печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21330/26-к
14 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 15.12.2023, -
17.04.2026 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 15.12.2023, про накладення арешту на майно вилучене, 16.04.2026 в ході проведння обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: акти приймання-передачі наданих послуг №№ 6, 9, 10, 11, 12 до Договору №1/25 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.03.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» на 5 арк.; довідку з місця роботи №2025/08-11/03 від 11.08.2025 на 1 арк.; наказ №107в від 11.08.2025 на 1 арк.; мобільний телефон марки IPhone 15 Pro ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , з метою збереження речових доказів.
Мотивуючи подане клопотання, слідчий вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 15.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» 06.05.2020 створено ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 43613244) (далі - Товариство).
Згодом 28.12.2020 ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС» продало 100% частки у статутному капіталі ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» ОСОБА_6 яка на той момент стала єдиним його учасником. У подальшому склад учасників Товариства змінювався. З 07.10.2022 склад учасників змінився та наразі ОСОБА_6 володіє часткою у розмірі 66,67%.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» від 18.02.2021 затверджено статут Товариства (далі - Статут).
Згідно п. п. 4.1, 4.2, 4.5 Статуту Товариство створене з метою отримання прибутку шляхом здійснення торгівельної, консалтингової, виробничої, посередницької та іншої господарської діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Цілями діяльності Товариства є здійснення господарської діяльності з метою задоволення економічних і соціальних потреб учасників, членів трудового колективу та населення України. Товариство є власником свого майна і здійснює право власника відповідно до предмету своєї діяльності.
Майно Товариства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства (п. 5.1 Статуту). Товариство с власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до Статутного капіталу; продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; доходів, одержаних в результаті господарської діяльності; доходів від цінних паперів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п. 5.3 Статуту)
Відповідно до п. 6.1 Статуту учасники товариства серед іншого мають право брати участь у розподілі прибутку товариства.
Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників (п. 7.1. Статуту). Виконавчим органом, який здійснює управління поточною діяльністю Товариства, є дирекція (п. 7.2. Статуту). Дирекція є колегіальним виконавчим органом (п. 10.1 Статуту). Членами дирекції товариства є директор та фінансовий директор Товариства (п. 10.3 Статуту).
Основним видом діяльності Товариства є виробництво електроенергії, а додатковими торгівля електроенергією, ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, машин і устатковання промислового призначення, електричного устатковання, інших машин і устатковання, комплексне обслуговування об'єктів тощо.
Як установлено слідством на вказаному Товаристві посаду директора обіймає ОСОБА_7 , його заступника - ОСОБА_8 , який між іншим є батьком учасника ОСОБА_6 , фінансового директора - ОСОБА_4 . Бухгалтерські обов'язки покладені на ОСОБА_9 .
16.04.2026 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2026 (справа №757/16879/26-к) проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: акти приймання-передачі наданих послуг №№ 6, 9, 10, 11, 12 до Договору №1/25 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.03.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» на 5 арк.; довідку з місця роботи №2025/08-11/03 від 11.08.2025 на 1 арк.; - наказ №107в від 11.08.2025 на 1 арк.;- мобільний телефон марки IPhone 15 Pro ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 .
Цього ж дня ОСОБА_4 в порядку і з підстав, передбачених ст.ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий вказує, що на даний час з метою запобігання можливості приховування, знищення, втрати, використання, передачі, відчуження вищевказаного майна, виникла необхідність у накладенні на них арешту.
Слідчий не з'явився до суду, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином.
Захисник підозрюваного з'явився до суду та подав заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами та зазначив, що заперечує щодо задоволення вимог клопотання. Крім того, подав письмові заперечення. Вважає клопотання про арешт майна безпідставним, протиправним та таким, що істотно суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез'явившихся осіб.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 15.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
16.04.2026 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2026 (справа №757/16879/26-к) проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: акти приймання-передачі наданих послуг №№ 6, 9, 10, 11, 12 до Договору №1/25 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.03.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» на 5 арк.; довідку з місця роботи №2025/08-11/03 від 11.08.2025 на 1 арк.; - наказ №107в від 11.08.2025 на 1 арк.;- мобільний телефон марки IPhone 15 Pro ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 .
Цього ж дня ОСОБА_4 в порядку і з підстав, передбачених ст.ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 1 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, було проведено 16.04.2026, а з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся 17.04.2026, що штампом суду, та вказує на дотримання строків на звернення до суду з даним клопотанням.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Що стосується вилученого у ОСОБА_4 технічного пристрою мобільного телефону марки IPhone 15 Prо з сім-картою НОМЕР_3 , слід зазначити, що ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку надано дозвіл не на його вилучення, а виключно на зняття інформації шляхом її копіювання.
Також в постанові про визнання речовими доказами від 16.04.2026, копія якої долучена до клопотання, формально вказано, що мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки «містить доказову інформацію про вчинення злочину, засвідчують інші відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та набуті кримінально протиправним шляхом, що вказує на можливість їх використання як речових доказів».
Так само не надані стороною обвинувачення інші докази (протоколи огляду вилучених технічних пристроїв, висновки комп'ютерно-технічних експертиз тощо), які б підтверджували наявність на вилученому мобільному телефоні ОСОБА_4 доказової інформації про вчинення злочину, інших відомостей, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, слідчим необґрунтовано належним чином накладення арешту в частині на акти приймання-передачі наданих послуг №№ 6, 9, 10, 11, 12 до Договору №1/25 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 27.03.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «БАЛАНСЕНЕРГО» на 5 арк.; наказ №107в від 11.08.2025 на 1 арк.
З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, частково відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12023000000002306 від 15.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Матеріали клопотання свідчать, що лише частково вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на довідку з місця роботи №2025/08-11/03 від 11.08.2025 на 1 арк.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про часткове задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно вилучене, 16.04.2026 в ході проведння обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: довідку з місця роботи №2025/08-11/03 від 11.08.2025 на 1 арк.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_10