Іменем України
19 травня 2026 року
м. Харків
справа № 629/5109/25
провадження № 22-з/818/143/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків заяву Зеленського Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про захист честі, гідності та ділової репутації, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання інформацію, розміщену у статті «Офіційне повідомлення» від 01 травня 2025 року на офіційному вебсайті Державної інноваційної фінансово-кредитної установи ( далі ДІФКУ) за посиланням (https://sfii.gov.ua/oficijne povidomlennya/), такою, що порушує право ОСОБА_1 на використання імені (ПІБ) та на захист персональних даних (ПІБ, фотографія, інформація щодо кримінального провадження); порушує право на честь, гідність та ділову репутацію; порушує право на презумпцію невинуватості; є неправомірним поширенням персональних даних; є неправомірним поширенням інформації, що стосується кримінального провадження. Просив зобов'язати Державну інноваційну фінансово-кредитну установу протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили видалити зазначену статтю зі свого офіційного вебсайту (https://sfii.gov.ua/oficijne-povidomlennya/); заборонити ДІФКУ в подальшому публікувати на своєму офіційному вебсайті будь яку інформацію з використанням повного імені та персональних даних ОСОБА_1 до винесення обвинувальних вироків, які набрали законної сили або без згоди Позивача; зобов'язати ДІФКУ установу протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену 01.05.2025 інформацію шляхом розміщення на офіційному сайті публікації такого змісту: «01 травня 2025 року на сайті ДІФКУ була розміщена інформація, що стосувалася ОСОБА_1 , яку суд визнав такою, що порушує немайнове право ОСОБА_1 , право на презумпцію невинуватості, право на честь, гідність та ділову репутацію та є неправомірним поширенням персональних даних. Приносимо щирі вибачення ОСОБА_1 за спричиненні незручності»; Також просив стягнути з ДІФКУ на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, інформацію, розміщену у статті «Офіційне повідомлення» від 01 травня 2025 року на офіційному вебсайті Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за посиланням (https://sfii.gov.ua/oficijne povidomlennya/), а саме: «18 квітня 2025 року першому заступнику голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Шкуракову С.О. було повідомлено про підозру у межах кримінального провадження за частиною 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, яке розслідує Шевченківське УП ГУ НП у місті Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури міста Києва. Досудовим розслідуванням встановлено, в період виконання обов'язків голови правління, ОСОБА_1 , зловживаючи службовим становищем, здійснював незаконне нарахування та виплату заробітної плати у 2022-2024 роках, що може призвести до завдання збитків на суму понад 2,5 млн. грн. Наразі, установа, яка визнана потерпілою стороною у кримінальному провадженні, повністю співпрацює зі слідством та продовжує свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до частини першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
Зобов'язано Державну інноваційну фінансово-кредитну установу(код ЄДРПОУ 00041467) протягом 5 (п'яти) календарних днів, з дня набрання цим рішенням суду законної сили, видалити публікацію зі свого офіційного вебсайту, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за адресою: https://sfii.gov.ua/oficijne-povidomlennya/.
Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код ЄДРПОУ 00041467) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень та 1937 (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишено без задоволення, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року залишено без змін.
10 квітня 2026 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6500,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що представником позивача у встановлений законодавством строк подано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених понесені в суді апеляційної інстанції зокрема договір про надання правової допомоги від 11.04.2025 року №004/2025, акт виконаних робіт від 09.04.2026 року. Оскільки апеляційним судом ухвалено рішення про відмову у задоволені апеляційної скарги відповідача, проте не вирішено питання про стягнення судових витрат понесені в суді апеляційної інстанції існує необхідність ухвалити у даній справі додаткову постанову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року питання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не вирішувалось.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив що вартість судових витрат становить у суді апеляційної інстанції становить 6500,00 грн та просив їх стягнути х відповідача на користь позивача. На підтвердження понесення вказаних судових витрат адвокатом було надано: свідоцтво, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 11.04.2025 року №004/2025 року з додатками.
10 квітня 2026 року Зеленський М.С. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 6500,00 грн.
На підтвердження розміру понесених судових витрат представником позивача долучено: свідоцтво, ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правничої допомоги від 11.04.2025 року №004/2025 року з додатками, акт виконаних робіт від 09.04.2026 року та рахунок на оплату №003/2026 від 09.04.2026 року.
Зі змісту акту виконаних робіт вбачається року вбачається перелік робіт виконаних адвокатом, зокрема підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу та участь в судових засіданнях, загальна вартість яких становить 6500,00 грн
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, судова колегія бере до уваги висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, за змістом якого: « …суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, суд керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції згідно заяви його представника, апеляційний суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності таких витрат.
Враховуючи розмір виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат колегія суддів вважає що заява ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню та з відповідача Державної інноваційної фінансово-кредитної установи належить стягнути 6500,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене вище, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 270, 382, 383 ЦПК України, суд
Заяву Зеленського Максима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (ЄДРПОУ 00041467) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
В.Б. Яцина