Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.
Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.
04 лютого 2011 року справа № 2а-12709/09/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гаврищук Т.Г.
суддів Білак С.В. , Сіваченка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. у справі № 2а-12709/09/1270 (головуючий І інстанції Гончарова І.А.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008роки в сумі 3891,90грн.; при нарахуванні пенсії з 01.01.09р. враховувати статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. у справі № 2а-12709/09/1270 задоволений частково позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області, внаслідок чого визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.08р.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник в апеляційній скарзі вказував на те, що дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2007р. було відновлено 09.07.07р., проте урядом не прийнято жодного підзаконного акту на виконання ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В 2008р. на виконання зазначеної статті була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на підставі якій позивачу здійснені виплати підвищення до пенсії.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач відноситься до категорії „діти війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-4 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання Управління здійснити доплату позивачу у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007р. по 31.07.07р.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача з 01.01.08р. до 22.05.08р. були відсутні правові підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Розмір підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 році в вищезазначену постанову не вносилося.
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.»
За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягають задоволенню за період з 01.01.09р. по день постановлення судом постанови, тобто до 23.02.09р., з урахуванням фактично здійснених виплат.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, ст.198, ст. ст. 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. у справі № 2а-12709/09/1270 - задовольнити частково.
Змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. у справі № 2а-12709/09/1270 шляхом зміни в абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови слів «з 22 травня 2008р.» на «з 22 травня 2008р. по 23 лютого 2009р.»
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009р. у справі № 2а-12709/09/1270 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: С.В. Білак
І.Д. Компанієць