73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"21" січня 2011 р.
09 год.15 хв.Справа № 2-а-5340/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гомельчука С.В.,
при секретарі: Циганок І.М.,
за участю: представників позивача - Шеремет О.М., Матвєєва А.А.,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
встановив:
Херсонський міський центр зайнятості (далі-позивач, ХМЦЗ, центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач) про стягнення коштів в розмірі 2643,98 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, усупереч вимогам чинного законодавства одночасно був зареєстрований відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець. У зв'язку з виявленням факту подання ОСОБА_3 недостовірних даних, на підставі акту перевірки достовірності страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення, директором Херсонського міського центру зайнятості видано наказ, яким прийнято рішення про повернення ОСОБА_3 коштів за період з 03.03.2004 по 01.02.2005 на загальну суму 2643,98 грн., в тому числі за професійне навчання на суму 147 грн. Станом на 17.09.2010 зазначена сума не погашена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Суду пояснив, що на момент подачі документів до центру зайнятості він був зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності, однак центр зайнятості не вимагав від нього документів про скасування державної реєстрації. Підприємницькою діяльністю він не займався, прибуток не отримував, до податкової інспекції здавав звіти з "нульовими " показниками. В 2009 році судом прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, що відображено в Єдиному державному реєстрі. Вважає, що сплинули строки давності звернення позивача до суду.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 03.03.2004 згідно з персональною карткою ОСОБА_3 звернувся до Комсомольського районного центру зайнятості для взяття його на облік, набуття статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. Відповідно до заяви від 03.03.2004 відповідачем зазначено, що він не є підприємцем. З правами і обов"язами безробітного ОСОБА_3 ознайомився того ж дня на інформаційному семінарі. Наказом № НТ040303 від 03.03.2004 ОСОБА_3 присвоєно статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю з 03.03.2004 року. Відповідно до договору № 2122040322008 від 22.03.2004 ОСОБА_3 був направлений Комсомольським районним центром зайнятості на підвищення кваліфікації до Херсонського вищого професійно-комерційного училища строком на 10 днів з виплатою матеріальної допомоги на період навчання в сумі 147 грн. ( наказ Комсомольського РЦЗ від 29.03.2004 № НТ040329).
За наказом від 01.02.2005 № НТ050201 відповідачу припинено виплату допомоги та знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням.
19.08.2010 заступником начальника відділу Херсонського міського центру зайнятості, який, згідно Положення, є правонаступником Комсомольського районного центру зайнятості, проведено перевірку достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". За результатами перевірки складено акт від 19.08.2010 № 178/П.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі- Закон № 803-ХІІ), зокрема, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2010 № 6694064 ОСОБА_3 в період перебування на обліку в центрі зайнятост у якості безробітного був зайнятою особою - фізичною особою -підприємцем з 17.02.2000, що не оспорювалося відповідачем і при розгляді справи в суді.
Відповідно до ст.2 Закон № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно з п.б ч.3 ст.1 Закону № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-ІІІ (далі- Закон №1533-ІІІ) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Абзацом 1 ч.3 ст.36 Закону №1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до пп.1 п.5.5 розд.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики Українивід 20 листопада 2000 р. № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136 (далі-Порядок) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Згідно з п.6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.
Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно наказу директора Херсонського міського центру зайнятості від 31.08.2010 № 819, прийнято рішення про повернення ОСОБА_3 коштів за період з 03.03.2004 року по 01.02.2005 року в розмірі 2643,98 грн.
Листом від 25.08.2010 року № 03-11/3945 відповідачу було запропоновано добровільно повернути суму боргу в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання листа. Станом на день складення позову-17.09.2010 - заборгованість не погашена.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.5 ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755 - IV (далі - Закон № 755 - IV) порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Відповідно до ч.9 ст. 47 Закону № 755 - IV для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на відображення в Єдиному державному реєстрі запису щодо судового рішення про припинення підприємницької діяльності тому , що за приписами ч.15 ст.47 Закон № 755 - IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Відповідачем же не вчинено подальших дій для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Посилання позивача на сплив строків позовної давності є безпідставним, оскільки згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Херсонського міського центру зайнятості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ч.4 ст. 94, ст. ст.158-163, 167,263 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3, який мешкає за адресою 73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Херсонського міського центру зайнятості (73027, м.Херсон, вул.Р.Люксембург, 7-а , р/р № 37173001004936 ГУДКУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 35219574) кошти в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 98 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 січня 2011 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.2.3