Справа № 541/514/19
Провадження № 2/541/47/2026
14 травня 2026 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі
Головуючого судді - Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
позивача- ОСОБА_2 ,
представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», адвоката - Тута І.В.,
представника третьої особи Міністерства юстиції України - Мазур О.О.,
розглянувши у в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», адвоката - Тути І.В. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни, про скасування державної реєстрації права власності, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Міністерство юстиції України,
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває об'єднана справа №541/514/19 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни, про скасування державної реєстрації права власності, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Міністерство юстиції України.
08.01.2026 року представник ТОВ «ФК «Поліс» адвокат Тута І.В. подала до суду клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що з огляду на зміст позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їхню процесуальну поведінку під час розгляду цієї справи та складність справи загалом, ТОВ «ФК «Поліс» вбачає підстави для забезпечення його витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 135 ЦПК України шляхом покладення на Позивачів солідарного зобов'язання внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 232 000 гривень. Вважала, що Позивачки, зловживаючи своїм процесуальним правом на позов, ініціювали цю судову справу за відсутності реального спору між сторонами та й загалом за відсутності в них порушених (невизнаних, оспорюваних) прав, використовуючи штучно створені підстави для звернення до суду , а саме факт отримання Позивачами майнової вимоги від ТОВ «Пермус» (іпотекодавця), що явно свідчить про подання Позивачками завідомо безпідставних позовних заяв. Тобто, Позивачки фактично скористалися механізмом судового захисту не з метою відновлення своїх начебто порушених (невизнаних, оспорюваних) прав, а для досягнення інших цілей - порушенням майнових прав Відповідача шляхом унеможливлення повторного звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення грошових вимог ОСОБА_1 , здійснення тиску на Відповідача та втягнення його в довготривалу судову тяганину, що спричиняє чималі фінансові витрати на правничу допомогу, а також інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Також вважала, що поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчить про явне зловживання ними процесуальними правами та наявність очевидної мети затягнути розгляд цієї справи. В період з травня 2025 року по грудень 2025 року ОСОБА_2 та/або ОСОБА_1 було подано загалом 32 безпідставних, необґрунтованих та часто аналогічних за змістом клопотання (заяви). Як наслідок, упродовж 8 судових засідань поспіль Позивачок відбувався розгляд лише клопотань/заяв. Така процесуальна поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призвела до затягування судового розгляду справи на 7 місяців та створила ситуацію, в якій підготовче провадження у справі досі не закрите, а розгляд справи по суті не призначений. Також зазначила, що майновий стан Позивачок дає підстави стверджувати про ймовірне ускладнення або навіть унеможливлення виконання судового рішення про відшкодування витрат ТОВ «ФК «Поліс» на правничу допомогу у випадку відмови у задоволенні позовів Позивачок. Зокрема: ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання рішень суду про стягнення з неї грошових коштів, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження. Станом на момент подачі цієї заяви, в Єдиному реєстрі боржників міститься 11 записів відносно ОСОБА_1 . ОСОБА_2 має низку невиконаних судових рішень про стягнення з неї грошових коштів, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження. На все нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 накладено обтяження (іпотеки, заборони вчинення реєстраційних дій, арешти) для забезпечення виконання грошових зобов'язань та/або з метою виконання судових рішень, що підтверджується інформаційними довідками з ДРРПНМ від 06.01.2026 року. Станом на момент подачі цієї заяви, в Єдиному реєстрі боржників міститься 11 записів відносно ОСОБА_2 . Зазначила, що наведені докази підтверджують, що майновий стан Позивачок може суттєво ускладнити або навіть зробити неможливим виконання ймовірного судового рішення про відшкодування судових витрат ТОВ «ФК «Поліс» у випадку відмови у задоволенні позову, а наявність відомостей про Позивачок в Єдиному реєстрі боржників явно свідчить про їх свідоме та систематичне ухилення від виконання законних вимог кредиторів та судових рішень.
19.02.2026 року через систему «Електронний суд» від позивачів надійшло заперечення на клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просили відмовити у задоволенні клопотання адвоката/представника ОСОБА_3 про покладення на позивачів зобов'язання внести на депозитний рахунок суду грошову суму 232000 грн. Посилалися на те, що що відсутні законні підстави для задоволення клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, шляхом покладання на Позивачів солідарного зобов'язання внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 232 000 грн. Вважали, що клопотання ОСОБА_3 про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу це - неспівмірність суми, відсутність документального підтвердження реальності витрат, завищення розміру витрат. Заявлена сума не відповідає складності справи, обсягу наданих послуг (кількості годин). Спір не носить матеріального характеру. Відсутні докази щодо фактичного понесення витрат, а наданий договір є фіктивним, бо ОСОБА_3 є працівником ТОВ «ФК Поліс». Не вказана кількість годин на прості процесуальні дії (підготовка шаблонних документів). Послуги надані перш за все працівником ТОВ ФК Поліс - ОСОБА_3 , яка є адвокатом. Дане клопотання є порушенням права на доступ до правосуддя. Зазначили, що спір не стосується обов'язкового попереднього внесення вартості майна (ст. 390 ЦК), а заявлена відповідачем сума є надмірною та не підтвердженою доказами. Адвокатом не доведено, що невнесення коштів унеможливить виконання рішення або порушить його права, зокрема позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, тому дане клопотання робить виконання вимоги неможливим і обмежує право на захист (ст. 129 Конституції України). Крім того, зазначена адвокатом сума не підтверджена попереднім розрахунком судових витрат (ст. 134 ЦПК) Позивачі зазначають, що адвокатпредставник ОСОБА_3 не довів, що невнесення коштів у солідарному порядку унеможливить виконання рішення суду. Крім того, ст. 543 ЦК України не регулює процесуальні відносини щодо внесення коштів на депозит суду таким чином. Тому, існують усі підстави для відмови в задоволенні клопотання про солідарне зобов'язання .
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» адвокат Тута І.В. підтримала своє клопотання просила його задовольнити з підстав вказаних у ньому.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просили відмовити в задоволені клопотання.
Представник третьої особи Міністерства юстиції України Мазур О.О. при вирішені даного клопотання покладалася на розсуд суду.
Суд, дослідивши клопотання, вислухавши думку учасників процесу приходить до наступного висновку.
Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.01.2025 року прийнято до розгляду об'єднану цивільну справу за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни, про скасування державної реєстрації права власності, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пермус», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», Міністерство юстиції України та відкрито провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право за клопотанням відповідача зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач в зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Також, таке забезпечення судових витрат може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.
У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що забезпечення судових витрат це є правом суду, а не обов'язком.
Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Щодо доводів представника відповідача про зловживання правом на позов, суд зауважує, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Суд вважає за неприпустиме надавати на цій стадії судового розгляду будь-які оцінки щодо поданих сторонами доказів та утримується від передчасних висновків щодо обґрунтованості позову та його правових підстав, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, їх належність, допустимість, достовірність оцінюється як кожний окремо, так і їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приймаючи рішення на стадії ухвалення рішення.
Разом з тим, представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії сторони позивача були здійснені в ході розгляду даної справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяла сторона позивача недобросовісно; чи має сторона позивача на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача та третіх осіб; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Наявність інших виконавчих проваджень, в яких позивачі є боржниками, не можуть беззаперечно свідчити про відсутність у позивачів можливості у разі відмови у задоволенні позову виконати судове рішення щодо сплати витрат на правничу професійну допомогу. Витрати на професійну правничу допомогу можуть бути відшкодовані не тільки за рахунок реалізації майна, а коштами позивача. При цьому, слід врахувати, що проведений представником відповідача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 232 000,00 грн на цій стадії судового розгляду справи є попереднім.
Суд констатує, що заявниками не доведено та судом не встановлено наявність жодної із підстав, визначених ч.4 ст.135 ЦПК України, які є необхідними для забезпечення судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.
Крім того, суд зауважує, що забезпечення судових витрат - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Воно має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті ухвалення судом рішення не на користь позивача. Забезпечення судових витрат застосовується для забезпечення можливого, а не фактичного відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу за час розгляду справи по суті.
З урахуванням вказаних умов для забезпечення судових витрат, суд не вбачає необхідності зобов'язання позивача вносити на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу), оскільки у суду на теперішній відсутні відомості, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, відповідач зобов'язаний довести наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 135 ЦПК України, для забезпечення судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Виходячи з наведеного вище, суд не знаходить правових і фактичних підстав для задоволення заяви представника відповідача про забезпечення судових витрат, а відтак заява не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 135, 259-261, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», адвоката - Тути І.В. про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть буди подані разом з апеляційним оскарженням остаточного рішення суду.
Повний текст ухвали складено 19.05.2026 року.
Суддя: О. А. Морозовська