20 травня 2026 року Справа № 280/2042/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року;
стягнути із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 164100 грн. одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року (з врахуванням раніше виплаченої суми).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ з 20.11.2009 по 11.07.2022. 28.11.2025 відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року у розмірі 744300 грн. Разом з тим, зазначає, що з аналізу положень норм чинного законодавства убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, у тому числі у зв'язку із захистом Батьківщини, оскільки чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, прямо пов'язаного з їх виконанням. Отже, для правильного застосування Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 вирішальне значення має саме той факт, який прямо підтверджує причинний зв'язок травми (поранення) із виконанням обов'язків військової служби та захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги. Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв'язку з виконанням військового обов'язку не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону № 2011-XII та Порядку № 975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров'я у зв'язку з виконанням військового обов'язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню. Відтак лише встановлення інвалідності з наведених вище причин породжує у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому юридичне значення має саме факт первинного зв'язку настання інвалідності із виконанням обов'язків військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір. Враховуючи вищенаведене під час розрахунку суми ОГД відповідач мав використовувати прожитковий мінімум встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, а саме 3028 грн, а тому позивачу мало бути виплачено ОГД у розмірі 3028*300 = 908400 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 16.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
12.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 20.07.2022 позивачу було встановлено другу групи інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 630322. Відповідно до даної Довідки МСЕК, травма позивача була пов'язана із захистом Батьківщини. Відповідно до статті 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік “, розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня 2022 року становить 2481 гривня. 28.11.2025 на картковий рахунок позивача було зараховано одноразова грошова допомога у розмірі 744 300,00 грн. А тому, здійснюючи виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 744 300,00 грн, відповідач вважає, що діяв правомірно, у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 630322 віж 20.07.2022 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, інвалідність встановлено до 01 серпня 2023 року. У графі причина інвалідності зазначено: «травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби».
28.07.2022 позивачем на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 було подано заяву з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із інвалідністю, пов'язаною з проходженням служби.
В подальшому ОСОБА_1 11.08.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 повторно подано заяву з проханням провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги (відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Листом військової частини НОМЕР_2 від 23.10.2023 № 3/29/11/1-7749 позивача було повідомлено, що у поданих документах були відсутні документи, передбачені п. 11 Постанови № 975, про що ОСОБА_1 було повідомлено, після чого за його проханням увесь пакет документів було йому повернуто.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 280/573/24, яке набрало законної сили 21.05.2025, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не завершення з 23.07.2022 по теперішній час розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочатого згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України №523 від 19.07.2022 та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України протягом трьох діб з дня набрання законої сили цим рішенням суду завершити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , розпочате згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України №523 від 19.07.2022 та надати ОСОБА_1 за наслідками такого розслідування документи відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1346 від 27.12.2002.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 по справі № 280/573/24 відповідачем було складено Акт від 05.10.2024 № 96/24 про нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався з військовослужбовцем військової служби за контрактом полковником ОСОБА_1 . Згідно із висновками Акту № 96/24 про нещасний випадок нещасний випадок стався в період проходження служби та пов'язаний з виконанням службових обовязків.
Відповідно до Постанови від 16.10.2024 № 265, виданої медичною комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», Травма, Так, пов'язана із захистом Батьківщини. Підстава: довідка командира про обставини травми від 04.07.2022 № 646, протокол засідання М(ВЛ)К від 16.10.2024 № 265. Примітка: рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 № 158/с, скасувати.
Позивачем 25.10.2024 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 було подано заяву з проханням виплатити одноразову грошову допомогу. Вказана заява обгрунтована тим, що Акт Н1 від 05.10.2024 № 96/24 був наданий на розгляд М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», якою була винесена Постанова від 16.10.2024 № 265. В Постанові № 265 зазначено: «Травма, Так, пов'язана із захистом Батьківщини. Рішення медичної (військово-лікарської) комісії у частині причинного зв'язку, зазначеного у Свідоцтві про хворобу від 23.06.2022 № 158/с, скасувати». 21.10.2024 Акт Н1 від 05.10.2024 № 96/24 та Постанова від 16.10.2024 № 265 були розглянуті МСЕК № 2 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, після чого причина отримання інвалідності у 2022 році була також змінена на «Травма, Так, пов'язана із захистом Батьківщини». Відповідно зміни внесені до акту огляду МСЕК 12 ААВ № 630322 від 20.07.2022.
Вважаючи, що має право на призначення відповідної грошової допомоги у розмірі 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024, а у не розмірі встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.п. 4 п.2 ст. 16 Закону).
Згідно підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Як свідчать наявні у справі письмові докази, позивачу вперше була встановлена ІІ група інвалідності 20.07.2022, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 630322. Причина інвалідності при первинному огляді - "травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби".
В подальшому за наслідками проведеного розслідування нещасного випадку причину інвалідності було змінено, а саме на: «травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини», що підтверджується Постановою від 16.10.2024 № 265 М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області».
Отже, причини інвалідності в обох випадках піддають під дію статей 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим в постанові від 02 вересня 2025 року у справі № 240/4278/24 на застосуванні якого наполягає позивач, "підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, у тому числі у зв'язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов'язаного з її виконанням.
Відтак лише встановлення інвалідності з вищенаведених вище причин, породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв'язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір.
Натомість випадки встановлення інвалідності з причин, що не мають зв'язку з виконанням військового обов'язку (побутова травма, загальне захворювання тощо), не підпадають під дію спеціального правового регулювання та не можуть визначати дату для обчислення розміру одноразової грошової допомоги. Інше тлумачення фактично розширювало б межі застосування Закону № 2011-XII та Порядку № 975 на категорії осіб, які не зазнали ушкоджень здоров'я у зв'язку з виконанням військового обов'язку, що суперечило б як їхній меті, так і соціальному призначенню.
Отже, для правильного застосування Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 вирішальне значення має не будь-який факт встановлення інвалідності як такий, а саме той факт, який прямо пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби чи захистом Батьківщини. Лише з цього моменту виникає право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ, та визначається розмір такої допомоги".
Суд зазначає, що вперше, у 2022 році, інвалідність була встановлена позивачу внаслідок травм, пов'язаної з проходженням військової служби. У 2024 році при повторному огляді змінено причинний зв'язок, що підпадає під дію пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Позивач наполягає на тій обставині, що у 2024 році друга група інвалідності йому була визначена за обставин іншого причинного зв'язку травми, поранення, що, на його переконання, є підставою для виплати одноразової грошової допомоги з використанням прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2024, з врахуванням раніше виплачених сум одноразової грошової допомоги.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2024 р. у справі №560/419/24 зазначив наступне:
"нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності. Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності (п.38, п.39).
Натомість... якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) - (п.40).
Отже, зміна причинного зв'язку настання інвалідності саме по собі не впливає впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, а тому у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допоомги у розмірі, виходячи з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 травня 2026 року.
Суддя А.В. Сіпака