочених платежів.
Передбачене ст. 594 Цивільного кодексу України право притримання, відповідно до вимог ст. 546 Цивільного кодексу України, є видом забезпечення виконання зобов'язання.
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання, в силу ст. 547 Цивільного кодексу України, вчиняються у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
На вказані норми матеріального права та встановлені обставини апеляційний господарський суд належної уваги не звернув, не перевірив, чи передбачили сторони у договорі, на підставі якого ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, право притримання, як вид забезпечення виконання зобов'язань, а отже, не встановив, чи правомірно відповідач притримав транспортні засоби.
Між тим, встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору та застосування вимог ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, нормами матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Астра Банк" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 16 червня 2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 липня 2010 року у справі № 3/115-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.