Справа №463/4623/26
Провадження №1-кс/463/4751/26
про застосування запобіжного заходу
20 травня 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Миколаїв Стрийського р-ну Львівської обл., із середньою спеціальною освітою, неодруженому, раніше не судимому, курсанту 3 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ,
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140110001308 від 24 лютого 2026 року за ч. 5 ст. 407 КК України, -
слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу - тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням у Держаній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»№ 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє і по даний час. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2025 року №219 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини, та 30 липня 2025 року останній приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Солдат ОСОБА_5 у порушення вимог законодавства, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді курсанта 3 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, 27 жовтня 2025 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та був відсутній на військовій службі проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Таким чином слідчий вважає, що в діях ОСОБА_5 наявні підстави для обґрунтованої підозри у вчинені останнім злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з чим 30 квітня 2026 року йому повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. При цьому вказує, що 14 травня 2026 року оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивує тим, що отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність підозрюваного до вчинення зазначеного злочину. Вказує, що наявні ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що залишаючись на волі підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, підозрюваний, залишаючись на волі, має можливість вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюються. Ввважає, що з врахуванням того, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого у вчиненні тяжкого злочину, уникаючи притягнення до кримінальної відповідальності з одночасним ухиленням від військової служби, переховується від органів досудового розслідування та суду, слід прийти до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким застосуванням більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного неможливо, оскільки застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та може призвести до його подальшого переховування від органів слідства та суду, з огляду на що, тримання підозрюваного під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового слідства та судового розгляду справи, у зв'язку з чим подане клопотання просить задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав з мотивів викладених в ньому, пояснення надав аналогічні викладеним в такому, а тому на даному етапі досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник в судовому засіданні відносно задоволення клопотання заперечив, вважає, що відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України для застосування найтяжчого запобіжного заходу, а тому просив визначити розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника, вказав, що розуміє скоєне, однак мусів залишити військову частину через стан здоров'я матері, яка потребує догляду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62026140110001308 від 24 лютого 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
30 квітня 2026 року у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру, котре скеровано останньому у відповідності до вимог ст.ст. 135, 278 КПК України.
14 травня 2026 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Крім того, 15 травня 2026 року слідчий звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Одночасно з даним клопотанням слідчим було подано клопопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
20 травня 2026 року підозрюваний ОСОБА_5 добровільно прибув до Личаківського районного суду м. Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України (сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення) свідчать, зокрема: акт службового розслідування відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 курсанту 3 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 від 29 жовтня 2025 року, військовий квиток ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 .
При цьомузгідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
Так Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище Указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №4857-ІХ від 28 квітня 2026 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб і такий продовжує діяти на даний час.
Відтак ризиками, які дають підстави слідчому судді застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати той факт, що підозрюваний, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, а відтак перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окрім того з метою уникнення відповідальності може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Також підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюються, оскільки військову частину залишив ще 27 жовтняч 2025 року.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного не суперечить приписам п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Наведені дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею не беруться до уваги доводи сторони захисту щодо можливості визначення розміру застави, оскільки положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України передбачено можлиість застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовця, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а сукупність наявних на даний час доказів припущення про вчинення підозрюваним злочину свідчать про наявність в його діях інкримінованого злочину.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом не застосування вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею на даному етапі не встановлено.
Крім того, слідчий суддя не бере до уваги доводи підозрюваного щодо стану здоров'я його матері, оскільки будь яких доказів про це ним не надано. Окрім цього, підозрюваний в судовому засіданні вказав, що проживає разом зі своєю дівчиною, а тому слідчий суддя критично відноситься до пояснень підзрюваного щодо необхідності догляду за матір'ю.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, а тому запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів, тобто з 20 травня 2026 року до 18 липня 2026 року включно.
При цьому згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак з врахуванням наведених положень слідчий суддя вважає, що при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу не слід визначити розмір застави, оскільки на даному етапі досудового розслідування такий запобіжний захід, як тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе запобігти зазначеним ризикам, які на думку слідчого судді є досить реальними з підстав описаних вище.
Керуючись вимогами статей 176, 177, 178, 183, 186, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з часу оголошення ухвали 20 травня 2026 року.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 18 липня 2026 року включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8