20 травня 2026 рокусправа № 380/6264/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №3523 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді «ЗАУВАЖЕННЯ»;
- визнати протиправним та скасувати пп.3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №4546 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді «ЗАУВАЖЕННЯ» із накладенням стягнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №4577 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді «ЗАУВАЖЕННЯ»;
- визнати протиправним та скасувати пп.2.21 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №5757 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді «ДОГАНА» із накладенням стягнення;
- визнати протиправним та скасувати пп.2.1 наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №6191 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді «СУВОРА ДОГАНА» із накладенням стягнення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити скасовані суми у вигляді премій, які були невиплачені у зв'язку із притягненням ОСОБА_2 спірними наказами до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що командиром в/ч НОМЕР_1 видано низку заказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, зі змісту яких неможливо встановити суть допущеного позивачем порушення, чи було встановлено причину і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступінь вини позивача. Констатує, із наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності його не було ознайомлено. Вказує про відсутність відомостей щодо проведення службового розслідування, як наслідок не досліджено характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідків, ступеня вини, попередньої поведінки військовослужбовця, тривалості служби та рівня знань про порядок служби. Спірні накази не містять пояснень позивача щодо обставин події під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що, у свою чергу, свідчить про порушення права на участь у процесі прийняття рішення, а також про необґрунтованість оскаржуваних рішень. Вважаючи акти індивідуальної дії протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач пред'явив цей позов до суду.
Ухвалою судді від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
22.04.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що накази прийнято внаслідок допущення військовослужбовцем ОСОБА_1 порушень військової дисципліни, що полягли в неналежному виконанні своїх службових обов'язків і наказів вищого командування (командира військової частини НОМЕР_1 ).
Вказує, що за невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення, що передбачено ст. 45 Дисциплінарного статуту. З огляду на викладене, позивач, який проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_1 та знаходився у званні «підполковник» не міг не знати про вказані вимоги Статуту та Дисциплінарного статуту, оскільки останні чітко корелюються з функціональними обов'язками кожного військовослужбовця.
Відповідач наполягає, що накладенню дисциплінарного стягнення на військовослужбовця може передувати проведення службового розслідування, однак законодавець передбачив право, а не обов'язок, командира призначати службове розслідування за відповідним фактом.
Вирішальним при накладенні дисциплінарного стягнення за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування.
Вважає, що командир військової частини НОМЕР_1 здійснив оцінку кожного аргументу сторін стосовно його доречності чи недоречності і лише після цього надав обґрунтовану відповідь, прийняту на основі наявних матеріалів і фактичних обставин справи.
21.07.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви та додатково підкреслив, що вина у кожному окремому наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності є недоведеною і з наказів неможливо встановити, у чому полягають дисциплінарні проступки позивача. Крім того звертає увагу, що станом на сьогодні невідомим залишається спосіб повідомлення позивача про винесені накази щодо накладених дисциплінарних стягнень, оскільки про наявність таких ОСОБА_1 стало відомо під час розгляду справи №200/7732/24.
08.12.2025 судом зареєстровано додаткові письмові пояснення позивача у справі, у яких наголошено на тому, що відповідачем не встановлено причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, не визначено ступеня вини ОСОБА_1 , натомість у більшості наказів відповідач обмежився лише цитуванням норм Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ. Усі накази містять формулювання загального характеру без вказівки на конкретні порушення ОСОБА_1 своїх обов'язків.
Ухвалою від 19.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службі на посаді командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №3523 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді «ЗАУВАЖЕННЯ».
Згідно з п.п. 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №4546 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді «ЗАУВАЖЕННЯ».
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.06.2024 №4577 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення виконавчої дисципліни, що полягало в недоопрацюванні бойових графічних та текстуальних документів на пункті управління батальйону, на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до відповідальності, що передбачене п. «а» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено дисциплінарне стягнення - «ЗАУВАЖЕННЯ» на командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_1 .
Згідно з пп.2.21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №5757 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді «ДОГАНА».
Також пп.2.1 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №6191 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді «СУВОРА ДОГАНА».
Не погоджуючись з таким наказами, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 59 Статуту внутрішньої служби, крім іншого, встановлено, що командир (начальник) зобов'язаний знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків; не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду; особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів; організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів; контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі); вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Згідно зі ст. 102 Статуту внутрішньої служби командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний: підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності; керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля); організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля); знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля); постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу; знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю; виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення; здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад; виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу; щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки; стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки; здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт; підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля); керувати господарством батальйону (корабля).
Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Водночас сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За правилами ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За приписами ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - порядок №608).
За дефініцією, закріпленою у п. 2 розділу І порядку № 608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з положеннями п. 1 розділу II порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до п. 3 розділу II порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (п. 1 розділу V порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 розділу V порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (абз. 1 п. 1 розділу VI порядку № 608).
Відповідно до п. 2 розділу II порядку № 608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Проаналізувавши вищенаведені положення, суд зазначає про те, що проведення службового розслідування не є обов'язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов'язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Така позиція корелюється з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №420/9472/23.
Призначення чи непризначення службового розслідування щодо вчиненого дисциплінарного проступку належить до дискреційних повноважень відповідного військового начальника. Однак непроведення службового розслідування можливе у випадку якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення не потребують додаткового доказування.
Як встановлено зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №3523, яким командира 3 механізованого батальйону частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог статей 11, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в частині неналежного виконання обов'язків військової служби притягнути до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на попередню поведінку військовослужбовців, керуючись статтею 53 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «а» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «ЗАУВАЖЕННЯ», командир 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 входив у взаємодію з командирами НОМЕР_4 об ТрО НОМЕР_5 обр ТрО та з НОМЕР_6 об НОМЕР_7 обр ТрО з приводу надання техніки (МТЛБ) для проведення евакуації, проте у вказаних підрозділах відсутня справна техніка, яка необхідна для виконання завдання.
Однак відомостей про неналежне виконання яких саме службових обов'язків ОСОБА_1 відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що спричинило відсутність справної техніки в командирів НОМЕР_4 об ТрО НОМЕР_5 обр ТрО та з НОМЕР_6 об НОМЕР_7 обр ТрО, яка необхідна для виконання завдання, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року №3523 не містить.
На переконання суду, у цьому випадку неприйняття відповідного рішення щодо призначення службового розслідування не відповідало конкретним обставинам, оскільки без службового розслідування не було об'єктивної можливості встановити винних осіб та ступінь їхньої вини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №4577, командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , за порушення виконавчої дисципліни, що полягало в недоопрацьованні бойових графічних та текстуальних документів на пункті управління батальйону, на підставі статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «ЗАУВАЖЕННЯ».
У цьому контексті суд зауважує, що в спірному наказі не відображено, в чому саме полягало недоопрацювання позивачем бойових графічних та текстуальних документів на пункті управління батальйону.
Суд вважає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності можливо лише у випадку доведення вини військовослужбовця, чи покладено власне на позивача обов'язки з опрацювання таких документів та чи саме його поведінка призвела до їх недоопрацювання, однак відповідачем, належних та допустимих доказів недоопрацювання позивачем бойових графічних та текстуальних документів на пункті управління батальйону не надано.
На переконання суду, вказаний проступок не може вважатися очевидним, відтак доведення такого потребує додаткового встановлення (уточнення).
Доказів того, що недоопрацювання бойових графічних та текстуальних документів на пункті управління батальйону встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту чи за рішенням суду, матеріали справи не містять.
Також наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №4546, командира 3 механізованого батальйону частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог статей 11, 82-84 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зважаючи на попередню поведінку військовослужбовця, керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене пунктом «а» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «ЗАУВАЖЕННЯ».
В аналогічному формулюванні командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 20.08.2024 №5757, яким командира 3 механізованого батальйону частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене п. «б» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «ДОГАНА», за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог ст. 11, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Водночас наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №6191 командира 3 механізованого батальйону частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене п. «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА», за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог ст. 11, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №6603, командира 3 механізованого батальйону частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «ДОГАНА», за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення вимог ст. 11, 14, 16, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Суд наголошує, що в цьому випадку, у спірних наказах про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не дотримано жодних вимог щодо всебічності, повноти та об'єктивності встановлення обставин, що були підставою для притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту невиконання позивачем функціональних обов'язків, вимог статутів та нормативно-правових актів.
Суд підкреслює, що зазначені накази не містять жодних фактичних даних щодо порушення ОСОБА_1 . Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Обставин, в чому полягало неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, такі накази не містять.
Не зазначає про обставини порушення ОСОБА_1 . Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відповідач і в межах судового розгляду.
Підсумовуючи суд вважає за необхідне зазначити, що проведення службового розслідування/службової перевірки дійсно не є обов'язковим в силу приписів Дисциплінарного статуту, але його проведення дозволило б встановити всі істотні факти вчинення позивачем правопорушення, причини і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступень вини.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування/ службової перевірки має місце тоді, коли всі елементи складу дисциплінарного проступку, такі як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, вважаються встановленими та підтвердженими належними засобами доказування.
Попри те, що призначення чи непризначення службового розслідування щодо вчиненого дисциплінарного проступку належить до дискреційних повноважень відповідного військового начальника, однак судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Європейська Комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (п. 41).
У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.
Щодо заборони свавілля у п. 52 Доповіді вказано про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним з поняттям верховенства права.
Виходячи з практики ЄСПЛ, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення від 31.07.2008 у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (DRUZSTEVNI ZALOZNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC), рішення від 22.11.1995 у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (BRYAN v. THE UNITED KINGDOM), рішення від 21.07.2011 у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» (SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS), рішення від 02.12.2010 у справі «Путтер проти Болгарії» (PUTTER v. BULGARIA)).
Також ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99); пункти 68-70) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції відповідного командира щодо (не)призначення службового розслідування та, як наслідок, притягнення до дисциплінарної відповідальності, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому контролю.
Суд наголошує, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання позивачем Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що призвели до застосування до нього дисциплінарних стягнень на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №3523, п. 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №4546, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №4577, п. 2.21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №5757, п. 2.1 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №6191, відповідачем до суду надано не було, відтак такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас щодо позовної вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити скасовані суми у вигляді премій, які були невиплачені у зв'язку з притягненням ОСОБА_2 спірними наказами до дисциплінарної відповідальності, суд зауважує, що належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про недоотримання сум грошового забезпечення, їх склад та розмір, матеріали справи не містять.
На переконання суду, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процесуальний закон передбачає, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06.06.2024 в справі № 400/1217/23, від 20.06.2024 в справі № 400/249/23 та від 06.08.2024 в справі №400/10311/23.
Суд констатує, що позивач в цій частині ніяким чином не довів підстави заявленої ним вимоги, підтвердження недоотримання останнім грошового забезпечення, матеріали справи не містять.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.04.2024 №3523, п. 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2024 №4546, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №4577, п. 2.21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.08.2024 №5757, п. 2.1 наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2024 №6191.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про порушення військової дисципліни та покарання винних» від 26.04.2024 №3523.
3. Визнати протиправним та скасувати пп. 3.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » від 19.06.2024 №4546.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 21.06.2024 №4577.
5. Визнати протиправним та скасувати пп. 2.21 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » від 20.08.2024 №5757.
6. Визнати протиправним та скасувати пп.2.1 наказу тво командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » від 10.09.2024 №6191.
7. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
8. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна