ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26 травня 2010 року 16:14 № 2а-12172/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Давиденку Д.В.,
за участю представників:
позивача: Шиндер В.В.,
відповідача: Клима В.І., Павловського Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - ДПІ) до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "Масма" (далі - ДП "Масма") про стягнення заборгованості у розмірі 1384834,96 грн.,
ДПІ звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути із ДП "Масма" 1069325,03 грн. податкового боргу (у т.ч.: по земельному податку - 423090,08 грн., по податку на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів - 646234,95 грн.), який обліковувався станом на 15 вересня 2009 року.
Під час підготовчого провадження представником позивача збільшено позовні вимо-ги, з урахуванням чого ДПІ просить стягнути із ДП "Масма" 1384834,96 грн. податкового боргу (у т.ч.: по земельному податку - 540756,01 грн., по ПДВ - 844078,95 грн.), який обліковувався станом на 24 листопада 2009 року.
Під час підготовчого провадження судом оголошувалися перерви за клопотаннями представників сторін. Судовий розгляд справи відкладався.
Відповідач надав письмові заперечення проти задоволення позову, у яких послався на відсутність податкових вимог на всю суму заборгованості, про стягнення якої заявлено вимоги, а також незаконність наявних податкових вимог.
Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ДП "Масма" (ідентифікаційний код: 00149943) зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 28 лютого 1996 року, що підтверджується Свідоцтвом серії А00 № 070950, та взятий на облік як платник податків у ДПІ 15 червня 1994 року, згідно Довідки (Форма № 4-ОПП) від 19 вересня 2007 року № 2545/29-109.
30 січня 2008 року ДП "Масма" подано до ДПІ податковий розрахунок земельного податку за 2008 рік, у якому загальний розмір нарахованого податку склав 572753,74 грн. Згідно уточненого розрахунку від 22 квітня 2008 року загальний розмір нарахованого податку склав 647429,22 грн., а згідно уточненого розрахунку від 5 грудня 2008 року - 650518,37 грн.
29 січня 2009 року ДП "Масма" подано до ДПІ податковий розрахунок земельного податку за 2009 рік, у якому загальний розмір нарахованого податку склав 749051,97 грн. Згідно уточненого розрахунку від 24 березня 2009 року загальний розмір нарахованого податку склав 721554,60 грн., а згідно уточненого розрахунку від 5 травня 2009 року - 712024,78 грн.
ДП "Масма" були подані до ДПІ податкові декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008 року, уточнюючий розрахунок по ПДВ за грудень 2008 року, а також податкові декларації з ПДВ за січень-вересень 2009 року, уточнюючий розрахунок по ПДВ за квітень 2009 року.
У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк узгодженого податкового зобов'язання, ДПІ сформовано і направлено ДП "Масма" 1-шу податкову вимогу Ю1 від 5 листопада 2008 року № 1/2881 на загальну суму 243327,75 грн. (у т.ч.: по земельному податку - 53952,43 грн., по ПДВ - 189375,32 грн.), яка була отримана відповідачем 29 грудня 2008 року, і 2-гу податкову вимогу Ю2 від 13 березня 2009 року № 2/211 на загальну суму 240962,78 грн. (у т.ч.: по земельному податку - 64997,83 грн., по ПДВ - 175964,95 грн.), яка була отримана відповідачем 30 березня 2009 року.
Податкові вимоги в адміністративному чи судовому порядку оскаржені не були. Як свідчать матеріали справи та пояснення представників відповідача, суми, зазначені у вимогах, у встановлені законом строки сплачені не були. Разом з тим, загальний розмір заборгованості збільшувався.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування", платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.
Згідно ст. 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-ХІІ), завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законо-давства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ).
Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 та п. 1.5 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно пп. а) пп. 4.1.4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковим періодом є один календарний місяць.
Статтею 14 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII "Про плату за землю" встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Положеннями ст. 17 цього Закону визначено, що податкове зобов'язання по земель-ному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1). Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (ч. 3).
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 11 ст. 11 Закону № 509-ХІІ передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.
Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах компетенції, встановленої законами.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (органи стягнення), відповідно до пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону № 2181-ІІІ є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Положеннями ст. 6 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (пп. 6.2.1 п. 6.2). Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених пп. 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (пп. 6.2.2 п. 6.2).
Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2 цієї статті податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до абз. 2 пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем).
Підпунктом 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Згідно положень п. 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786, структурний підрозділ стягнення податкового боргу веде реєстри виданих податкових вимог в електронному вигляді щодо окремих платників податків. Податковим органом ведуться окремі реєстри податкових вимог, які формуються: - на підставі облікових даних з картки особового рахунку платника податків; - на підставі подання іншого контролюючого органу, яке надсилається до відповідного органу державної податкової служби (пп. 5.1). При формуванні податкової вимоги їй автоматично присвоюються порядковий номер вимоги за певний рік, номер податкової вимоги згідно з вимогами ст. 6 Закону № 2181-ІІІ (1 або 2) та її порядковий номер. Номер податкової вимоги складається з двох частин: через дріб проставляються номер податкової вимоги згідно з вимогами статті 6 Закону (1 або 2) та її порядковий номер (пп. 5.3).
Обов'язкове формування спеціальним підрозділом податкового органу податкових вимог передбачено і Розділом 11 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123.
Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону № 2181-ІІІ у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Пунктом 11 ст. 10 Закону № 509-ХІІ передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Згідно із п. 1.6 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ).
Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства України дає підстави для наступних висновків.
Юридична природа податкової вимоги полягає у тому, що вона є заходом, який здійснює податковий орган, з метою погашення вже існуючого боргу в добровільному (досудовому, не примусовому) порядку, повідомляючи платника податків про наявність боргу та одночасно вимагаючи його сплатити добровільно, а також про можливі наслідки несплати. Виникнення та сплата платником податків податкового боргу не пов'язана із наявністю податкових вимог. Водночас податкова вимога є невід'ємною й обов'язковою частиною (елементом) спеціального порядку (механізму) стягнення податковим органом податкового боргу, й у разі, якщо заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, - передумовою для стягнення податкового боргу у примусовому порядку зокрема і шляхом звернення до суду.
В силу положень зазначених законодавчих та підзаконних актів, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, податковий орган зобов'язаний направляти платнику податків податкові вимоги та вчиняти інші заходи, спрямовані на забезпечення погашення податкового боргу.
Як вже зазначено раніше, консолідований - це податковий борг, визначений у 1-й по-датковій вимозі, збільшений на суму нового боргу, що виник до виставлення 2-ї податкової вимоги. Тому не є консолідованим податковий борг, визначений у 2-й податковій вимозі і заборгованість, яка виникла після направлення платнику цієї 2-ї податковї вимоги, навіть з того самого податку (збору, обов'язкового платежу). У такому випадку податковий орган має направити боржнику нову 1-шу податкову вимогу із новим порядковим номером, зазначивши підстави виникнення цього податкового боргу і іншу інформацію, що має міститися у вимозі.
Цей висновок узгоджується і з положеннями п. 6.6 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, які хоч і не відносяться до спірних правовідносин однак підтверджують загальне правило.
Так, у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення. Донарахована сума податкового зобов'язання, визначена у такому окремому податковому повідомленні, повинна бути сплачена або може бути оскаржена платником податків за процедурою, передбаченою ст. 5 цього Закону, із застосуванням строків, установлених для сплати або оскарження нового податкового зобов'язання.
Тобто, за змістом закону, з виникненням нового податкового боргу пов'язується здійс-нення податковим органом чергових заходів по його стягненню, у тому числі обов'язкове направлення нових податкових вимог.
З огляду на викладене, твердження представника позивача щодо наявного консолі-дованого податкового боргу, не відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на помил-ковому тлумаченні норм Закону № 2181-ІІІ. З цих же мотивів суд не приймає твердження представника позивача щодо неможливості направлення податковим органом наступної податкової вимоги (після 2-ї), оскільки помилково зазначає, що вона вже буде 3-ю.
Як зазначено вище, позивачем направлено відповідачу 1-шу та 2-гу податкові вимоги, остання з яких - Ю2 від 13 березня 2009 року № 2/211 - на загальну суму 240962,78 грн. (у т.ч.: по земельному податку - 64997,83 грн., по ПДВ - 175964,95 грн.). У матеріалах справи відсутні податкові вимоги про стягнення податкового боргу по земельному податку та ПДВ, який виник станом на 15 вересня чи 24 листопада 2009 року.
Таким чином, підстав для примусового стягнення активів відповідача у рахунок пога-шення його податкового боргу на загальну суму 1384834,96 грн., за умови, що органом стягнення - податковим органом - заходів, спрямованих на стягнення всієї суми цього боргу не вжито, не має. Звернути стягнення слід на активи ДП "Масма" у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 240962,78 грн. (у т.ч.: по земельному податку - 64997,83 грн., по ПДВ - 175964,95 грн.).
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивач не навів жодного переконливого аргументу, який би дав суду можливість дійти іншого висновку.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про погашення суми боргу, визначеного у 2-й податковій вимозі Ю2 від 13 березня 2009 року № 2/211. Твердження представників відповідача щодо незаконності податкових вимог суд не приймає, оскільки їх оскарження не є предметом розгляду даної справи.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що стягненню у примусовому порядку з ДП "Масма" в рахунок погашення його податкового боргу підлягають активи відповідача на суму, яка відповідає тій, що зазначена у 2-й податковій вимозі Ю2 від 13 березня 2009 року № 2/211, тобто 240962,78 грн. (у т.ч.: по земельному податку - 64997,83 грн., по ПДВ - 175964,95 грн.).
Керуючись ст.ст. 11, 17, 50, 70, 71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС, суд
1. Задовольнити адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва частково.
2. Стягнути із Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "Масма" (код 00149943) на користь Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва податкову заборгованість у розмірі 240962,78 грн. (двісті сорок тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні 78 коп.), із яких:
- 175964,95 грн. по земельному податку на р/р 33218811700009 в УДК у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 13050100, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077945;
- 64997,83 грн. по податку на додану вартість на р/р 31110029700009 в УДК у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 14010100, одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, код 26077945.
3. Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закін-чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова у повному обсязі складена 26 червня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко