Дата документу 14.05.2026Справа № 554/5546/26
Провадження № 1-кс/554/6423/2026
14.05.2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полатві ОСОБА_4 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62026170010001365,-
До Шевченківського районного суду м.Полтави надійшла вказана скарга, в якій заявниця прохала скасувати постанову старшого слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві ОСОБА_4 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62026170010001365. Зобов'язати слідчого визнати її потерпілою у кримінальному провадженні та надати пам'ятку про процесуальні права та обов'язки.
В скарзі зазначає, що постанова слідчого є незаконною, такою, що порушує права та законні інтереси, підлягає скасуванню.
Заявник подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги підтримала та просила задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату та час судового засідання, причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні ТУ ДБР у м. Полтаві перебуває кримінальне провадження №62026170010001365.
20.04.2026 року ОСОБА_3 було подано клопотання до слідчого про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №62026170010001365.
22.04.2026 року слідчим першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62026170010001365.
В обґрунтування постанови слідчим вказано, що зі змісту заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення, за якою було внесено відомості до ЄРДР , клопотання про залучення до провадження як потерпілою, а такою за результатами допиту ОСОБА_3 в якості свідка, не вбачається жодного належного обґрунтування щодо вчинення правоохоронцями кримінального правопорушення , а також те, що ОСОБА_3 завдано моральну, фізичну чи майнову шкоду, та наявний причинний зв'язок між можливим и протиправними діями правоохоронців та настанням наслідків.
Частинами 2, 3 статті 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Постанова слідчого не є вмотивованою, тому як не містить підстав вважати ОСОБА_3 особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України.
Дане рішення слідчого обґрунтовано тим, що на час його ухвалення у сторони обвинувачення відсутні достатні відомості, які б підтверджували, що ОСОБА_3 злочином завдано шкоди. Вважаю постанову слідчого, що оскаржується, незаконною, такою, що порушує права ОСОБА_3 та законні інтереси, і підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обовязки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Як зазначено у ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Постанова про відмову у визнанні потерпілим є процесуальним рішенням слідчого та повинна відповідати вимогам, визначеним ч. 5 ст. 110 КПК України.
Також, таке процесуальне рішення слідчий, прокурор приймає з урахуванням норм ст. 94 КПК України, у якій зазначається, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 8 КПК України гарантовано, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Підстави, з яких слідчим відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_3 суперечать положенням КПК України, частиною 5 ст. 55 якого визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
При винесенні вказаної постанови слідчим не вказано, які саме дії проведено по встановленню факту не заподіяння шкоди завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 зазначено лише, що під час проведення досудового розслідування не збуто будь-яких об'єктивних даних про заподіяння ОСОБА_3 істотної шкоди або спричинення тяжких наслідків.
Разом з тим, в постанові відсутні посилання на матеріали досудового розслідування, які б давали підстави прийти до висновку про існування очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення або заява про залучення до кримінального провадження як потерпілої подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій статті 55 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не вбачає відсутності очевидних і достатніх підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч. 1 ст. 55 КПК України, а отже вважає, що постанова про відмову у визнанні потерпілим від 22.04.2026 року по кримінальному провадженню №62026170010001365 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Таким чином, не підлягає задоволенню вимога заявника щодо зобовязання слідчого визнати ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні №62026170010001365.
Керуючись ст. ст. 55, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-
-
ухвалила,-
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полатві ОСОБА_4 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62026170010001365, - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полатві ОСОБА_4 від 22.04.2026 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №62026170010001365.
Зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 22.04.2026 р. про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні №62026170010001365.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1