12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 640/19754/18
провадження № 51-3000 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженої ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 та засудженої на вирок Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, якими
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженку та мешканку
АДРЕСА_1 ,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Київський районний суд м. Харкова вироком від 31 січня 2025 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
26 червня 2018 року в період часу з 08:30 до 09:30 у ОСОБА_7 , яка перебувала у квартирі АДРЕСА_2 , через неприязні відносини зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_8 з приводу зловживання ним алкоголем виник умисел на заподіяння смерті потерпілому.
Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_7 умисно нанесла ножем ОСОБА_8 один удар у грудну клітку зліва, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Захисник ОСОБА_6 та засуджена, не погодившись із судовими рішеннями через неправильне застосування норм матеріального права та істотне порушення вимог процесуального права, подали касаційні скарги, які за своїм змістом є аналогічними, в яких просять оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги сторона захисту обґрунтовує тим, що суд першої інстанції:
- поклав в основу вироку недопустимі докази та необґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватою за ч. 1 ст. 115 КК;
- не зважив на те, що орган досудового розслідування не виявив жодних слідів обвинуваченої, які би підтверджували її причетність до вбивства ОСОБА_8 , та не перевірив версію про причетність до вчинення злочину інших осіб;
- безпідставно врахував суперечливі висновки судово-медичних експертиз та не допитав усіх свідків по справі;
- не взяв до уваги те, що досліджені докази не доводять мотиву ОСОБА_7 на вбивство ОСОБА_8 ;
- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Крім того, зазначають про те, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду їхніх апеляційних скарг, в ухвалі лише перерахував докази, на які послався суд першої інстанції у вироку, не дав їм власної оцінки та не спростував усіх апеляційних вимог.
На касаційну скаргу засудженої прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, подав письмові заперечення, в яких, наводячи відповідні обґрунтування, просить залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена підтримали доводи касаційних скарг.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданих касаційних скаргах сторона захисту покликається, зокрема, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 цього Кодексу).
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами ст. 418 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду зазначаються, зокрема: короткий зміст вимог, викладених в апеляційній скарзі; встановлені цим судом обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; в резолютивній частині ухвали цього суду зазначаються висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення ухвала апеляційного суду має містити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи (ч. 2 цієї статті).
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Зазначених вимог закону суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_7 ,не дотримався.
Так, Київський районний суд м. Харкова вироком від 31 січня 2025 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК та призначив відповідне покарання.
Не погоджуючись із вироком, сторона захисту та прокурор подали апеляційні скарги, в яких, наводячи відповідні аргументи, захисник та обвинувачена просили скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, прокурор - скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_7 суворіше покарання.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2025 року залишив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 без зміни.
За наслідками касаційного провадження колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції:
- наведених вимог кримінального процесуального закону не дотримався;
- в мотивувальній частині ухвали не виклав короткого змісту вимог апеляційних скарг;
- доводів сторони захисту ретельно не перевірив;
- пославшись на підтвердження винуватості ОСОБА_7 сукупністю доказів, в ухвалі лише навів їх перелік, проте не здійснив їхнього ґрунтовного аналізу та не мотивував, як саме кожен із цих доказів доводить винуватість обвинуваченої в інкримінованому злочині;
- не спростував тверджень сторони захисту про:
- відсутність у ОСОБА_7 мотиву для вбивства потерпілого;
- суперечливість висновків судових експертиз - медичних та криміналістичної;
- можливу причетність до вчинення злочину інших осіб;
- в резолютивній частині ухвали не зазначив висновку по кожній апеляційній скарзі, поданій прокурором, обвинуваченою та її захисником.
Відтак колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 419 КПК, не надав на доводи апеляційних скарг сторони захисту вичерпних відповідей, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не здійснив належної оцінки сукупності доказів.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, та як наслідок могли потягнути за собою неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Тому касаційні скарги захисника та засудженої підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_7 , проте з метою запобігання ризику переховування від суду, колегія суддів уважає за необхідне обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3