20 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/513/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивачка) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивачки звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 126/д, в частині повернення документів позивачки на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби. Вказано, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24, яке набрало законної сили 25.04.2025, встановлено факт проживання позивача із загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по день його смерті. Зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення діяла редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка прямо відносила до членів сім'ї загиблого жінку (чоловіка), з якою загиблий проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення такого факту судовим рішенням. Таким чином, вимога відповідача про подання документів щодо призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника є безпідставною, оскільки позивачка звернулася за виплатою саме як один із подружжя, а не як утриманець загиблого. У зв'язку з цим позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії від 18.12.2025 № 126/д, та зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву з урахуванням правової оцінки суду.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що на дату загибелі військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_2 - редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачала права осіб, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідач зазначив, що фактичне проживання однією сім'єю не є шлюбом у розумінні законодавства, а тому позивач не належить до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. Також відповідач звернув увагу, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24 позивачу було відмовлено у встановленні факту перебування на утриманні загиблого, а тому для підтвердження права на виплату як утриманця необхідним є подання документів Пенсійного фонду України про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Крім того, відповідач зазначив про те, що питання призначення одноразової грошової допомоги належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України (а.с.30-34).
У відповіді на відзив представник позивачки посилався на те, що спірне рішення мотивоване виключно тим, що позивачка не належить до членів сім'ї загиблого та не підтвердила статус утриманця. Представник позивача наголосив, що на момент прийняття рішення Комісії Міністерства оборони України діяла редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка прямо передбачала право жінки, що проживала із загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на отримання одноразової грошової допомоги. На думку представника, законодавець розширив коло осіб, які мають право на таку виплату, а встановлений судом факт проживання однією сім'єю підтверджує статус позивачки як одного із подружжя у розумінні зазначеної норми. Також зазначив, що посилання відповідача на судову практику є помилковим, оскільки відповідні правові висновки були сформульовані до внесення змін до статті 16-1 Закону № 2011-XII (а.с.58-60).
Представник третьої особи подав пояснення по суті позовних вимог, у яких підтримав позицію відповідача та зазначив, що позивачка не є дружиною загиблого військовослужбовця у розумінні закону та не підтвердила статус утриманця. Представник звернула увагу на те, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24 лише встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тоді як у встановленні факту перебування на утриманні відмовлено. На його думку, доводи позивачки суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду, зокрема постановам від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23 та від 06.04.2022 у справі № 826/9171/18, а тому спірне рішення Міністерства оборони України є законним та обґрунтованим (а.с.64-66).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби.
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 18.02.2023. Водночас, вказаним рішенням у задоволенні вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.7-9).
ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.45).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.06.2025 № 21/1978 пакет документів позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для подальшого опрацювання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 після перевірки поданих документів складено відповідний висновок та доповідь, які листами від 04.06.2025 № 938/6118 та від 23.06.2025 № 938/7024 направлено до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (а.с.38-39, 46, 47-50).
Відповідно до пункту 8 витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.12.2025 № 126/д документи позивачки повернуто на доопрацювання.
Зазначене рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого. Комісія зазначила, що ОСОБА_1 не відноситься до дружини загиблого, а за наданими документами неможливо встановити чи є вона непрацездатною (особою з інвалідністю). У зв'язку із наведеним Комісією Міністерства оборони України прийнято рішення повернути документи ОСОБА_1 на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують факт призначення пенсії в разі втрати годувальника, на дату загибелі військовослужбовця (а.с.5).
Не погодившись із таким рішенням, оформленим протоколом засідання Комісії від 18.12.2025 № 126/д у частині повернення документів на доопрацювання, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється згідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Підпунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Положеннями статті 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, який не був сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв'язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.
Водночас суд зазначає, що при вирішенні питання щодо належності особи до кола отримувачів одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинна саме на дату загибелі військовослужбовця, оскільки право на таку виплату виникає з моменту настання відповідного юридичного факту - смерті військовослужбовця.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 (адміністративне провадження № К/990/54371/25), у якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від факту загибелі військовослужбовця та виникає саме з дати смерті, визначеної у свідоцтві про смерть, а тому саме станом на цю дату має визначатися коло осіб, які мають право на відповідну виплату. Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб'єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги до набрання чинності такими змінами. Звернення особи із заявою про призначення допомоги є лише способом реалізації вже існуючого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов'язує момент його виникнення.
Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній станом на 18.02.2023 - дату загибелі ОСОБА_2 , а не редакція закону, чинна на момент звернення позивачки із заявою чи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Так, стаття 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29 липня 2022 року №2489-IX, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ) визначала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 16-2 Закону № 2011-XII).
Частинами шостою - дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).
Пунктом 1 Порядку № 975 передбачено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.
На виконання вказаних Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168 у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).
Абзацом 1, 2 пункту 2 Постанови № 168 було установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Крім того, згідно абзацу 6 пункту 2 Постанови № 168, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
З аналізу наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають виключно особи, прямо визначені статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення відповідного права, тобто на дату загибелі (смерті) військовослужбовця
Також із системного аналізу положень статей 16, 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 та пункту 3 Порядку № 975 слідує, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є саме дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть. Саме на цю дату визначається коло осіб, які мають право на відповідну виплату, тоді як подальші зміни законодавства, зокрема розширення кола отримувачів допомоги, не мають зворотної дії у часі та не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ними чинності.
Судом встановлено, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24 підтверджено факт проживання позивачки та загиблого ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом із тим, цим же рішенням суду відмовлено у встановленні факту перебування позивачки на утриманні загиблого.
Спірним у даній справі є питання щодо належності позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Оцінюючи доводи про те, що встановлення судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу прирівнює позивачку до одного із подружжя загиблого, суд зазначає таке.
На дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 - 18.02.2023 - стаття 16-1 Закону № 2011-XII передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги для батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого. При цьому чинне на той момент законодавство не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги осіб, які проживали із загиблим однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Крім того, сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов'язків) і може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім'ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.
Судом також враховано, що зміни до статті 16-1 Закону № 2011-XII, якими до членів сім'ї загиблого були віднесені жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, набрали чинності пізніше та не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли у зв'язку із загибеллю військовослужбовця 18.02.2023, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, прямо передбачених Конституцією України.
Посилання представника позивача на те, що оскаржуване у справі рішення прийнято після набрання чинності відповідними змінами до закону, суд вважає необґрунтованими, оскільки право на одноразову грошову допомогу та коло осіб, які мають право на її отримання, визначаються саме станом на дату загибелі військовослужбовця. Звернення особи із заявою про призначення допомоги є лише способом реалізації вже існуючого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов'язує момент його виникнення.
При цьому, з урахуванням вимог частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25, згідно якої право на отримання одноразової грошової допомоги визначається законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальші зміни до закону не можуть поширюватися на правовідносини, що вже виникли.
Такий висновок узгоджується з іншою практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону № 2011-XII, постанови КМУ № 168 та Порядку № 975 у правовідносинах, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі № 280/9248/23 було зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ № 168 одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону № 2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Також, сформульований підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку № 975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Повертаючись до змісту спірного рішення, суд зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачкою документів Комісією їх повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення могло б свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату його смерті.
Суд враховує, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.02.2025 у справі № 396/280/24 у встановленні факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_2 відмовлено. Крім того, матеріали справи не містять інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували право позивачки на пенсію у зв'язку із втратою годувальника або її статус утриманця у розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця. Відтак відповідачем обґрунтовано повернуто документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити статус позивачки як утриманця загиблого військовослужбовця.
Таким чином, підстави для визнання протиправним і скасування рішення, оформленого пунктом 8 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 18.12.2025 №126/д, відсутні, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН