печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25299/26-к
пр. 1-кс-28136/26
08 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62025000000000886 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що слідчими другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000886 від 27.08.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший сержант ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді старшого оператора 2 комплекса радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 05 січня 2026 року (більш точно час підчас досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, поза межами військової частини НОМЕР_1 , не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби, до 06 травня 2026 року, доки його не було затримано слідчим Державного бюро розслідувань в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тим самим припинивши вчиняти молодшим сержантом ОСОБА_8 зазначене триваюче кримінальне правопорушення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
06 травня 2026 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та у відповідності до вимог до ч. 1 ст. 278 КПК України вручено повідомлення про підозру від 07.05.2026 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КПК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: інформацією та відповідями Головного оперативного підрозділу Державного бюро розслідувань на доручення слідчого, матеріалами, отриманими в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, документами та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, вчиняв самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез?явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Це може вказувати на бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, та безумовно свідчать про можливість повторної втечі підозрюваного, що само по собі утворює склади інших злочинів за ч.4 ст. 408 та ч. 5 ст. 407 КК України.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов?язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно вказаного підозрюваного у вигляді особистого зобов?язання пов?язана з тим, що особисте зобов?язання є найбільш м?яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов?язання є те, що підозрюваний зобов?язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов?язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку підозрюваний повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто на територію Одеської області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу підозрюваному здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування, у зв?язку із чим неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість покинуту територію України та переховуватись від правосуддя, надасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді домашнього арешту пов?язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний проживає в Одеській області, що є віддаленим містом від органу досудового розслідування та вказана адреса не перевірена органом досудового розслідування, разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші військові злочини, аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин підозрюваний отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Крім цього, суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, повинен з?ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.
Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв?язки тощо.
Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. 3 огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді особистої поруки пов?язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов?язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов?язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов?язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов?язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того підозрюваний являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов?язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов?язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій частині, у зв?язку з виконання безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом.
Також, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
За таких обставин застосування більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
Посилаючись на викладене, слідчий вважав об'єктивно необхідним застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.
Захисники ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність в провадженні визначених ст. 177 КПК України ризиків. Вказали, що обставини, викладені в підозрі, нічим не підтверджуються та є суперечливими, військова частина не проводила службового розслідування щодо фактів самовільного залишення частини ОСОБА_6 , органу досудового розслідування таких фактів не повідомляла, що спростовує доводи слідчого та прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав захисника та зазначив, що весь час виконував обов'язки військової служби, з'являвся в частину та перебував на зв'язку із командиром, виконував його доручення.
Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, долучені стороною захисту документи, слідчий суддя надходить наступних висновків.
Слідчими другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000886 від 27.08.2025.
07.05.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України / а. м. 34-36/.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: протоколі затримання особи від 06.05.2026 / а. м. 30-33/, протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій / а. м.51-57/, протоколах допитів свідків 06.05.2026 /а. м. 58-59, 60-61, 62-63, 64-65, 68-70/, протоколі за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій / а. м. 138-140/, інших матеріалах в їх сукупності та взаємозв'язку.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 на даній стадії кримінального провадження, чим спростовуються відповідні доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.
Зокрема, допитані в провадженні свідки прямо вказують, що особовий склад ВЧ НОМЕР_3 у кількості 4 осіб, серед яких і ОСОБА_6 , на підставі бойового розпорядження командира оперативно-тактичного угруповання «Одеса» від 02.03.2026 до ВЧ НОМЕР_2 не прибув , на зв'язок не виходив.
Щодо ризику переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий суддя встановлює наявність зазначеного ризику, зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Усвідомлення підозрюваним тяжкості можливих наслідків обвинувального вироку може спонукати його до переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Слід зазначити, що обґрунтованість даного ризику підтверджується і самим характером інкримінованого кримінального правопорушення, що полягало у самовільному залишенні місця служби, що мало місце протягом тривалого періоду. Отже, ОСОБА_6 який згідно підозри ухилявся від служби, у разі застосування будь-якого більш м'якого запобіжного заходу, може вживати дій щодо переховування від слідства.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий суддя вбачає наявність зазначеного ризику з огляду на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні є особами, які разом із підозрюваним проходять військову службу в одній військовій частині. Перебуваючи на волі, ОСОБА_6 матиме реальну можливість здійснювати вплив на зазначених осіб, у тому числі шляхом залякування, застосування насильства або погроз його застосування. Слідчий суддя також враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 95 та ст. 23 КПК України доказове значення для суду мають лише ті показання, які суд безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору. З огляду на це, ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом показань свідків.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий суддя встановлює наявність зазначеного ризику, виходячи з того, що підозрюваний, усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованого злочину та можливі наслідки, може вдаватися до різноманітних способів перешкоджання провадженню. Зокрема, не виключається можливість умисного самокалічення або симулювання хвороби з підробленням відповідних документів з метою уникнення ізоляції до завершення досудового розслідування. Крім того, як військовослужбовець, який має певну підтримку серед інших військовослужбовців, підозрюваний може здійснювати вплив на свідків, що одночасно становить ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Щодо ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З огляду на те, що інкримінований ОСОБА_6 злочин стосувався самовільного залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану, згідно повідомлення про підозру, тривав протягом певного проміжку часу, на теперішній час воєнний стан Указом Президента України від 27.04.2026 року №342/2026, затвердженим Законом №4857-ІХ від 28.04.2026, з 05 години 30 хвилин 04.05.2026 продовжено строком на 90 діб, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливість продовження протиправної діяльності. З огляду на конкретний характер інкримінованих дій, протиправна діяльність може бути продовжена ОСОБА_6 і у разі застосування до нього будь-якого іншого запобіжного заходу, в тому числі і цілодобового домашнього арешту, шляхом ухилення від явки до органів досудового розслідування та подальшого невиконання обов'язків військової служби.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування визначених ст. 177 КПК України ризиків та їх необґрунтованість є безпідставними з огляду на вищевикладене.
З огляду на встановлення наявності обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що будь-який більш м'який запобіжний захід, зокрема особисте зобов'язання, особиста порука або домашній арешт, не зможе запобігти встановленим у провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого, прокурора та застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, враховуючи положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставин інкримінованих підозрюваному діянь, не знаходить підстав для визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні під час дії воєнного стану тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк тримання під вартою обраховувати з 06.05.2026 та до 04.07.2026.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1