Справа № 2а-4644/10/1770
17 листопада 2010 року 13год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Коритнюк В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5
до Державна податкова інспекція у м.Рівне
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулася в Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень №0002361745/1, №0002371745/1 від 16 липня 2010 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що основним видом діяльності його як приватного підприємця є надання послуг транспортного перевезення пасажирів. Придбані у ТОВ “ УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” автобуси “Богдан” використовуються для перевезення пасажирів, тобто в господарській діяльності підприємця. Таким чином, податковий кредит сформований у зв'язку з їх придбанням правомірно та підстав для його зменшення у податкового органу не має. На думку позивача, Цивільний кодекс України ототожнює право власності фізичної особи та фізичної особи - підприємця. Крім того вказує на те, що реєстрація права власності на транспортні засоби не є придбанням, а є лише засвідченням/констатацією факту, що таке придбання/набуття права власності новим власником відбулося.
Додатково позивач зазначає, що ДПІ в м. Рівне необґрунтовано збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Вказує на те, що чинне законодавство України не делегує Державній податковій інспекції права на встановлення особливих умов для формування податкового кредиту з ПДВ суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Крім того зазначили, що законодавчі акти України не надають Державній податковій інспекції права визначати підстави для набуття права власності, не передбачені законодавством, а також визначати у яких випадках фізична особа діє як СПД, а у яких як громадянин/приватна особа. Просили позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у письмовому запереченні поданому до суду 2 листопада 2010 року. Додатково зазначив, що згідно документів, які підтверджують право власності на автобуси “Богдан”, власником даних транспортних засобів є позивач. На думку податкового органу, слід розмежовуватися майно громадянина та майно приватного підприємця. Як наслідок, податковий кредит, що сформований Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у зв'язку з придбанням транспортних засобів, не підтверджується документально.
Крім того вказує на те, що під час перевірки встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2010 року податок на додану вартість по податковій накладній №17168 від 5 жовтня 2009 року у сумі 37755, 00 грн. по придбаному у ТОВ “УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” транспортному засобу - автобусу «Богдан».
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 червня 2010 року р. складено акт № 222/1745/НОМЕР_1 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами її проведення податковим органом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2010 року податок на додану вартість по податковій накладній №17168 від 5 жовтня 2009 року у сумі 37755, 00 грн. по придбаному у ТОВ “УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” транспортному засобу - автобусу «Богдан».
На підставі виявлених правопорушень ДПІ в м. Рівне було прийнято стосовно позивача податкові повідомлення-рішення №0002361745/1, №0002371745/1 від 16 липня 2010 року.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження до ДПА в Рівненській області . За наслідками розгляду скарги залишено без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 6 жовтня 2009 року було придбано у ТОВ “УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” автобус “Богдан”. Даний факт підтверджується біржовим договором (угодою) №44594 від 6 жовтня та податковою накладною від 5 жовтня 2009 року №17168 р., згідно якої було придбано автобус “Богдан” номер кузова НОМЕР_2, вартістю 226 530 грн. з ПДВ.
ТОВ “УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ” як продавцем було виписано для Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 податкову накладну №17168 від 05.10.2009 р. на суму 37755 грн. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_4 , право власності на вищезазначені транспортні засоби було зареєстровано за ОСОБА_5 номерний знак НОМЕР_3 .
В матеріалах справи міститься копія ліцензійної картки Серія НОМЕР_5 до ліцензії Серії НОМЕР_6, виданої ОСОБА_5 на право здійснювати внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів. Строк дії ліцензії до 16.04.2012 р.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
При цьому відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Як свідчать матеріали справи, позивачем автобуси було придбано для здійснення підприємницької діяльності, на яку надана ліцензія. Сформований податковий кредит підтверджується податковими накладними, оформленими у відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.
За таких обставин суд вважає, що під час формування податкового кредиту Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.
Відповідно до приписів ст. 52 Цивільного кодексу України та ст. 128 Господарського кодексу України - фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням позивача, що майно фізичної особи та фізичної особи - підприємця є тотожним, і його не слід розділяти.
Той факт, що згідно Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не передбачає можливості зазначення як власника приватного підприємця, не дає підстави податковому органу стверджувати, що транспортні засоби придбані позивачем поза межами його господарської діяльності.
За таких обставин, висновок ДПІ в м. Рівне про завищення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 є передчасним та необґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Приписи ч. 1 ст. 70 слід застосовувати з урахуванням того, що в силу ч. 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ в м. Рівне під час розгляду справи по суті не надано доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в той час як позивачем надано документальне спростування висновків зазначених в акті перевірки.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Рівне № №0002361745/1, №0002371745/1 від 16 липня 2010 року слід скасувати повністю як протиправні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0002361745/1 від 16 липня 2010 року, №0002371745/1 від 16 липня 2010 року
Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.