12 січня 2011 р. № 3/94-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»на рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року у справі № 3/94-10 за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»про стягнення суми, -
Встановив:
У липні 2010 року публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04-67 від 31 травня 2008 року з додатковою угодою № 2 від 16 липня 2009 року в загальному розмірі 8607084,88 грн., з яких 7222600 грн. заборгованості за основною сумою кредиту, 574641,92 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованої станом на 25 травня 2010 року, 809842,96 грн. заборгованості по пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, нарахованої станом на 25 травня 2010 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7222600 грн. заборгованості за основною сумою кредиту, 574641,92 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 809842,96 грн. заборгованості по пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та судові витрати.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу -без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»(правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено кредитний договір № 04-67 від 31 травня 2008 року з додатковою угодою від 16 липня 2009 року до нього.
Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі, еквівалентному 1880627,44 дол. США, а відповідач зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором, але не пізніше 29 листопада 2009 року (п. 6.1 кредитного договору).
Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що валютами кредиту є гривня та долар США. Частину кредиту в розмірі, еквівалентному 942627,44 дол. США, надано відповідачу виключно у гривнях за курсом 7,70 грн. за 1 дол. США. Після укладення додаткової угоди від 16 липня 2009 року відповідач отримував кредит виключно у гривнях.
Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання за кредитним договором -надав кредитні кошти у розмірі, еквівалентному 1880627,44 дол. США, а саме: 938000 дол. США та 7222600 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.
Частину заборгованості в розмірі 938000 дол. США 21 липня 2009 року відповідачем погашено.
29 листопада 2009 року термін повернення кредиту закінчився, в зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість.
Станом на 25 травня 2010 року сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем з повернення основної суми кредиту за кредитним договором склала 7222600 грн.
Судом встановлено, що з 25 січня 2010 року і на момент розгляду справи в суді відповідачем не сплачуються відсотки за користування кредитом, що є порушенням п. 7.1 кредитного договору. Станом на 25 травня 2010 року сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати відсотків за користування кредитними коштами склала 574641,92 грн.
Встановивши зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основної суми кредиту в розмірі 7222600 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 574641,92 грн.
Разом з тим, судом визнано обґрунтованими й вимоги стосовно стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в загальній сумі 784938,32 грн. за період з 29 жовтня 2009 року по 25 травня 2010 року.
З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився й апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо правомірності вимог позивача про стягнення основної суми кредиту в розмірі 7222600 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 574641,92 грн. є законним, обґрунтованим, прийнятим у відповідності з нормами чинного законодавства, а тому постановлені у справі судові рішення в даній частині зміні або скасуванню не підлягають.
Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені погодитись не можна.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши на підставі матеріалів справи та зазначивши про це в судових рішеннях, що термін повернення основної суми кредиту закінчився 29 листопада 2009 року, а відсотки за користування кредитом не сплачувались відповідачем з 25 січня 2010 року, попередніми судовими інстанціями нараховано пеню за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, починаючи з 29 жовтня 2009 року. При цьому, судами не вказано, якими саме мотивами та нормами права вони керувалися, приймаючи рішення про стягнення пені за порушення строку повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним саме з 29 жовтня 2009 року.
З огляду на викладене, оскільки постановлені у справі судові рішення в частині вирішення спору щодо стягнення пені по кредиту, пені по відсоткам за користування кредитом та судових витрат ґрунтуються на висновках, які є суперечливими, їх не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, нормами матеріального та процесуального права, а тому, в зазначеній частині вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року у справі № 3/94-10 в частині вирішення спору щодо стягнення пені по кредиту, пені по відсоткам за користування кредитом та судових витрат скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
В решті постановлені у справі судові рішення залишити без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі.
Головуючий Остапенко М.І.
Судді Гончарук П.А.
Стратієнко Л.В.