Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26 січня 2011 р. № 2а- 14460/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.В. ,
суддів Волкової Л.М., Кухар М.Д.
при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Данильченка О.О.
представника третьої особи - Мажуліна В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Голови Державної прикордонної служби України, Державної прикордонної служби України, третя особа: Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України
проскасування наказу
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, до Голови Державної прикордонної служби України, Державної прикордонної служби України (надалі відповідачі), третя особа: Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати рішення відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності протиправним;
- скасувати наказ адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2010 р. № 738 «Про накладення дисциплінарного стягнення».
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він проходить службу на посаді заступника командира Харківської авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з тилу - начальника тилу у військовому званні «підполковник». 05.10.2010р. йому було доведено наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2010 № 738 «Про накладення дисциплінарного стягнення», в якому зазначено, що його - заступника командира Харківської авіаційної ескадрильї з тилу - начальника тилу підполковника ОСОБА_1, за неналежне виконання покладених обов'язків з організації та керівництва тиловими службами частини, порушення вимог законодавства, які визначають порядок організації та ведення тилового господарства частини, що призвело до настання негативних, наслідків, запобігання яким покладено на начальника тилу, притягнуто до дисциплінарної відповідальності (накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність»). Позивач вважає, що даний наказ виданий з грубим порушенням вимог чинного законодавства, і тому підлягає скасуванню.
Так, описова частина вищевказаного наказу не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок був вчинений позивачем. Відповідач обмежився лише загальним посиланням на перелік вимог, якими повинен керуватися в своїй роботі заступник командира військової частини з тилу. Крім цього, у наказі зазначено про настання негативних наслідків нібито з вини позивача. Проте, не вказано, які саме негативні наслідки настали та причинно-наслідковий зв'язок між їх настанням та діями чи бездіяльністю позивача.
Позивач стверджує, що будь-яких порушень військової дисципліни з його боку не було, а оголошення йому попередження про неповну службову відповідність не має законного підґрунтя і є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та заступником начальника Східного регіонального управління з тилу - начальником тилу генерал-майором Земляним А.Г.
Також, при призначенні та проведенні службового розслідування, про яке йдеться у наказі АДПСУ від 29.09.2010 № 738 «Про накладення дисциплінарного стягнення», на думку позивача, допущено низку порушень чинного законодавства. Зокрема, службове розслідування, було призначено 28.07.2010 р. наказом начальника СхРУ від 28.07.2010р. № 248 на підставі службової записки заступника начальника СхРУ з тилу - начальника тилу генерал-майора Земляного А.Г. від 20.07.10 про незадовільне виконання позивачем службових обов'язків, в якій навіть прізвище було вказано не вірно, тоді як згідно п.7 «Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України», начальник (командир) зобов'язаний призначити службове розслідування не пізніше триденного терміну з моменту, коли йому стало відомо про факт учинення правопорушення, подію, що потребують з'ясуванню обставин, за яких вони сталися.
Під час проведення розслідування ніяких пояснень у позивача не відбирали, а саме розслідування зводилось до перерахування недоліків в роботі тилу ескадрильї, які були виявлені раніше. По них були прийняті рішення, а терміни накладення дисциплінарних стягнень минув.
01.09.10 позивачу було доведено висновок службового розслідування щодо незадовільного виконання останнім службових обов'язків, який було затверджено начальником СхРУ генерал-лейтенантом Карасем В.В. 30.08.10 та в якому ним було зазначено рішення про клопотання перед Головою Державної прикордонної служби України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності .
Під час бесіди з начальником СхРУ позивач перебував у стресовому стані, відчуваючи безвихідність становища та відчуваючи моральний тиск з боку посадових осіб, і тому в аркуші бесіди він зазначив, що заяв не має, оскільки висновок розслідування вже було затверджено та прийнято рішення про притягнення його до відповідальності.
Таким чином, в даному випадку був грубо порушений порядок, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновок розглянутий та затверджений начальником СхРУ 30.08.2010, а бесіда зі ним проводилась лише 01.09.2010р., під час якої позивачу і було доведено вже підписаний висновок службового розслідування та зазначено рішення про клопотання перед Головою Державної прикордонної служби України про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Окрім того, при призначенні офіцерів для проведення службового розслідування було порушено п.11 Інструкції, яким заборонено проводити службове розслідування особам зацікавленим у наслідках розслідування. Враховуючи упереджене ставлення до позивача заступника начальника СхРУ з тилу - начальника тилу генерал-майора Земляного А.Г., а також те, що офіцери тилу, які проводили розслідування, знаходяться в його безпосередньому підпорядкуванні, вони не могли відобразити недоліки в своїй роботі та управлінській діяльності свого безпосереднього начальника, а відповідно - об'єктивно провести службове розслідування тому, що були зацікавлені в його результатах.
Відповідно до ст. 5 та ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час накладення на позивача стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність не були враховані характер та обставини вчинення правопорушення та його наслідки, а також попередня поведінка військовослужбовця та тривалість військової служби.
У судовому засіданні позивач підтримав позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідачі позов не визнали. У письмових запереченнях на позов зазначено, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача не може визначатись як протиправне, оскільки дане рішення прийнято відповідно до вимог ст. ст. 45, 68, 73, 74 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551 . Голова Державної прикордонної служби України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України. Посилання позивача на допущені порушення при призначенні та проведенні службового розслідування, призначеного наказом начальника Східного регіонального управління від 28.07.2010 року №248 та наказу «Про продовження службового розслідування»від 12.08.2010 року №271 для з'ясування причин та обставин незадовільного виконання службових обов'язків позивачем, вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14 лютого 2005 року №111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 лютого 2005 року №261/10541 (далі - Інструкція), є безпідставним.
Відповідно п. 14 Інструкції, 10.08.2010р. під час проведення службового розслідування позивачу була надана можливість надати пояснення, але він від надання будь -яких пояснень категорично відмовився, що підтверджується власноручним записом останнього у бланку пояснення та підписом з постановкою дати відмови від надання пояснень. Мотивів відмови від надання пояснень не висловив. Заяв або документів від позивача не надходило, клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб не поступало. У зв'язку з тим, що питання, які підлягали з'ясуванню під час проведення службового розслідування, стосувались питань тилового забезпечення, начальником Східного регіонального управління було прийнято рішення про залучення фахівців із зазначених питань, а тому посилання позивача на заінтересованість даних осіб не має під собою підґрунтя. На виконання вимог пункту 24 Інструкції, 11 серпня 2010 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Східного регіонального управління генерал-майором Гресько В.П. у присутності чотирьох офіцерів Східного регіонального управління, з позивачем проведено бесіду. Крім того, з позивачем додатково 01.09.2010 року було проведено ще одну бесіду, за результатами якої позивач власноручно зазначив, що заперечень заяв або клопотань він не мав, про що на підтвердження, поставив свій підпис. Не відповідають дійсності також твердження позивача щодо неврахування під час накладення на нього дисциплінарного стягнення, характеру та обставин вчинення правопорушення та його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, тривалість військової служби.
У судовому засіданні представники відповідачів підтримали письмові заперечення на позов ОСОБА_1, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Третя особа, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, правом надати письмові заперечення на позов не скористалась. Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов відповідачів, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на безпідставність позову.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до наступних висновків:
Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Статтею 8 даного Закону встановлено, що керівництво Державною прикордонною службою України та діяльністю спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону здійснює Голова Державної прикордонної служби України.
Частина четверта вступу (преамбули) Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України 24 березня 1999 року N 551-XIV визначає, що дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Приписи пункту «г»статті 68 Дисциплінарного статуту визначають можливість накладення на молодших та старших офіцерів дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Пунктом «б»статті 73 Дисциплінарного статуту передбачено, що командувач військ оперативного командування має право щодо офіцерів оголошувати дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до статті 92 Дисциплінарного статуту, якщо командир за тяжкістю вчиненого підлеглим правопорушення визнає надану йому дисциплінарну владу недостатньою для покарання військовослужбовця, він порушує клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого командира.
Згідно статті 74 Дисциплінарного статуту, заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України, крім прав, якими наділено командувача військ оперативного командування, мають право понижувати у посаді офіцерів від заступників командирів полків, старших помічників командирів кораблів 1 рангу, відповідних їм і нижчих.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.
Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Керівники центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою Міністра оборони України, а їх заступники та командувачі відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади, - дисциплінарною владою командувача виду Збройних Сил України.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач -ОСОБА_1, проходить військову службу на посаді заступника командира Харківської авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління державної прикордонної служби України з тилу -начальника тилу у військовому званні підполковник.
На підставі службової записки заступника начальника регіонального управління з тилу -начальника тилу полковника Земляного А.Г. на призначення службового розслідування від 19.07.09р. та виданого у зв'язку з цим наказом начальника Східного регіонального управління від 28.07.10р. № 248, групою офіцерів було проведено службове розслідування щодо з'ясування причин та обставин незадовільного виконання службових обов'язків заступником командира Харківської авіаційної ескадрильї з тилу -начальником тилу підполковником ОСОБА_1
Результати службового розслідування оформлені висновком, затвердженим начальником Східного регіонального управління державної прикордонної служби України В.В. Карасем 30.08.2010 року.
Під час службового розслідування, що відображено у вищевказаному висновку, було встановлено, що підполковником ОСОБА_1 посадові обов'язки щодо організації та ведення військового господарства авіаційної ескадрильї виконуються незадовільно.
З даним висновком службового розслідування позивач був ознайомлений 01.09.2010 року, що підтверджується особистим підписом останнього на висновку службового розслідування та не заперечується ним у судовому засіданні.
29.09.2010року, за наслідками проведеного службового розслідування, адміністрацією Державної прикордонної служби видано наказ № 738 «Про накладення дисциплінарного стягнення», в якому зазначено, що заступника командира Харківської авіаційної ескадрильї з тилу - начальника тилу підполковника ОСОБА_1 за неналежне виконання покладених обов'язків з організації та керівництва тиловими службами частини, порушення вимог законодавства, які визначають порядок організації та ведення тилового господарства частини, що призвело до настання негативних, наслідків, запобігання яким покладено на начальника тилу, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до вимог пункту 14 Інструкції про порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14 лютого 2005 року №111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 лютого 2005 року №261/10541, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач від надання будь-яких пояснень під час проведення службового розслідування відмовився. При цьому, мотивів відмови від надання пояснень не зазначив, про що свідчить власноручний запис останнього на бланку пояснення. Дана обставина також не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи.
Доказів надання позивачем під час проведення службового розслідування заяв, документів, клопотань про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб позивачем суду також не надано.
Пояснюючи таку свою поведінку, позивач зазначив у судовому засіданні, що перебував у стресовому стані, відчуваючи безвихідність становища та відчуваючи моральний тиск з боку посадових осіб. Проте, жодного доказу на підтвердження даних обставин позивач суду не надав.
Доводи позивача про порушення відповідачами пункту 11 Інструкції при призначенні офіцерів для проведення службового розслідування, згідно з яким заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування, також не знайшли обґрунтованого підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на наступне:
Відповідно до вимог пункту 8 Інструкції, службове розслідування може бути проведено особисто начальником (командиром) чи доручено іншій посадовій особі, компетентній в питаннях, які повинні розслідуватися. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування начальник (командир) призначає групу фахівців на чолі зі старшим групи, про що оголошується в наказі.
У зв'язку з тим, що питання, які підлягали з'ясуванню під час проведення службового розслідування, стосувались питань тилового забезпечення, начальником Східного регіонального управління було прийнято рішення про залучення фахівців із зазначених питань, а саме: посадових осіб відділу виховної роботи, технічної частини та тилу Східного регіонального управління, про що було зазначено в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно пояснень представників відповідачів та третьої особи, призначені посадові особи для проведення службового розслідування не були підлеглими позивача - військовослужбовця, чиє правопорушення підлягало розслідуванню та не були співучасниками правопорушення. Позивачем, в свою чергу, не наведено жодних обставин, фактів та доказів, які б свідчили про зацікавленість у наслідках проведення розслідування, осіб, що його проводили.
Щодо порушення, на думку позивача, відповідачами вимог пункту 24 Інструкції, наслідком чого стало позбавлення права позивача виказати заперечення, заяви та клопотання, оскільки вони б вплинули на прийняття рішення, суд зазначає:
Як вже зазначалось судом, позивач не скористався правом надати під час проведення службового розслідування пояснення, про що свідчить його власноручний запис у бланку пояснення, його підпис з постановкою дати відмови від надання пояснень.
За матеріалами справи, 11 серпня 2010 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Східного регіонального управління генерал-майором Гресько В.П. у присутності чотирьох офіцерів Східного регіонального управління з позивачем було проведено бесіду. Крім того, з позивачем додатково 01.09.2010 року було проведено ще одну бесіду, за результатами якої позивач власноручно зазначив, що заперечень заяв або клопотань він не мав, про що свідчить його підпис на відповідному аркуші бесіди.
Суд також не приймає до уваги твердження позивача про неврахування відповідачами під час накладення на нього дисциплінарного стягнення, характеру та обставин вчинення правопорушення та його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, тривалість військової служби, оскільки ці твердження спростовуються висновком службового розслідування.
Окрім того, у судовому засіданні позивач підтвердив, що ним не подавались щомісячні рапорти про виконання перевірок озброєння посадовими особами авіаційної ескадрильї та відсутність документів на підтвердження перевірки технічного стану автомобільної та спеціальної техніки автомобільного зводу, що також зазначено у висновку службового розслідування.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідачами доведено правомірність прийнятого рішення. Факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин судом не встановлено, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Доводи позивача не знайшли підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Державної прикордонної служби України, Державної прикордонної служби України, третя особа: Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України про скасування наказу - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3 , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 01 лютого 2011 року.
Головуючий Суддя Панченко О.В.
Судді Волкова Л.М. Кухар М.Д.