73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"26" січня 2011 р.
10 год.17 хв.Справа № 2-а-5160/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Дунаєва М.І., представників відповідача Шевченко О.А., Шевченко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Промислово-торгівельна фірма "Софія"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Приватне підприємство "Промислово-торгівельна фірма "Софія" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003642301/0 від 08.09.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2.541.600 грн. та застосування 2.287.440 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Рішення прийнято за висновками акту перевірки №3745/23-5/35329631 від 20.08.2010 року, яким було безпідставно завищені валові витрати внаслідок укладання господарських угод з рядом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які визнані податковою інспекцією нечинними. Зміст угод між позивачем та фізичними особами - СПД не суперечить нормативним актам, моральним засадам суспільства, в акті перевірки не наведено жодного доказу невідповідності угод ч. 1 ст. 203 ЦК України. Позивач, і його контрагенти мали необхідний обсяг правоздатності, дана обставина не заперечується ДПІ. Волевиявлення учасників угод було вільним, угоди укладені у належній письмовій формі; правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Операції з брухтом металу є основним видом діяльності ПП "ПТФ "СОФІЯ", тому витрати на навантаження, розвантаження та перевалку металевого лому є витратами, що пов'язані з продажем брухту.
Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, мотивуючи тим, що укладені між ПП "ПТФ "Софія" та суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами договори на виконання послуг, виконання робіт відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі- ЦКУ) є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 626, 629, 655, 562, 658, 664 ЦКУ, і в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В ході проведення планової перевірки відповідачем здійснено опитування кола фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності щодо підтвердження факту виконання ними навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалювання металобрухту для позивача, вони заперечили будь-які стосунки з позивачем.
Представники відповідача прибули в судове засідання, просять відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:
Приватне підприємство "Промислово-торгівельна фірма "Софія" є юридичною особою, платником податків. Фахівцями Державної податкової інспекції у м. Херсоні була здійснена невиїзна перевірка ПП "ПТФ "Софія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2009, результати перевірки викладено в акті № №3745/23-5/35329631 від 20.08.2010 року. ДПІ було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищення валових витрат на суму 10166400 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 2541600 грн. за 3-й квартал 2009 року. Було встановлено, що позивач включав до валових витрат вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та робіт з перевалювання вантажів (металобрухту), які надавались фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності-платниками єдиного податку для ПП "ПТФ "Софія". З громадянами укладались договори про надання відповідних послуг з навантаження, розвантаження металобрухту на кораблі. Доказами надання таких послуг є двосторнні акти прийому-передачі виконаних робіт, зміст актів викладно в акті перевірки. Суду не надано на огляд договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, позивач надав докази вилучення всіх первинних документів при обшуку в межах кримінальної справи. ДПІ посилається в акті перевірки на те, що акти прийму-передачі виконаних робіт не містять інформації щодо обсягів переробленого металобрухту, місця здійснення операцій.
ГВПМ у м. Дрогобичі здійснено опитування цих фізичних осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 щодо підтвердження факту виконання ними навантажувально-розвантажувальних робіт та робіт з перевалювання вантажів (металобрухту) для позивача (ПП "ПТФ "Софія"), але суб'єкти господарської діяльності - фізичні особи надали пояснення, що здійснюють свою підприємницьку діяльність у м. Бориспіль, не виконували ніяких робіт (послуг) для позивача, ніколи не чули про таке підприємство. Податкова інспекція прийшла до висновку про те, що зазначені угоди відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесені витрати до складу валових витрат ПП "ПТФ "Софія", по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу є нікчемним. Визнання укладених договорів недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків для ПП "ПТФ "Софія" в частині обліку операцій з отримання вартості робіт (послуг) від фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі валових витрат операції, які є підставою для визнання договорів отримання послуг нікчемними та недійсними. Тому, за висновком ДПІ, валові витрати ПП "ПТФ "Софія" підлягають зменшенню на суму 10166400 грн. внаслідок виключення з валових витрат вартості придбання робіт (навантажувально-розвантажувальні роботи, перевалювання вантажів (металобрухту) від суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які були предметом нікчемного правочину та документи, що фіксують факт здійснення господарських операцій, визнані недійсними.
На підставі акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.10 № 0003642301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2541600 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2287440 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пунктом пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Суд дослідив документи, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню транспортних послуг до валових витрат, та прийшов до висновку про те, що позивач задіяв для підтвердження валових витрат документи, які не відповідають ознакам первинних бухгалтерських та податкових документів з огляду на таке.
Стаття 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно з цим Законом та підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Акти приймання-передачі робіт підписані від імені фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності іншими особами, що підтверджується поясненнями цих громадян. З актів неможливо встановити склад цих послуг, чи це було розвантаження або навантаження чи інше, найменування, кількість, обсяг або вагу металобрухту, що навантажувався або розвантажувався, на який транспорт здійснювалось навантаження, ціна за тону робіт з навантаження або розвантаження металобрухту, місце здійснення цих послуг, тривалість часу, протягом якого надавались послуги та інше. Надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже, такі документи не є належними доказами отримання послуг, а тому не є підставою для віднесення будь-яких сум витрат до валових витрат.
Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем та фізичними особами-СПД, суд вважає передчасним. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договора не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Суд вважає, що відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договора очевидно суперечять інтересам держави та суспільства не підкріплені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими. За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених договорів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є провомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим, оцінюючи докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позивач є суб'єктом господарювання, повинен бути обізнаним з порядком укладання договорів та складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів. Отже, всі наслідки необачних дій позивача покладаються тільки на нього, а не на державний бюджет. За таких обставин суд вважає правомірними дії податкової інспекції по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань. Що стосується відсутності судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, то наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнане відповідне зобов'язання недійсним або нікчемним, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Відсутність судового рішення про визнання недійсними господарських зобов'язань або правочинів, що приховують розглядувані дії учасників операцій, не повинно розглядатися як беззаперечне підтвердження правомірності права на віднесення витрат до валових у таких ситуаціях.
Суд не вбачає порушень чинного законодавства або перевищення компетенції зі сторони відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В задоволенні позову відмовляється. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про день і час виготовлення постанови в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд -
постановив:
Відмовити Приватному підприємству "Промислово-торгівельна фірма "Софія" в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0003642301/0 від 08.09.2010.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2011 р..
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.2.6