Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
28 січня 2011 року справа №2а-7651/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Солодько О.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_2,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Колитвянського О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання наказів протиправними, скасування їх, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання протиправними наказ начальника Управляння МВС України на Донецькій залізниці від 20 вересня 2010 року № 446 «Про неналежне виконання службової дисципліни начальником СКР ЛВ на ст. Луганськ та покарання винних», та виданий на підставі його, наказ начальника Управляння МВС України на Донецькій залізниці № 289о/с від 20 вересня 2010 року про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2, про поновлення його на роботі на посаді начальника сектору карного розшуку Лінійного відділу на ст. Луганськ Управляння МВС України на Донецькій залізниці, про стягнення з Управляння МВС України на Донецькій залізниці суми моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Крім того, в ході слухання справи, позивач збільшив вимоги, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в мотивувальній частині наказу йому в провину ставиться погодження постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 07.05.2010 року, однак, зазначає позивач, він вказану постанову він не погоджував, вона була погоджена іншою посадовою особою. Також, позивач вважає, що дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ, є, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, крайнім заходом дисциплінарного впливу. Крім того, наказ № 289о/с є протиправним у зв'язку з тим, що він прийнятий в порушення вимог ст. 18 Статуту, яка встановлює, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ тимчасово непрацездатних осіб виконується після їх виходу на службу. Оскільки, станом на 20.09.2010р. він знаходиться на лікарняному, про що було достовірно відомо відповідачу, вказані накази позивач вважав незаконними, крім того, про їх прийняття відповідач його своєчасно не повідомив.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 446 від 20.09.2010 року «Про неналежне виконання службової дисципліни начальником СКР ЛВ на ст. Луганськ та покарання винних»; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 289 о/с від 20.09.2010 року «По особовому складу» про звільнення капітана міліції ОСОБА_2 у запас за порушення дисципліни; поновлено ОСОБА_2 (М-159772) на посаді начальника сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці з 20 вересня 2010 року; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці провести розрахунок належних ОСОБА_2 сум за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2010 року по час прийняття судом постанови з урахуванням раніше сплачених сум та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 500 (п'ятсот грн.) грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що відповідач вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та без дотримання норм адміністративного процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Управління зазначає, що підставою звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ є наявність скоєння ним дисциплінарного проступку - невиконання посадових обов'язків без поважних причин, що призвело до укриття тяжкого злочину. На думку відповідача, поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці, яку він займав до видання наказу № 289 о/с від 20 вересня 2010 року, суперечить вимогам пункту 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників, тому, визначення судом першої інстанції місця проходження служби особи, на яку поширюється дія названого Положення, суперечить чинному законодавству. Крім того, Управляння просить прийняти до уваги, обставини, що відповідач не володів інформацією про знаходження ОСОБА_2 на лікуванні, що документи про тимчасову непрацездатність були пред'явлені тільки 25 вересня 2010 року, тобто після видання наказу за № 289 о/с. Також відповідач наголосив, що 27.11.2010р., тобто після винесення судом першої інстанції рішення по даній справі, відповідач виданий інший наказ № 365 о/с від 27 листопада 2010 року про скасування наказу від 20 вересня 2010 року за № 289 о/с та звільнено ОСОБА_2 з 24 вересня 2010 року , за цими же підставами.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач та його представник заперечували проти її задоволення.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач 02.08.2001 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України курсантом Луганського інституту внутрішніх справ відповідно до наказу ЛІВС № 55 о/с від 02.08.2001 року, а з серпня 2004 року проходив службу у Лінійному відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці.
З 05 червня 2008 року ОСОБА_2 призначений начальником сектору карного розшуку лінійного відділу на ст. Луганськ. Вказане підтверджено службовим списком (арк. справи 40,49).
Встановлено, що наказом № 289 о/с від 20.09.2010 року «По особовому складу» згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ за п. 64 «Є» (порушення дисципліни) (арк. справи 6).
Підставою для звільнення позивача, як вказано в наказі № 289 о/с, був наказ УМВС України на Донецькій залізниці № 446 від 20.09.2010 року «Про неналежне виконання службової дисципліни начальником СКР ЛВ на ст. Луганськ та покарання винних», згідно якого, начальника СКР ЛВ на ст. Луганськ УМВС України на Донецькій залізницкапітана міліції ОСОБА_2, було рекомендовано звільнити з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. 7,8 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, незабезпечення належного стану службової дисципліни серед особового складу та контролю, самоусунення від організації роботи по запобіганню злочинності, не дотримання вимог обліково-реєстраційної дисципліни, погодив винесену незаконно постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.05.2010р., що в свою чергу призвело до укриття тяжкого злочину по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (арк. справи 71).
У наказі № 446 від 20.09.2010р. вказано, що за результатами проведеного працівниками УМВС України на Донецькій залізниці службового розслідування за вищевказаним фактом питання про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, який з 30.07.2010р. знаходиться на лікарняному, вирішити по виходу на службу.
Таким чином, колегія судів вважає доводи апеляційної скарги, що відповідачу станом на 20.09.2010р. не було відомо, що ОСОБА_2 знаходиться на лікарняному, такими що не заслуговують увагу, оскільки спростовані документом, а саме наказом № 446 від 20.09.2010р.
Судом першої інстанції було встановлено, що 07 травня 2010 року була винесена постанова про відмову в порушені кримінальної справи по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (арк. справи 73). Вказана постанова була затверджена начальником ЛО на ст. Луганськ УМВД України на Донецький залізниці підполковник міліції ОСОБА_7, узгоджена начальником СВ ЛО на ст. Луганськ майор міліції ОСОБА_8, підписана начальником лінійного пункту міліції ОСОБА_10
02 серпня 2010 року дана постанова була скасована постановою в.о. Луганського транспортного прокурора, в була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за фактом хуліганства вчиненого із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета, вчиненого відносно ОСОБА_6 (арк. справи 74-75). У зв'язку із скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в.о. прокурора Луганської транспортної прокуратури 02 серпня 2010 року винесена постанова про порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника ЛПМ ст. Старобельськ ОСОБА_10, начальника СКР ЛВ на ст. Луганськ ОСОБА_2 та колишнього начальника ЛВ на ст. Луганськ ОСОБА_7 (арк. справи 59). 06 серпня 2010 року начальником управління МВС України на Донецькій залізниці був затверджений висновок за матеріалами службового розслідування за фактом необґрунтованої відмови в порушені кримінальної справи начальником ЛПМ на ст. Старобільськ ЛВ на ст. Луганськ капітаном міліції ОСОБА_10 (арк. справи 55). За фактом проведення даного службового розслідування позивач за низьку якість контролю та неналежну організацію розгляду заяв і повідомлень про злочини, заслуговує дисциплінарне стягнення (арк. справи 57). Згідно тексту вищевказаного висновку, відповідачу станом на 06.08.2010р. достовірно було відомо, що ОСОБА_2 з 30.07.2010 року знаходиться на лікарняному, питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно було бути вирішено по виходу позивача з лікарняного.
Вказані обставини не спростовані.
Відповідно до р. 1 Положення про проходження служби рядовими і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, зі змінами, внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2009 № 1432, (далі - Положення), Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.
До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 62. Положення, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР «Про загальну військову повинність» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.
Пунктом 64 «є» передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за порушення дисципліни.
Згідно дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-ІУ, статтею 5 передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 передбачені такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст.14 дисциплінарного статуту, передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не був повідомлений, що проводиться відносно нього службове розслідування, а також йому не було запропоноване надати письмові пояснення стосовно проведення службового розслідування. Вказаний висновок не спростований відповідними доказами.
Таким чином, доводи апелянта, що позивач знав про проведення відносно нього службового розслідування і відмовився надати пояснення, не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи.
Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.
Пунктом 18 Дисциплінарного Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, службове розслідування було проведене під час знаходження позивача на лікарняному, а саме з 29.07.2010 року по 24.09.2010 року. Вказане підтверджено лікарняними листами (арк. справи 77-78).
Тобто, дисциплінарне стягнення було накладено на ОСОБА_2 пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, оскільки наказ № 446 про його покарання та наказ № 289 о/с по особовому складу, були винесені 20 вересня 2010 року, і під час знаходження позивача на лікарняному, що є порушенням вимог п. 18 Дисциплінарного Статуту.
Відповідач листом № 5\9651 від 20.09.2010р. проінформував ОСОБА_2 про те, що він звільнений з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення (арк. справи 83).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними наказу відповідача № 446 від 20.09.2010 року «Про неналежне виконання службової дисципліни начальником СКР ЛВ на ст. Луганськ та покарання винних» та наказу № 289 о/с від 20.09.2010 року «По особовому складу» про звільнення капітана міліції ОСОБА_2 у запас за порушення дисципліни.
Згідно з п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Таким чином, висновок суду, що позивач підлягає поновленню на роботі, а саме на посаді з якої був звільнений, колегія суддів вважає вірним, а доводи апелянта з цього приводу такими, що не ґрунтуються на нормі закону.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то в апеляційній інстанції було встановлено, що відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2, грошове забезпечення за вересень 2010 року нараховане та виплачено в повному обсязі (арк. справи 51). Крім того, довідка відповідача за № 7/696 від 27.11.2010р. підтверджує вказані обставини і сторони не заперечували проти вказаних обставин.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо зобов'язання відповідача провести розрахунок належних ОСОБА_2 сум за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2010 року по час прийняття судом постанови з урахуванням раніше сплачених сум.
Стосовно доводів апелянта, що ОСОБА_2 на час розгляду справи в апеляційній інстанції, вже поновлений на роботі, оскільки відповідачем 11.01.2011р. прийнято наказ № 18 о/с про поновлення капітана міліції ОСОБА_2 з 20.09.2010 р. на службі в органах внутрішній справ, що ОСОБА_2 звільнений, ні з 20.09.2010р., а з 24.09.2010р., оскільки відповідачем прийнято 27.11.2010 р. наказ № 365 о/с про скасування наказу від 20 вересня 2010 року за № 289 о/с, колегія судів вважає їх такими, що не заслуговують уваги, оскільки, вказані накази винесені відповідачем вже після прийняття 17.11.2010 р. Луганським окружним адміністративним судом постанови суду по цій справі, тобто, це є іншими обставинами, а саме з приводу виконання вищевказаної постанови суду.
Крім того, довід апелянта, що відносно ОСОБА_2 проводиться службове розслідування на виконання листа слідчого Луганської транспортної прокуратури від 25.11.2010р. за № 02/5482 (арк. справи 125), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зазначені обставини не можуть бути перешкодою у відновлені прав позивача.
Висновок судом першої інстанції щодо позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди сторонами не був оскаржений. Проте, при розрахунку судом першої інстанції суми судового збору, який стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України у розмірі 500 грн., колегія суддів вважає помилковим щодо розміру. Приймаючи до уваги вимоги Декрету КМУ «Про Державне мито», постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України на суму 8грн.50коп., оскільки ним були заявлені позовні вимоги немайнового характеру, і які не були задоволені судом першої інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2011 року.
На підставі вищезазначеного і керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці про визнання наказів протиправними, скасування їх, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, змінити в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України у сумі 500 грн.
Замінити в шостому абзаці резолютивної частини постанови суму 500 грн. на суму 8 грн. 50 коп.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон