Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
21 січня 2011 р. № 2-а- 9320/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Бартош Н.С.,
при секретарі -Островській М.О.,
за участю представників: позивача -Лісовіна О.В., відповідача -Пивоварова О.М., Лисенка М.В., Мазалової Я.В., третьої особи -Селецького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Державного підприємства “Харківський бронетанковий ремонтний завод”
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”
про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів
Позивач -Державне підприємство «Харківський бронетанковий ремонтний завод»звернувся до суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (надалі по тексту -відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (надалі по тексту -відповідач 2) та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000060700/0 від 26.02.2010 р., №0000060700/1 від 25.03.2010 р., №0000060700/2 від 27.04.2010 р., №0000060700/3 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 529120,00 грн., №0000090700/0 від 09.06.2010 р. та №0000090700/1 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 200034,00 грн., №0000100700/0 від 09.06.2010 р. та №0000100700/1 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 62086,00 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 729154,00 грн., а також витрати зі сплати державного мита.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що за результатами позапланових виїзних документальних перевірок, проведених відповідачем 1 з питання достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009 року та березень 2010 року відповідно, прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення № 0000060700/0 від 26.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 529120,00 грн. та податкове повідомлення -рішення від 09.06.2010р. № 0000100700/0 про визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 155215,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 62086,00 грн., податкове повідомлення -рішення від 09.06.2010р. № 0000090700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 200034,00 грн, а також податкові повідомлення -рішення за результатами розгляду скарг позивача на первісні податкові повідомлення-рішення: № 0000060700/1 від 25.03.2010р., № 0000060700/2 від 27.04.2010р., № 0000060700/3 від 14.07.2010р., № 0000090700/1 від 14.07.2010р. та № 0000100700/1 від 14.07.2010р.
Підставою для прийняття оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача 1 щодо неправомірного декларування позивачем зовнішньоекономічної операції з ремонту майна нерезидента, виконаного позивачем за договором комісії, оскільки ним надавались послуги з ремонту майна нерезидента, місце надання яких знаходиться на митній території України, тобто для резидента (третьої особи у справі), що відповідно до п. 3.1 ст. 3 та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»є об'єктом оподаткування за ставкою ПДВ 20 %. Отже, на думку відповідача 1, позивач не мав права обліковувати надані послуги з ремонту майна нерезидента за ставкою 0 %.
Позивач зазначає, що не згоден з такими висновками відповідача та, відповідно, прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.
Представники відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити через безпідставність, вважали, що прийняті рішення відповідача 1 є цілком законними та обґрунтованими.
Представник відповідача 2, суб'єкта владних повноважень, до суду не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, без повідомлення ним про причини неприбуття. Суд розглядає справу за його відсутності відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що висновки відповідача 1, які містяться у складених ним актах перевірки позивача та податкових повідомленнях -рішеннях про необхідність оподаткування операцій з надання позивачем послуг для нерезидента України (ЗАТ «Белтехекспорт») за ставкою 20 %, є необґрунтованими та незаконними.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі, керуючись при цьому наступним.
Так, судом встановлено, що в лютому 2010 року фахівцями відповідача 1 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009р. по 30.11.2009р.
За результатами перевірки складено акт № 274/07/004/08099848 від 17.02.2010р., згідно якого зроблено висновок про порушення позивачем п. 3.1 ст.3 та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним занижено податкові зобов'язання по декларації за листопад 2009 року на суму 679467,00 грн. та по декларації за грудень 2009 року на суму 1654048,00 грн., в зв'язку з чим позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за грудень 2009 року відповідно до п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в розмірі 529120,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду на суму 137199,000 грн.
Як встановлено судом, підставою для такого висновку є позиція відповідача 1 про неправомірність декларування позивачем зовнішньоекономічної операції з ремонту майна нерезидента, виконаного позивачем за договором комісії. Оскільки ним надавались послуги з ремонту майна нерезидента, місце надання яких знаходиться на митній території України, відповідно до п. 3.1 ст. 3 та п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», така операція не могла оподатковуватись за ставкою 0 %.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення -рішення № 0000060700/0 від 26.02.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 529120,00 грн., а за результатами адміністративного оскарження даного рішення в подальшому прийнято податкові повідомлення -рішення № 0000060700/1 від 25.03.2010р., № 0000060700/2 від 27.04.2010р., № 0000060700/3 від 14.07.2010р.
Також, 07.06.2010р. відповідачем 1 складено акт № 1836/07-004/08099848 за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009р. по 28.02.2010р. згідно висновків акту позивач, в порушення п. 3.1 ст.3 та п.6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», занизив свої податкові зобов'язання за лютий 2010 року в сумі 928053,00 грн. та за березень 2010 року в сумі 891860,00 грн., в зв'язку з чим позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації за березень 2010 року відповідно до п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 зазначеного вище Закону в розмірі 200034,00 грн., донараховано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за лютий 2010 року в розмірі 155215,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 572804,00 грн. та зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2010 року в розмірі 891860,00 грн.
На підставі розгляду зазначеного вище акту перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення рішення № 0000100700/0 від 09.06.2010р. про нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 155215,00 грн. та 62086,00 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення № 0000090700/10 від 09.06.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 200034,00 грн.
Проте суд з позицією відповідача 1 про порушення позивачем норм п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” не погоджується та зазначає, що 23.12.2008 року між позивачем (Комітент) та третьою особою (Комісіонер) укладено договір комісії № USE 20.31-409-D/K - 08.
Згідно з п.1.1 вказаного договору Комісіонер від свого імені за рахунок Комітента зобов'язується за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з проведення капітального ремонту технічного майна (виробів), яке є власністю Замовника та передається в ремонт за номенклатурою, у кількості та залоговою вартістю, що визначена у Додатку № 1 до цього Договору. Пунктом 1.5 договору комісії визначено, що виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою - ЗАТ „Белтехекспорт”, Республіка Білорусь (Замовник) на виконання ремонту виробів.
Вказані умови контрактів узгоджуються з приписами ст. 1011 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок.
Згідно з п.п.3.1.2 договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.2008р. комісіонер зобов'язується передати вироби Комітенту (позивачу) для виконання ремонту, прийняти від Комітента вироби після виконання ремонту. Комісіонер згідно з п.п. 3.1.6 договору зобов'язується здійснити декларування і митне оформлення виробів, або укласти договір з підприємством, яке здійснює декларування на підставі договору, на митне оформлення та декларування виробів, та сплатити пов'язані з цим митні платежі і вартість послуг митних терміналів.
Судом встановлено, що в ході перевірки позивачем надані міжнародні товарно- транспортні накладні, якими підтверджується факт ввезення рухомого майна на митну територію України. У вказаних МТТН в якості відправника зазначено ЗАТ „Белтехекспорт”, Республіка Білорусь, отримувача - ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод”.
Факт виконання підприємством позивача робіт із вказаним рухомим майном підтверджується актами виконаних робіт.
Відповідач 1 заперечує факт вивезення майна нерезидента позивачем з посиланням на п.1.5. договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., стверджуючи, що позивач ні власними силами, ні за дорученням через комісіонера не здійснив вивіз майна за межі митної території України.
В зв'язку з цим суд зауважує, що п. 1.5 договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., визначає, що виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду з третьою особою - ЗАТ „Белтехекспорт” (Республіка Білорусь) (надалі -„Замовник”) на виконання ремонту виробів.
Отже, відповідач 1 невірно трактує норми п. 1.5 як обов'язок комісіонера самостійно, без доручення комітента, здійснити перетин рухомого майна через кордон України.
Суд зауважує, що відповідач 1 безпідставно ототожнює такі правові факти, як вчинення зовнішньоекономічної угоди (укладення правочину на проведення капітального ремонту майна нерезидента), та факт здійснення перетину рухомого майна через кордон України.
Як слідує з договору комісії № USE 20.31-409-D/K - 08 від 23.12.08 р., та вимог ст.1011, ст. 1014 Цивільного кодексу України, сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний рахунок. Основна ознака договору комісії полягає в тому, що одна сторона - виконавець (комісіонер) зобов'язується вчинити правочини (юридичні дії) в інтересах другої сторони - замовника (комітента).
Зокрема, відповідно до п. 12.7 договору комісії № USE 20.31-409-D/K-08 від 23.12.08 р. комісіонер зобов'язаний протягом 3-х днів надати комітенту (позивачу) копії ВМД та інвойсів, оформлених при експорті виробів з України, а протягом 10-ти днів -оригінали ВМД з відміткою митного органу про фактичний перетин митного кордону України”. З огляду на вказане, виконуючи зобов'язання по договору комісіонер діє в інтересах та за дорученням комітента.
Суд критично ставиться до позиції відповідача відносно того, що “ДП “Харківський БТРЗ” не значиться відправником/експортером товарів згідно наданих до перевірки вантажно-митних декларацій, тобто підприємством надавались послуги, місце надання яких знаходиться на митній території України та у відповідності до п. 3.1 ст 3 та п. 6.1 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість”є об'єктом оподаткування за ставкою 20% з таких підстав.
Судом встановлено, що факт вивезення відремонтованого рухомого майна за межі митної території України підтверджується експортними вантажно-митними деклараціями, копії яких позивачем надано до матеріалів справи, які оформлено відповідно до норм Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 7 листопада 2007 р. N 933), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. за N 443/2247 (далі -Інструкція про порядок заповнення ВМД) .
Суд також бере до уваги, що Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 р. № 1414 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.02.2009 р. № 148/16164) (далі - Наказ № 1414) було внесено зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД, які набули чинності з 01.03.2009 р.
Зокрема, Наказом № 1414 змінено порядок заповнення графи 2 "Відправник/Експортер" та графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" вантажної митної декларації. Відповідно до змін, що відбулися згідно Наказу № 1414, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами в графі 2 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше незалежно від того, чи є відправник власником товару чи ні. До 01.03.2009 р. в графі 2 зазначалися відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не був відправником, то в графі зазначали відомості про власника товарів і вчинявся запис "Див. доп.", а в доповненні наводили відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів. В графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. До 01.03.2009 р. зазначали відомості лише про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера.
Як встановлено судом, в графі 9 експортних ВМД, складених в зв'язку з виконанням укладеного позивачем контракту зазначено "Див. доп.", в Доповненнях до графи 9 вказаних ВМД зазначено: „ДП “Харківський бронетанковий ремонтний завод”, з огляду на що вбачається, що експортні ВМД заповнені у відповідності до вимог Інструкції про порядок заповнення ВМД.
Посилання відповідача 1 на порушення підприємством позивача приписів абз. 6 Податкового роз'яснення щодо порядку застосування нульової ставки ПДВ по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, затвердженого наказом ДПАУ від 05.09.02 р. № 418, згідно з яким у випадках, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії між резидентами України, відомості про власника товарів - платника податку на додану вартість мають бути зазначені у графі 2 вантажної митної декларації, судом не приймається з тих підстав, що вказане податкове роз'яснення не враховує зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД, внесені наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 р. № 1414.
Відповідно до внесених змін з 01.03.2009 р. при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, в графі 9 - зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. У графі 2 з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника (а не про власника товару).
Суд зауважує, що листом Державної податкової адміністрації України від 14.07.2009 р. № 14762/7/16-1517-26 "Про податок на додану вартість" до відома платників податків та посадових осіб податкової служби були доведені зміни до Інструкції про порядок заповнення ВМД. Зокрема у вказаному листі зазначено: „Порядок заповнення вантажної митної декларації регулюється відповідною Інструкцією (далі - Інструкція), затвердженою наказом Державної митної служби України від 07.11.2007 р. N 933 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2007 р. за N 1329/14596) (далі - Наказ N 933).
Наказом Державної митної служби України від 16.12.2008 р. N 1414 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18.02.2009 р. N 148/16164) (далі - Наказ N 1414) було внесено зміни до Інструкції, які набули чинності з 01.03.2009 р. Зокрема, Наказом N 1414 було змінено порядок заповнення графи 2 "Відправник/Експортер" та графи 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" вантажної митної декларації. Відповідно до змін, що відбулися згідно Наказу N 1414, при декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами:
- в графі 2 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про відправника, якщо описом цієї графи не передбачено інше незалежно від того, чи є відправник власником товару чи ні. До 01.03.2009 р. в графі 2 зазначалися відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не був відправником, то в графі зазначали відомості про власника товарів і вчинявся запис "Див. доп.", а в доповненні наводили відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів.
- в графі 9 вантажної митної декларації з 01.03.2009 р. зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. До 01.03.2009 р. зазначали відомості лише про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера”.
Таким чином, позивачем відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість від бази оподаткування за експортними операціями поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником податку.
З огляду на зазначене, висновок відповідача 1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у перевіреному періоді є необґрунтованим.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію, заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування. У разі наявності експортних операцій до декларації додаються оригінали п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.
До податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року додано розрахунок коригування сум ПДВ по податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року від 19.01.2010р. № 81938, додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»від 19.01.2010р. № 81941, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2009 року від 19.01.2010р. № 81939, заява про повернення сум бюджетного відшкодування за грудень 2009 року від 19.01.2010р. № 81942, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»від 19.01.2010р. № 81940 .
Позивачем на підтвердження сплаченого податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 200034,00 грн. до перевірки надано банківські виписки, згідно яких складено реєстр платіжних доручень.
Таким чином, позивачем були виконано вимоги п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які необхідні для отримання бюджетного відшкодування за вказаний період, а відповідачем 1 безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.
Згідно з поданими позивачем до відповідача 1 податковою декларацією з ПДВ за грудень 2009 року, березень 2010 року та Розрахунком суми бюджетного відшкодування за відповідний період, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, складає 529120,00 грн.+200034,00грн.= 729154.00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду вичерпних доказів правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення відповідно до вимог зазначених норм, судом встановлено, що їх прийнято при невірному застосуванні норм чинного законодавства та без врахування всіх дійсних обставин справи, що є достатньою підставою для їх скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, п.1.8 ст.1, п. 3.1 ст. 3 та п. 6.1 ст.6, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов Державного підприємства «Харківський бронетанковий ремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог -Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова №0000060700/0 від 26.02.2010 р., №0000060700/1 від 25.03.2010 р., №0000060700/2 від 27.04.2010 р., №0000060700/3 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 529120,00 грн., №0000090700/0 від 09.06.2010 р. та №0000090700/1 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 200034,00 грн., №0000100700/0 від 09.06.2010 р. та №0000100700/1 від 14.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 62086,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Харківський бронетанковий ремонтний завод” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 729154,00 грн. (сімсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Харківський бронетанковий ремонтний завод” витрати по сплаті державного мита в сумі 1700,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка ї подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 26 січня 2011 року.
Головуючий Суддя Бартош Н.С.