Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
19 січня 2011 р. № 2-а- 13839/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Фоміної В.В.
представники сторін - не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Інгеоекобуд"
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова
про звільнення активів з податкової застави, - ,
Позивач, Приватне підприємство “Інгеоекобуд”, звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд звільнити з податкової застави всі його активи та виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про передачу у податкову заставу всіх активів ПП “Інгеоекобуд”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Харкова були передчасно і неправомірно передані у податкову заставу всі активи ПП “Інгеоекобуд”, оскільки сума, що визначена у податковому повідомленні-рішенні № 0000141550/0 від 13.09.2010 року є неузгодженою, отже податкове зобов'язання у платника податків, а тим більше податковий борг ще не виникли, а тому відсутні підстави для передачі активів позивача у податкову заставу. Крім того, відповідач обрав підставу обтяження, що визнана неконституційною і застосував податкову заставу без врахування адекватності суми податкового зобов'язання з розміром заставлених активів платника податків.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача надав до суду заяву з проханням розглянути адміністративну справу без їх участі.
Представник відповідача, який є суб"єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов.
Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна (камеральна ) перевірка ПП “Інгеоекобуд” з питання встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2010 року.
За результатами зазначеної перевірки складено акт № 2172/15-05-14/34758674 від 26.08.2010 року, згідно з яким встановлено таке порушення: пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого податковим органом було виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 131 470,00 грн.
На підставі зазначених матеріалів перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141550/0 від 13.09.2010 року, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 170 911,00 грн., в тому числі: за основним платежем 131 470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39 441,00 грн.
Відповідно до п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на час виникнення спірних відносин, - з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.
Матеріалами справи підтверджено, що 22.09.2010 року ПП “Інгеоекобуд” звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення, за якою відкрито провадження у справі № 2а-11777/10/2070. 01 жовтня 2010 року ПП “Інгеоекобуд” повідомило ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про оскарження податкового повідомлення-рішення до Харківського окружного адміністративного суду 22.09.2010 року (01.10.2010 року подано уточнений адміністративний позов).
Таким чином, судом встановлено, що податкове зобов"язання, яке зазначено у податковому повідомленні-рішенні є неузгодженим, а тому не може бути визнано податковим боргом, згідно з положеннями пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на час виникнення спірних відносин.
Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинний на час виникнення спірних відносин, - з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.
Згідно з Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 28715924 від 04.10.2010 року всі активи ПП “Інгеоекобуд” були передані у податкову заставу.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, вважає, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Харкова передчасно і неправомірно передала всі активи позивача у податкову заставу, оскільки у останнього ще не виник податковий борг, з огляду на те, що податкове зобов"язання, яке зазначено у податковому повідомленні-рішенні є неузгодженим, тому відсутні підстави для передачі активів позивача у податкову заставу.
Крім того, суд вважає дії відповідача щодо передачі всіх активів позивача у податкову заставу неправомірними, також виходячи з наступного.
Суд зазначає, що пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка передбачала поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року.
Неконституційність зазначеного положення Закону встановлена одночасно декількома обставинами.
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42). Основний Закон України встановлює припис, що власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (стаття 13). Положення Конституції України щодо власності кореспондуються зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, що жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Наведені положення Конституції України та Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод дістали свій подальший розвиток у Цивільному кодексі України. Зокрема, стаття 321 цього Кодексу закріплює непорушність права власності, відповідно до якої особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Однією з найважливіших умов визначеності відносин між людиною і державою є закріплення у статтях 3, 21 Конституції України принципу непорушності прав і свобод людини. Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Основний Закон України встановлює перелік прав і свобод, гарантує і забезпечує їх захист, у тому числі від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб. Зазначені права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, зокрема як власника, відображають певні межі цих прав та можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.
Крім того, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачало поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, які перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Із змісту цього положення випливає, а практика його застосування підтверджує, що право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин.
На думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
У своєму Рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
З огляду на вищевикладене, положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону, яке передбачає можливість поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків незалежно від суми податкового боргу, порушує справедливе вирішення питань застосування права податкової застави (статті 8, 42 Конституції України, тобто є неконституційним).
Суд також зазначає, що підставою обтяження відповідач вказує абз. 2 пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Однак, положення абзацу другого підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 втратив чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005 року.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Поте доказів правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій відповідачем до суду не надано.
Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що, дії податкової інспекції є неправомірними, оскільки податкове зобов"язання, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні № 0000141550/0 від 13.09.2010 року є неузгодженим, отже податковий борг ще не виник, а тому відсутні і підстави для передачі активів позивача у податкову заставу. Крім того, відповідач обрав підставу обтяження, що визнана неконституційною і застосував податкову заставу без врахування адекватності суми податкового зобов'язання з розміром заставлених активів платника податків.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними, належним чином обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Інгеоекобуд" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про звільнення активів з податкової застави - задовольнити в повному обсязі.
Звільнити з податкової застави всі активи Приватного підприємства “Інгеоекобуд” (код ЄДРПОУ -34758674, юридична адреса: 61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, буд. 28, кв. 1).
Виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про передачу у податкову заставу всіх активів Приватного підприємства “Інгеоекобуд” (код ЄДРПОУ -34758674, юридична адреса: 61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, буд. 28, кв. 1).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.