Справа № 523/10943/23
Провадження №2/523/1493/26
"15" травня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Ячменьової Д.В.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідачки - ОСОБА_3 ,
представника відповідачки - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та скасування реєстрації права власності на частину домоволодіння,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог та аргументів сторін
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_3 та реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області Бурана А.В. і в останній редакції заявлених просять визначити порядок користування земельною ділянкою та скасувати реєстрацію права власності від 14.08.2019 року, вчинену реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області - Буран Андрієм Володимировичем 14.08.2019 року об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами. Опис: літ. «А» - житловий будинок загальною площею - 44,3 кв.м., житловою площею - 26.7 кв.м.. літ. «Д» - сарай, літ. «Г» - літня кухня, літ. «З» - сарай літ. «Л» - вбиральня, літ. «О» - душ, літ. «П» - навіс, І - мостіння. № 1-2 - огорожа. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1893896351101. Номер запису про право власності: 32815920. Висновок, серія та номер: 247/1 2019, виданий 12.08.2019, видавник: ПГІ «Одеське БТІ».
В обгрунтування вимог позивачі зазначили, що їм не було відомо про те, що ОСОБА_3 виділила в одиницю свою частину домоволодіння, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як позивачі, як співвласники, не надавала на це своєї згоди та про існування проекту поділу земельної ділянки і надання їй кадастрового номеру також не було відомо. Наявний проект землеустрою свідчить також про захоплення частки земельної ділянки.
Відповідачка подала відзив на позов за змістом якого заперечує проти задоволення вимог вказуючи на їх безпідставність та необгрунтованість. Вона зазначила, що відсутній сам факт порушення прав позивачів реєстрацією права власності. Рішення державного реєстратора прийнято з дотриманням вимог законодавства, крім того, це рішення є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Також відповідачка вказувала на відсутність реєстрації права власності на частки за позивачами, на пропуск строку позовної давності , та на незгоду з наданим позивачами експертним висновком.
Рух справи в суді
05.07.2023 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
13 жовтня 2023 року після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею Середою І.В. прийнято справу до провадження після судді Кузьміної О.І. у якої на підставі Рішення ВРП №89 від 26 вересня 2023 року достроково закінчено відрядження..
30" квітня 2024 року прийнято до розгляду заяву позивачів про збільшення позовних вимог.
17 травня 2024 р. у справі призначено судову земельно-технічну експертизу за клопотанням відповідачки, а провадження на час її проведення зупинено.
30 вересня 2025 року надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи від 19 вересня 2025 року № 24-3442.
06 жовтня 2025 р. у справі поновлено провадження та призначено її розгляд.
15 грудня 2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд по суті.
Позиція учасників справи в суді
У судовому засіданні позивачка та представниця позивачів адвокат Салманова Ф.А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на висновок експертизи щодо технічної можливості визначення порядку користування земельною ділянкою для відновлення прав позивачів. Представниця позивачів зазначила, що висновок експертизи №029/2023 від 07.11.2023 року , виготовлений ПП «Одеським Науково-дослідницьким експертних досліджень ім.Скибинського С.С.» та висновок експерта № 24-3442 судової земельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повністю співпадають.
Відповідачка та її представниця адвокат Чекмарьова Л.Ю. позовні вимоги не визнали, вказавши на безпідставність вимог, незгоду з висновком експерта, пропуском строку для звернення до суду та недоведенням порушеного права позивачів.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини встановлені судом, норми, які регулюють виникли правовідносини та позиція суду
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, експерта, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що за рішенням виконкому ОМР депутатів трудящих №828 від 07.08.1955 загальна площа будівельного кварталу №1167 складала 15228 кв.м.; за землекористувачами будівельного кварталу було закріплено 7300 кв.м. земельної площі; за земельною ділянкою No18, землекористувачем якої станом на 07.08.1955 були гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_8 закріплено площу, яка складала 507 Kв.M.
Згідно договору купівлі-продажу від 25.02.1977, ОСОБА_9 придбала 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами у гр. ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 , а саме: у житловому будинку - житлова кімната пл. 17,8 кв.м., кухня пл. 11,34 кв.м., коридори мл. 3,9 кв.м. та 5,2 кв.м., кладова 1,6 кв.м., сараї літ. «Б, В», убиральня літ. «К».
06.05.1993 на підставі рішення Ленінського суду м.Одеси, 1/2 частину житлового будинку належну гр. ОСОБА_1 було розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 по 1/4 частки кожному.
Як зазначено в листі КП «БТІ» Одеської міської ради від 13.02.2014 року станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване: 15.03.1977 року на 1/4 частину за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі -продажу від 25.02.1977 р.; 12.12.1994 року на 1/4 частину за ОСОБА_11 на підставі рішення суду Ленінського району м.Одеси від 06.05.1993 року.
За змістом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим ОСОБА_3 02.04.2001 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори, відповідачка успадкувала 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих споруджень, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на підставі договору купівлі- продажу від 01.12.1970 р реєстровий номер №15080. Зазначений житловий будинок складається в цілому з однієї житлової будівлі 35,3 кв.м житлової площі, зазначений в схематичному плані літ. «А», з надвірними господарчими спорудженнями, зазначеними літерами: «В,Д-сараї, «Г»-літня кухня, «Л»-вбиральня, №2 - ворота, 1-мостіння,11-цистерна, розташованих на земельній ділянці розміром 507 кв.м. самовільно збудовані «а2»-прибудова, «Н»- гараж, «З»-сарай, «О»-душ до свідоцтва не включені.
14.08.2019 року реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області - Бураном Андрієм Володимировичем зареєстровано домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1893896351 101, номер запису про право власності: 32815920.
Реєстрація права власності відповідачки на окреме домоволодіння відбулася на підставі висновку ПП «Одеське БТІ» від 12.08.2019 року.
До складу домоволодіння увійшов об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, опис: літ. «А» - житловий будинок загальною площею - 44,3 кв.м., житловою площею - 26.7 кв.м.. літ. «Д» - сарай, літ. «Г» - літня кухня, літ. «З» - сарай літ. «Л» - вбиральня, літ. «О» - душ, літ. «П» - навіс, І - мостіння. № 1-2 - огорожа.
Як вбачається з довідки з Адресного реєстру міста Одеси №383246/1 12 листопада 2019 року ОСОБА_3 було зарезервовано адресу житлового будинку: АДРЕСА_1 на підставі замовлення від 19.09.2019 року.
Згідно з розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №44р від 27.01.2020 року розглянуто звернення ОСОБА_3 про присвоєння адреси обєкту нерухомого майна, утвореному шляхом виділу частки із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно обєкту нерухомого майна -житловому будинку , що належить ОСОБА_3 адресу: АДРЕСА_1 .
Під час прийняття вказаного розпорядження адміністрацією зафіксовано за витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2019 року, що ОСОБА_3 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з спадкової справи №419/2023 з заявою про прийняття спадщини щодо майна ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся його син ОСОБА_5 , місце проживання якого з 15.01.2003 року зареєстровано в будинку АДРЕСА_2 .
23 червня 2023 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори Ігнатенко М.М. відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частини будинку, належної його батьку , у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 виділила належну їй частку житлового будинку в самостійний об'єкт нерухомого майна- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та успадкована ОСОБА_5 1/4 частини житлового будинку та належна ОСОБА_9 1/4 частина не становлять одиницю.
З наданих матеріалів встановлено, що відповідачкою ініційовано питання про відведення земельної ділянки і 18.03.2020 року вона отримала рішення Одеської міської ради №5805-VII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У 2021 році ТОВ «Резолют» розроблено проект землеустрою , за яким земельна ділянка має площу 0,0869 га. Документацію не було затверджено.
Згідно з висновком судового експерта ОНДІСЕ Ярована В.М. №24-3442 судової земельно-технічної експертизи проведено дослідження та запропоновано єдиний варіант порядку користування земельною ділянкою, графічний варіант зображено у додатку Б, за яким :
- ОСОБА_3 у особисте користування переходить земельна ділянка загальною площею 227 кв.м., яка складається з двох частин (ділянка 1 - 72 кв.м., ділянка 2 -155 кв.м.), прохід та під'їзд до земельних ділянок з АДРЕСА_3 , через ділянку загального користування площею 53 кв.м.;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_5 переходить у особисте користування земельна ділянка площею 227 кв.м., прохід та під'їзд до земельної ділянки з АДРЕСА_3 , через ділянку загального користування площею 53 кв.м.;
- у загальне користування ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 для можливості доступу до земельних ділянок особистого користування надати земельну ділянку площею 53 кв.м., прохід та під'їзд на територію земельної ділянки з АДРЕСА_3 , через існуючі ворота з вбудованою хвірткою.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з нормами ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як закріплено в ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як визнаяено ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з положеннями статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю(частина перша статті 356 ЦК України).
Згідно з частинами першою - третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 04.10.1991№7 з наступними змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом.
Можливість проведення виділу або поділу у натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, закон пов'язує з домовленістю співвласників, оформленою письмовим і нотаріально посвідченим договором, або у судовому порядку за відсутності цих обставин.
При цьому, виділ частки майна, що є об'єктом спільної часткової власності, у натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників, а особа набуває право власності на виділене майно з державною реєстрацією такою права у встановлених законом випадках.
Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до роз'яснень, наданих судам у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
За нормами ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , в редакції на час реєстрації права власності окремої одиниці, закріплено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, в редакції на час проведення реєстраційних дій, цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з вимогами п.56 Порядку, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:
1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;
2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.
У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.
Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.
За вимогами п.54 Порядку державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.
Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Отже, судом встановлено, що до реєстрації відповідачкою своєї частки в окреме домоволодіння, було три співвласники домоволодіння і земельна ділянка знаходилася у їх користуванні, порядок користування не визначався.
Як було зазначено вище судовим експертом запропоновано єдиний варіант для порядку користування ділянкою.
Отже, вимога позивачів є обгрунтованою, тому є необхідним визначити такий порядок.
Щодо зареєстрованого права власності відповідачкою на окреме домоволодіння слід звернути увагу, що в судовому засіданні було з'ясовано, що співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не надавали своєї згоди щодо виділу в натурі будівлі і відповідачка цього факту не заперечувала, що підтверджує порушення вимог про реєстрацію нерухомого майна.
Слід звернути увагу на те, що згідно з висновком ПП «Одеське БТІ» складеним 12.08.2019 року зроблено висновок про технічну можливість поділу об'єкта нерухомого майна належного ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини та ОСОБА_12 у розмірі 1/2 частини.
Як судом було з'ясовано, 06.05.1993 на підставі рішення Ленінського суду м.Одеси, 1/2 частину будинку належну гр. ОСОБА_1 було розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 по 1/4 частки.
З матеріалів справи встановлено, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване: 15.03.1977 року на 1/4 частину за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі -продажу від 25.02.1977 р.; 12.12.1994 року на 1/4 частину за ОСОБА_11 на підставі рішення суду Ленінського району м.Одеси від 06.05.1993 року; на 1/2 частину за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.04.2001 року (реєстрація права власності здійснена 11.04.2001 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, і виходячи із вимог ч.3 ст.1268 ЦК України його спадкоємцем, який прийняв спадщину, є його син, позивач ОСОБА_5 ..
Отже, на час складення вказаного висновку ПП «Одеське БТІ» було три співвласника будинку, згоду на виділ частки майна в натурі співвласники не надавали, тому і договір про виділ у натурі частки із спільного майна відповідачкою не було надано для реєстрації окремого будинку.
В іншому випадку, у разі наявності спору, у ході якого було б з'ясовано усі обставини, як щодо оформлення права власності так і кількості співвласників майна, питання про виділ частки в натурі міг бути вирішений судом, яке і було б підставою для такої реєстрації.
Крім того, судом з'ясовано, що реєстрація окремої одиниці за відповідачкою була здійснена без отримання розпорядження райадміністрації, така адреса була отримана лише 27.01.2020 р.
Також судом встановлено, що на підставі висновку ПП «Одеське БТІ» зареєстровано до складу господарських будівель самочинні забудови.
Важливим є те, що в цих правовідносинах на позивачів покладається обов'язок довести наявність обставин, які підтверджують підстави для встановлення порядку користування земельною ділянкою та підстави для скасування реєстрації права власності, про що вони повинні надати докази. При цьому відповідач має зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують такі обставини.
Отже, оцінивши надані докази в сукупності та враховуючи норми , які регулюють виниклі правовідносини, суд дійшов висновку, що прийняття державним реєстратором рішення (індексний номер :48236324) про реєстрацію права власності за відповідачкою домоволодіння як окремої одиниці відбулося з порушенням вказаних норм, і реєстратор повинен був відмовити у державній реєстрації. У свою чергу відповідачка не надала доказів для спростування цих висновків.
Таким чином, встановлені факти дають суду підстави для висновку про скасування такої реєстрації за вказаним рішенням, оскільки порушують права інших співвласників майна.
Щодо твердження відповідачки про пропуск строку позовної давності, позивачкою було вказано про пропуск строку для звернння з поважних причин, оскільки вона про реєстрацію права власності за відповідачкою виділеної частини дізналася в 2023 році.
Враховуючи встановлені обставини, суд з доводами відповідачки не погоджується, оскільки виниклі правовідносини стосуються захисту права власності і є триваючими.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь кожного з позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81, 89, 95,258-259, 263-265, 268, 273, 354,355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та скасування реєстрації права власності на частину домоволодіння задовольнити .
Визначити ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно до висновку №24-3442 від 19.09.2025 року експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Ярована Володимира( графічний варіант порядку користування досліджуваною земельною ділянкою зображено у додатку Б), за яким :
- ОСОБА_3 у особисте користування переходить земельна ділянка загальною площею 227 кв.м., яка складається з двох частин (ділянка 1 - 72 кв.м., ділянка 2 -155 кв.м.), прохід та під'їзд до земельних ділянок з АДРЕСА_3 , через ділянку загального користування площею 53 кв.м.;
- ОСОБА_1 та ОСОБА_5 переходить у особисте користування земельна ділянка площею 227 кв.м., прохід та під'їзд до земельної ділянки з АДРЕСА_3 , через ділянку загального користування площею 53 кв.м.;
- у загальне користування ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 для можливості доступу до земельних ділянок особистого користування надати земельну ділянку площею 53 кв.м., прохід та під'їзд на територію земельної ділянки з АДРЕСА_3 , через існуючі ворота з вбудованою хвірткою.
Скасувати реєстрацію права власності від 14.08.2019 року, вчинену державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області - Буран Андрієм Володимировичем 14.08.2019 року об'єкт нерухомого майна: житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, опис: літ. «А» - житловий будинок загальною площею - 44,3 кв.м., житловою площею - 26.7 кв.м.. літ. «Д» - сарай, літ. «Г» - літня кухня, літ. «З» - сарай літ. «Л» - вбиральня, літ. «О» - душ, літ. «П» - навіс, І - мостіння. № 1-2 - огорожа, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1893896351101, номер запису про право власності: 32815920, висновок, серія та номер: 247/1 2019, виданий 12.08.2019, видавник: ПП «Одеське БТІ».
Стягнути з ОСОБА_3 (інн НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн та на користь ОСОБА_5 (інн2930000436) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Суддя