Ухвала
18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/28308/25
провадження № 51-3256ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 01 травня 2026 року,
встановив:
суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 24 квітня 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід слідчого судді цього суду ОСОБА_5 від участі в розгляді його скарги на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР), розташованого у м. Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
ОСОБА_4 зазначену ухвалу оскаржив до суду апеляційної інстанції.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 01 травня 2026 року на підставі
ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
1) оскаржуване рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
2) витребувати з Київського апеляційного суду усі електронні та паперові матеріали апеляційного провадження № 11-сс/824/4380/2026, включно з апеляційною скаргою на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 24 квітня 2026 року, з усіма доданими до неї матеріалами та технічною інформацією щодо їх фактичного приєднання/неприєднання/відображення в ЄСІТС;
3) перевірити, чи була апеляційна скарга та додані до неї матеріали фактично доступні судді-доповідачу ОСОБА_7 під час постановлення ухвали від
01 травня 2026 року;
4) надати оцінку тому, що Київський апеляційний суд не перевірив ключові доводи апеляційної скарги щодо:
- самостійного залишення суддею ОСОБА_6 без розгляду заяви про його відвід;
- фактичного вирішення питання про власну неупередженість;
- подальшого розгляду заяви про відвід слідчої судді ОСОБА_5 суддею, щодо якого залишилося невирішеним питання про його власний відвід;
- ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року у справі № 761/36330/25, якою було задоволено самовідвід слідчого судді ОСОБА_8 ;
- об'єктивного критерію appearance of bias;
- гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 35, 75-81 КПК України.
5) визнати, що в цій справі судами формально застосовано статті 309, 399 КПК України, що призвело до порушення права на ефективний судовий контроль та доступ до правосуддя.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 необхідно відмовити з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Параграфом 6 Глави 3 КПК України визначено підстави, порядок вирішення питання про відвід та наслідки відводу судді (слідчого судді) в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК Українивапеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 3 ст. 307, частин 1, 2 ст. 309 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року, визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку.
Вищезазначеними нормами не передбачено скарження ухвали судді (слідчого судді) за результатами розгляду відводу судді (слідчого судді).
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 24 квітня 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід слідчого судді цього суду ОСОБА_5 від участі в розгляді його скарги на бездіяльність уповноваженої особи (слідчого) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
ОСОБА_4 вказану ухвалу слідчого судді оскаржив в апеляційному порядку.
Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 01 травня 2026 року, керуючись
ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовив ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді не відноситься до переліку судових рішень, які відповідно до статей 392, 309 КПК України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Відтак ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на судове рішення, яке не може бути предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів касаційного суду погоджується з таким висновком судді Київського апеляційного суду, вважає його достатньо вмотивованим, а ухвалу від 01 травня
2026 року - такою, що повністю відповідає вимогам КПК України.
Доводи ОСОБА_4 про те, що суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку доводам його апеляційної скарги, Суд не бере до уваги, оскільки ухвала про відмову в задоволенні заяви про відвід слідчого судді не є тим судовим рішенням, яке відповідно до положень статей 307, 309, 392 КПК України підлягає апеляційному оскарженню.
Також не належать до компетенції суду касаційної інстанції вимоги ОСОБА_4 щодо перевірки фактичної наявності у судді-доповідача ОСОБА_7 під час постановлення ухвали від 01 травня 2026 року апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів та надання оцінки тому, що Київський апеляційний суд не перевірив ключових доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 відсутні, тому у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження
за його касаційною скаргою на ухвалу судді Київського апеляційного суду
від 01 травня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3