Справа № 161/9357/26
Провадження № 1-кс/161/2986/26
м. Луцьк 19 травня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_4 на постанову прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.04.2026 про відмову у задоволенні клопотання, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012020010000457 від 04.12.2012, в частині відмови у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій - проведенні допитів,
30.04.2026 до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.04.2026 про відмову у задоволенні клопотання, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012020010000457 від 04.12.2012.
У поданій скарзі скаржник просить скасувати постанову прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.04.2026 про відмову у задоволенні клопотання, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012020010000457 від 04.12.2012, та зобов'язати прокурора повторно розглянути клопотання та задовольнити його.
Скаржник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, водночас подала заяву про розгляду скарги за її відсутності, зазначивши, що подану скаргу підтримує у повному обсязі, просила її задовольнити.
Заслухавши думку прокурора, який заперечив щодо задоволення скарги, оскільки вважає її безпідставною, дослідивши матеріали скарги та долучені до неї документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 КПК України під час досудового провадження можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та дані рішення можуть бути оскаржені особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Згідно з ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частинами 3, 5, 6 ст.110 КПК України, регламентуються випадки прийняття постанови прокурором, а також вимоги до змісту до форми таких постанов.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012020010000457 від 04.12.2012.
ОСОБА_4 звернулася із клопотанням зокрема і про проведення допитів.
Постановою прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.04.2026 розглянуто клопотання ОСОБА_4 в порядку ст.220 КПК України та прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання, як в частині проведення процесуальних дій, так і в проведенні слідчих (розшукових) дій.
Своє рішення прокурор обґрунтував тим, що на даний час не встановлено розбіжностей між показаннями ОСОБА_4 та свідками, які вказані у клопотанні. ОСОБА_4 не була учасником подій, а тому усунення розбіжностей шляхом одночасного допиту її зі свідками вказує на неможливість досягнення мети слідчої дії. Особи, які вказані у клопотанні вже неодноразово допитувалися під час досудового розслідування кримінального провадження, і клопотання ОСОБА_4 не містить переліку питань, які, на думку ОСОБА_4 , необхідно поставити свідкам під час допитів.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до загальних засад кримінального провадження, зокрема принципів законності, диспозитивності та змагальності сторін, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх процесуальних прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Водночас, прокурор як процесуальний керівник наділений повноваженнями самостійно визначати доцільність проведення тих чи інших слідчих (розшукових) дій з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що прокурором клопотання розглянуто у порядку положень ст.220 КПК України, надано оцінку доводам ОСОБА_4 та наведено належні мотиви відмови у його задоволенні. При цьому постанова містить обґрунтування неможливості досягнення мети запропонованих слідчих дій, а також враховує вже проведені слідчі дії у кримінальному провадженні.
Сам по собі факт незгоди ОСОБА_4 з прийнятим процесуальним рішенням не свідчить про його незаконність чи необґрунтованість. Слідчий суддя під час розгляду скарги не вправі підміняти собою прокурора та вирішувати питання доцільності проведення конкретних слідчих (розшукових) дій, якщо відповідне рішення прийняте уповноваженою особою в межах її дискреційних повноважень та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Таким чином, із урахуванням принципу процесуальної самостійності прокурора, відсутності істотних порушень вимог КПК України при прийнятті оскаржуваної постанови, а також належного її мотивування, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 110, 303-307, 369, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову прокурора Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 від 22.04.2026 про відмову у задоволенні клопотання, в рамках кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012020010000457 від 04.12.2012, в частині відмови у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій - проведенні допитів, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя