печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23149/26-к
пр. 1-кс-26472/26
18 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024, -
24.04.2026 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 14 квітня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок), в автомобілі Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску та за основним місцем роботи як нотаріуса, АДРЕСА_2 , на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2026р. № 757/14881/26- к, № 757/14885/26-к № 757/14878/26-к співробітниками ТУ ДБР, яке розташоване в м. Києві були проведені обшуки у громадянки ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон, флеш-накопичувачі, жорсткий диск, системні блоки та SSD-накопичувач.
Власник вказує, що вилучене майно не має відношення до кримінального правопорушення, дозвіл на його вилучення не було надано та не було арешт накладено, а відтак майно підлягає поверненню його законному володільцю.
Адвокат подав до суду заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Прокурор/слідчий в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим, заяв, клопотань до суду не подано.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного огляду, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 358 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді № 757/14881/26-к від 16.03.2026 частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл прокурорам групи прокурорів, слідчим групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 на проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_7 , з метою відшукання та вилучення: заповітів, нотаріальних бланків, які можуть містити сліди кримінального правопорушення, оригіналів документів, які стосуються реєстрації спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 72486840 від 24.05.2024), заповіту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , документація щодо провадження незаконної діяльності, записи так званої неофіційної «чорної» бухгалтерії, записні книжки, нотатки, чорнові записи, які містять інформацію про протиправну діяльність, спрямовану на заволодіння житлом громадян, списки осіб, задіяних у даній діяльності, а також у тому числі, копій паспортів, реєстраційних карток платника податку, заяв, довідок, та інших документів, які можуть містити зразки підписів та почерку осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та надано дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з комп'ютерної техніки та цифрових носіїв інформації (комп'ютери, ноутбуки, планшети, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, карти пам'яті, мобільні телефони) та інші носії інформації, що задіяні для здійснення протиправної діяльності, мобільні термінали, телекомунікаційне та інше обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефонії, які належать ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді № 757/14878/26-к від 16.03.2026 частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл прокурорам групи прокурорів, слідчим групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 на проведення обшуку за місцем здійснення нотаріальної діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності спільної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою відшукання та вилучення: заповітів, нотаріальних бланків, які можуть містити сліди кримінального правопорушення, оригіналів документів, які стосуються реєстрації спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 72486840 від 24.05.2024), заповіту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , документація щодо провадження незаконної діяльності, записи так званої неофіційної «чорної» бухгалтерії, записні книжки, нотатки, чорнові записи, які містять інформацію про протиправну діяльність, спрямовану на заволодіння житлом громадян, списки осіб, задіяних у даній діяльності, а також у тому числі, копій паспортів, реєстраційних карток платника податку, заяв, довідок, та інших документів, які можуть містити зразки підписів та почерку осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та надано дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з комп'ютерної техніки та цифрових носіїв інформації (комп'ютери, ноутбуки, планшети, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, карти пам'яті, мобільні телефони) та інші носії інформації, що задіяні для здійснення протиправної діяльності, мобільні термінали, телекомунікаційне та інше обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефонії, які належать ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді № 757/14885/26-к від 16.03.2026 частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл прокурорам групи прокурорів, слідчим групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024 на проведення обшуку автомобіля марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 р.в., VIN: НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на який, відповідно до Реєстраційної картки транспортного засобу, зареєстроване за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою відшукання та вилучення: заповітів, нотаріальних бланків, які можуть містити сліди кримінального правопорушення, оригіналів документів, які стосуються реєстрації спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 72486840 від 24.05.2024), заповіту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , документація щодо провадження незаконної діяльності, записи так званої неофіційної «чорної» бухгалтерії, записні книжки, нотатки, чорнові записи, які містять інформацію про протиправну діяльність, спрямовану на заволодіння житлом громадян, списки осіб, задіяних у даній діяльності, а також у тому числі, копій паспортів, реєстраційних карток платника податку, заяв, довідок, та інших документів, які можуть містити зразки підписів та почерку осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення та надано дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з комп'ютерної техніки та цифрових носіїв інформації (комп'ютери, ноутбуки, планшети, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, карти пам'яті, мобільні телефони) та інші носії інформації, що задіяні для здійснення протиправної діяльності, мобільні термінали, телекомунікаційне та інше обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефонії, які належать ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
14 квітня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок), в автомобілі Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску та за основним місцем роботи як нотаріуса, м. Київ вул. Володимира Винниченка, 7 кв.14, на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2026р. № 757/14881/26- к, № 757/14885/26-к № 757/14878/26-к співробітниками ТУ ДБР, яке розташоване в м. Києві були проведені обшуки у громадянки ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон, флеш-накопичувачі, жорсткий диск, системні блоки та SSD-накопичувач.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Особою, що подала скаргу, не спростовано вказаних доводів, оскільки доказів, які б могли свідчити, що вилучене майно є таким, яке не містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024, слідчому судді не надано.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши обставини скарги, прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки при зверненні до суду представник не обґрунтовує належним чином обставини, на які посилається та не надає доказів того, що майно, на поверненні якого він наполягає, не відносяться до кримінального провадження, не є предметом дослідження у кримінальному провадженні.
Окрім цього, адвокатом, станом на день розгляду скарги, не надано слідчому судді актуальної інформації щодо того чи звертався орган досудового розслідування до суду з клопотанням про арешт майна.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність вимог скарги, а відтаквідмовляє у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000102 від 09.02.2024.
Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_11