Справа № 523/11942/24
Провадження №2/523/2122/26
"07" травня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми додаткових витрат на дитину,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 стягнення додаткових витрат на дитину, якою з урахування клопотання про збільшення позовних вимог просить:
- стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 55 048,63 (п'ятдесят п'ять тисяч сорок вісім гривень 63 копійки), як компенсацію додаткових витрат, що здійснені ОСОБА_1 на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що вона ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . Рішенням суду вказаний шлюбу було розірвано. Від даного шлюбу в них народилася дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням суду з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти у розмірі 500,00 грн з подальшою індексацією до закону на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 до виповнення нею повноліття. В подальшому рішенням суду вказаний розмір аліментів був збільшений до 2000,00 грн. щомісячно. Також вказаним рішенням на ОСОБА_2 був покладений обов'язок приймати участь та сплачувати додаткові витрати на дитину. Відповідач участі у додаткових витрат не приймає, у зв'язку із чим позивач зверталася до суду із позовом про стягнення з відповідача додаткових витрат. Рішеннями суду позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача 50% від витрат, що були зазнаній у позові, а саме: 26 805,01 грн. та 10 923,84 грн. Незважаючи на всі рішення суду, відповідач продовжує ухилятися від прийняття участі у додаткових витратах на дитину. Отже, з 2021 - 2024 року позивач понесла додаткові витрати на дитину:
- Курси німецької мови з липня 2023 року по липень 2024 року, склали 17293,49 грн.;
- Курси польської мови з жовтня 2022 року по лютий 2024 року, склали 20000,00 грн.;
- Лікування зору дитини у загальному розмірі склало 30 585,17 грн.;
- Витрати на лікування зубів склали 17 018,59 грн.;
- Встановлення брекетів на щелепу склало 25 700,00 грн.
Загальна сума додаткових витрат на дитину, яка була здійснена позивачем, склала 110 097,25 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача 50% від вказаної суми.
Відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом, та через представника ОСОБА_4 подав до суду відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначено, що позивачка ОСОБА_1 , зверталась з вимогами про сплату додаткових витрат на дитину, в останній раз, ще в 2020 році, та додатки які були додані в попередньому позові про стягнення додаткових витрат на дитину, подано знову, в позовної заяві від 2024 року, а самі квитанції, відрізняються від подій, які в загалі відбуваються останні три роки. Дії стосовно оздоровлення дитини, лікування та відпочинку, вирішувались без згоди батька - ОСОБА_2 , а витрати понесені позивачкою, не узгодженні, згідно фінансової його можливості. Позивачка в позовної заяві до ОСОБА_2 , про додаткові витрати на дитину, ніяк не освідчує та не містить довідками про фінансовий стан сторін, що є важливим. Позивачка, на власний розсуд, не враховуючи фінансовий стан відповідача, не надав йому можливості альтернативно та узгоджено лікувати дитину та забезпечувати її додаткову освіту та відпочинок, сплачувала згідно своєму рівню фінансового стану. Виходячи з доданих доказів, додаткових витрат, не визиває сумніву події, які відбувались в житті дитини - ОСОБА_5 , доньки відповідача. Але є питання, що до сплати послуг за лікування, а також викликають сумніви, що до копій квитанцій по сплаті за час лікування. Також, окремо прошу звернути увагу суду, відповідно тексту позовної заяви, що до аргументації кількості та загальної суми витрат на додаткові затрати, відбувається, як покарання, за відсутність добровільно допомогти дитині. Про потреби дитини відповідачу ні чого не відомо, оскільки позивач обмежує його у спілкування з дитиною, та про ці всі затрати він дізнається лише із позовних заяв. Враховуючи вищезазначене представник просила відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження по справі.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, раніше надала до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій також просила розглянути справу у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, його представник адвокат Ільченко Н.С. надала до суду заяву про відкладення розгляду справи, з огляду на її перебування у м. Києві, та хворобу відповідача.
Розглянувши подане до суду клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що адвокат Ільченко Н.С. не надала належних та допустимих доказів неможливості її участі у судовому засіданні. Суд також враховує, що справа перебуває у провадженні суду з 2025 року, за цей час сторона відповідача реалізувала своє право на подачу як відзиву на позов, так і доказів по справі.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи достатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Судом не здійснювалось фіксування судового засідання технічним записом, відповідно до ч.1 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому було розірвано.
У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.12.2017 року та постановою Верховного Суду від 21.03.2018 року, по справі №523/9088/17 - збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2015р. (справа №2-523/3978/15-ц) на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 з 900 гривень до 2 000 гривень, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до повноліття дитини.
Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 50% додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_3 , за період з 2021 по 2024 роки.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17), постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), постанові від 31 січня 2020 року по справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».
Згідно постанови КЦС ВС від 08.05.2023 у справі № 756/9882/19, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно усталеної судової практики, до додаткових витрат відносять: а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір'ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі; б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками; в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров'я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там); г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв'язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами). В постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року в справі № 760/10847/20-ц (провадження № 61-12256св22) вказується, що Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Надаючи правову оцінку заявленим до стягнення витратам за курси з німецької та польської мови, суд зазначає наступне.
Згідно Договору про надання освітніх послуг від 01.07.2023 року, підтверджено що освітню програму з навчання німецької мови для отримання освітнього рівня не нижче В2, надається ОСОБА_3 саме ОСОБА_6 . Вартість навчання одного заняття тривалістю 1,5 годин складає 400 грн.
Судом встановлено, що за період з липня 2023 року по липень 2024 року позивач ОСОБА_1 сплатила 17293,49 грн., за навчання ОСОБА_3 німецької мови, на виконання умов наведеного договору, що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими суду платіжними дорученнями та квитанціями (а.с.26-35), одержувач ОСОБА_6 , призначення платежу німецька мова.
За період з липня 2023 року по липень 2024 року позивач ОСОБА_1 сплатила 20 000 грн. за навчання ОСОБА_3 польської мови. Це підтверджується наданими суду платіжними інструкціями. Одержувач ФОП ОСОБА_7 , призначення платежу польська мова (а.с. 36-43).
Сертифікатом від 18.06.2023 року підтверджується, що ОСОБА_8 взяла участь у роботі Всеукраїнського дослідницько-освітнього табору в рамках німецько-українського проекту «ПІЗНАЄМО. ЗБЕРІГАЄМО. БУДУЄМО МАЙБУТНЄ РАЗОМ» з 15 до 18 червня 2023 року, м. Славське.
Сертифікатом від 02.12.2023 року підтверджується, що ОСОБА_8 , Одеський ліцей №13 Одеської міської ради, нагороджена за вагомий внесок у проект «ПІЗНАЄМО. ЗБЕРІГАЄМО. БУДУЄМО МАЙБУТНЄ РАЗОМ» та участь у німецько-українській конференції освітніх ініціатив молоді.
Витрати на заняття з німецької та польської мов, у даному випадку, суд відносить до додаткових витрат, оскільки вони, у розумінні ст.185 СК України, викликані розвитком здібностей дитини до мов, наявність яких підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, зокрема дипломом та сертифікатами, списком групи Одеського ліцею №13 Одеської міської ради, які були направлені до м. St.Andreasberg (Німеччина) (додаток до листа Одеського ліцею №13 Одеської міської ради від 17.11.2023 № 01-27/317.
Також суд враховує, що вивчення дитиною як німецької так і польської мови обумовлено подальшим наміром вступу до вищого навчального закладу, пов'язаного з міжнародними відносинами.
Надаючи правову оцінку заявленим до стягнення витратам на корекцію зору та стоматологічні послуги, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини.
Судом встановлено, що неповнолітній дитині ОСОБА_3 встановлено діагноз міопія слабкого ступеня обох очей. Це підтверджується Медичними висновками Медичного центру ТОВ «Центр лазерної корекції зору «Тарус», рекомендовано лінзи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 витратила на корекцію зору ОСОБА_3 30 585,17 грн. (контрольний медичний огляд, лінзи, ліки що супроводжують відновлення зору, діагностика зору). Це підтверджується наданими суду доказами, квитанціями та медичними направленнями.
Також позивачем доведено необхідність у стоматологічному лікуванні дитини. Необхідність проведення операції з видалення зубів мудрості та встановлення у подальшому брекет-систем, пов'язано із фізичним зростанням дитини, чому надано відповідні докази.
Позивач підтвердила належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення витрат на стоматологічне лікування дитини, в сумі 42 218,59 грн., надавши відповідні чеки та платіжні інструкції.
Представник відповідача - адвокат Ільченко Н.С. у поданому відзиві не виключила таких потреб у дитини, але просила врахувати і стан здоров'я відповідача, надавши до суду направлення лікаря, Виписку із медичної картки стаціонарного хворого, консультативний висновок Магнітно-резонансну томографію. З вказаних документів вбачається, що відповідачу встановлено діагноз: Злукова хвороба черевної порожнини. Часткова кишкова непроходимість. Також маються і ряд супутніх захворювань.
Довідкою Форми ОК-5 Пенсійного фонду України та Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків підтверджується що відповідачу ОСОБА_2 з квітня 2025 року не нараховується заробітна плата.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.
Суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Разом із тим, суд зазначає, що медичною картою стаціонарного хворого №8980, дата госпіталізації 26.04.2026 року, яка була додана суду до клопотання про відкладення розгляду справа, в графі «місце роботи, посада» зазначено, що відповідач ОСОБА_2 працює.
Також, стороною відповідача не надано доказів відсутності у відповідача на праві власності, у володінні та/або користуванні майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Матеріали справи не містять доказів перебування у відповідача на утриманні інших осіб.
Таким чином, стороною відповідача не надано повних та достовірних доказів щодо матеріального становища відповідача, зокрема не доведено його неспроможності брати участь у додаткових витратах на дитину.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем наведених додаткових витрат, у загальному розмірі на суму 110 097,25 грн.
50% від наведеної суми 110 097,25 грн. складає 55048,63 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 50% вищезазначених додаткових витрат 55048,63 грн., оскільки позовні вимоги знайшли своє підтвердження належними та достовірними доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Позивач при зверненні до суду із вказаним позовом звільнена від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 134, 137, 141, 263 - 265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми додаткових витрат на дитину про стягнення суми додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 55 048, 63 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч сорок вісім 63 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду складено 12.05.2026 року.
Суддя: К.О. Далеко