Ухвала від 19.05.2026 по справі 363/4500/20

"19" травня 2026 р. Справа № 363/4500/20

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» про заміну стягувача у виконавчому листі в цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Капіталресурс» Петрийчук А.Б. звернувся до Вишгородського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі, в якій просив суд замінити стягувача у виконавчому листі № 363/4500/20 виданого 18.06.2021 року Вишгородським районним судом Київської області з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс».

Представник ТОВ «Капіталресурс» у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив суд розглянути заяву за відсутності представника заявника.

Інші учасники процесу, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не прибули, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для розгляду вказаної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов наступного.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18.05.2021 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2016 року у розмірі 7 736, 35 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.

18.06.2021 року на підставі вказаного рішення за заявою представника позивача Вишгородським районним судом Київської області направлено позивачу виконавчий лист № 363/4500/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Так, суду заявником долучено фрагмент договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс», відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» відступає належні йому права грошової вимоги до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов'язань, а ТОВ «Капіталресурс» здійснює фінансування шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаний договір факторингу долучено не в повному обсязі, із 16 сторінок якого додано лише 4 (зокрема: 1, 2, 9 та 10), що позбавляє суд можливості дослідити його зміст, перевірити його дійсність та відповідність вимогам законодавства та вказує на недопустимість цього доказу.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором № б/н від 12.12.2016 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 до ТОВ «Капіталресурс» згідно договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (далі - постанова ВП ВС ) дійшла наступних винсовків.

Згідно п. 115. постанови Великої Палати ВС, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

В заяві представником заявника зазначено, що оригінал виконавчого листа № 363/4500/20 передано заявнику.

Проте, в заяві не зазначено та до неї не долучено жодного доказу на підтвердження того, чи пред'являвся АТ КБ «ПриватБанк» виконавчий лист до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та вчинення подальших дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду в рамках такого виконавчого провадження і прийняте відповідне рішення за наслідками такого виконання. Відсутність вказаних доказів унеможливлює суд переконатися, що рішення суду на підставі якого виданого виконавчий лист, стягувача у якому і просить замінити заявник, не виконане.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).

З огляду на викладене, підстав для заміни стягувача у виконавчому листі не встановлено.

Отже, в задоволенні заяви слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 260, 353, 442 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» про заміну стягувача у виконавчому листі в цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя І.Ю. Котлярова

Попередній документ
136684575
Наступний документ
136684577
Інформація про рішення:
№ рішення: 136684576
№ справи: 363/4500/20
Дата рішення: 19.05.2026
Дата публікації: 22.05.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вишгородський районний суд Київської області
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про заміну сторони виконавчого провадження
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (19.05.2026)
Результат розгляду: у задоволенні подання (клопотання) відмовлено
Дата надходження: 01.05.2026
Розклад засідань:
13.04.2021 11:00 Вишгородський районний суд Київської області
18.05.2021 11:50 Вишгородський районний суд Київської області
11.05.2026 10:00 Вишгородський районний суд Київської області
19.05.2026 15:10 Вишгородський районний суд Київської області