Справа № 308/4609/26
1-кс/308/1856/26
03 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026070000000134, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.03.2026 року, про арешт майна,-
Із поданого прокурором клопотання вбачається, що невідомі на даний час особи, діючи за попередньою змовою, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив, з метою реалізації злочинного умислу спрямованого на набуття права власності на нерухоме майно потерпілої ОСОБА_4 підробили документи на представництво інтересів останньої та в подальшому, використавши їх, протиправно перереєстрували нерухоме майно останньої, а саме:
-трикімнатну квартиру загальною площею 87,1 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 138274321101);
-нежитлове приміщення (паркомісце) загальною площею 20,6 м. кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 1824765621101);
-паркомісце загальною площею 17,1 м. кв., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, 16, машиномісце № 240, підвал 2-й рівень (РНОНМ 315522780000).
Зокрема встановлено, що 11.01.2019 року потерпілою ОСОБА_4 за грошові кошти у сумі 70 000 доларів США було придбано трикімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,1 м.кв. у забудовника ОСОБА_5 та гаражне приміщення за грошові кошти у сумі 12 000 доларів США за адресою м.Ужгород, вул.Рилєєва 4 «Д», приміщення №?3, загальною площею 20,6 м.к., яке також придбано у ОСОБА_5 .
Крім цього, потерпілою ОСОБА_4 було придбано за грошові кошти у сумі 515 000 доларів США трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_3 ( ОСОБА_6 ), загальною площею 113,6 м.к., яка була придбана у ОСОБА_7 та паркомісце № 240 за грошові кошти у сумі 40 000 доларів США за вказаною адресою: АДРЕСА_4 ( ОСОБА_6 ) у ТзОВ «БудСпецСервіс».
Зі слів потерпілої, всі вказані об'єкти нерухомого майна були придбані особисто нею, на неї оформлені, тобто усіх вказаних об'єктів нерухомого майна вона була єдиним власником. Під час придбання вказаних об'єктів нерухомого майна, було укладено договори купівлі-продажу та вчинено розрахунки готівковими коштами, тобто будь-яких боргових зобов'язань перед продавцями вона не мала.
У 2022 році ОСОБА_4 разом з чоловіком поїхали за кордон, а саме до Азербаджану. На територію України вони з чоловіком повернулись 19.03.2026 та відразу попрямували до квартири адресою: АДРЕСА_3 . Приїхавши до вказаної квартири, вони не змогли потрапити до її середини бо замки вхідних дверей на квартирі були змінені невідомими особами. В подальшому їм вдалося потрапити до квартири де вони виявили, що у середині були перекидані особисті речі.
Після цього, чоловік потерпілої ОСОБА_8 пішов оплатити за паркомісце у даному будинку за АДРЕСА_5 . Але оплатити паркомісце він не зміг, оскільки з'ясували, що воно належить уже іншим власникам.
В подальшому потерпла також з'ясувала, що її квартира за адресою: АДРЕСА_1 та паркомісце за вказаною адресою вже не належить їй, а перереєстровано на іншого власника без її відома. Вказане паркомісце за адресою: м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, 16, машиномісце № 240 в червні 2025 року, тобто, коли вона перебувала за кордоном, перереєстровано на особу по імені ОСОБА_9 , про яку потерпіла нічого не знає, паркомісце нікому не продавала.
25.03.2026, прибувши в м.Ужгород, ними було встановлено, що вхідні замки до квартири за адресою АДРЕСА_1 не змінені. Також виявлено, що гаражне приміщення за адресою АДРЕСА_2 належить уже не потерпілим, а іншим власникам.
Подальшим розслідуванням установлено, що невідома особа, шляхом підроблення довіреності датованої від 01.12.2025 якою потерпіла ОСОБА_4 начебто уповноважила особу по імені ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від свого імені представляти інтереси в органах державної влади та всіх органах місцевого самоврядування, нотаріусах та інших установах та розпоряджатися її майном. Вказана довіреність була виписана у ОСОБА_11 , хоча у вказаний період часу потерпіла не була у ОСОБА_11 , особу ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 не знає, вказаній особі ніякі довіреності на представлення інтересів не видавала. У вказаному дорученні не вірно було вказано її паспортні дані.
Трикімнатну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,1 м.к. та гаражне приміщення за адресою АДРЕСА_2 на підставі вказаної довіреності, яку потерпіла не видавала, заяви про представлення її інтересів, яку вона не видавала, рішення єдиного учасника товариства №1 від 12.03.2026 та АКТу прийому-передачі майна потерпілої до статутного капіталу товариства, приватним нотаріусом ОСОБА_12 було засвідчено достовірність вказаних документів (перекладу довіреності, рішення єдиного учасника товариства №1 від 12.03.2026, АКТу прийому-передачі майна потерпілої до статутного капіталу товариства від 12.03.2026).
Після цього, невідомою особою, 16.03.2026 у приміщенні державного реєстратора Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району ОСОБА_13 було здійснено відчуження трикімнатної квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,1 м.к. та гаражне приміщення за адресою АДРЕСА_2 , при цьому змінено власника майна за ТзОВ «Навчальний центр» Майстер КОУЧ», чим самим позбавлено потерпілу ОСОБА_4 права приватної власності на вказані об'єкти нерухомого майна.
Крім цього потерпіла виявила, що з невідомих причин, з 26.11.2025 вона являється одноосібним власником ТзОВ «Начальний центр» Майстер КОУЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413). Що це за товариство і який його вид діяльності, їй не відомо, оскільки вона його не засновувала і не є його часником. На час уведення її до вказаного товариства вона перебувала за межами території України.
Прокурор у клопотанні зазначає, що оскільки вищевказані об'єкти нерухомості були предметом вчинення протиправних дії, що призвело до втрати права власності на них потерпілою, їх визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, сторона обвинувачення вважає за необхідне накласти арешт на майно, яке було предметом вчинення протиправних дій з метою збереження речових доказів.
При цьому прокурор в клопотанні зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що уповноваженими особами ТзОВ «Навчальний центр «Майстер КОУЧ»» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413)» являються ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка республіки Азербайджан, мешк АДРЕСА_6 в частині 100% від загальної частки товариства вартістю 1000 грн.(засновник) та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_7 з відсотком частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100 (кінцевий бенефіціар). Крім цього, уповноваженою особою (керівником) ТзОВ «Навчальний центр «Майстер КОУЧ»» є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .
Вказані особи володіють корпоративними правами у вказаному товаристві на яке в свою чергу, незаконно перереєстрували нерухоме майно потерпілої ОСОБА_4 та які в будь-який момент мають можливість відчужити вказане незаконно набуте майно до статутного капіталу товариства позбавивши потерпілу ОСОБА_4 можливості повернути його собі у власніть.
У зв'язку з наведеним, прокурор у клопотанні просить, з метою забезпечення збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні, на накласти арешт на корпоративні права в ТзОВ «Навчальний центр «Майстер КОУЧ»» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413)» належні наступним особам: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , уродженки республіки Азербайджан, мешк. АДРЕСА_6 в частині 100% від загальної частки товариства вартістю 1000 грн. (засновник); ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , мешк. АДРЕСА_7 з відсотком частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100 (кінцевий бенефіціар); ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 (директор).
Прокурор та власники майна у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026070000000134 від 25 березня 2026 року, в ході якого досліджуються обставини незаконного заволодіння чужим майном ОСОБА_4 , а саме трикімнатною квартирою загальною площею 87,1 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 138274321101), яка на даний час на праві приватної власності належить ТзОВ «Начальний центр» Майстер КОУЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413); нежитловим приміщенням (паркомісцем) загальною площею 20,6 м. кв., за адресою: м. Ужгород, вул. Степана Дьолога (Рилєєва Кіндрата), 4 «Д», приміщення № 3 (РНОНМ 1824765621101), яке на даний час на праві приватної власності належить ТзОВ «Начальний центр» Майстер КОУЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413); паркомісцем загальною площею 17,1 м. кв., за адресою: м. Київ, вул. Верхогляда Андрія, 16, машиномісцем № 240, підвал 2-й рівень (РНОНМ 315522780000), яке на даний час на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_9 .
Відповідно до ст.131 КПКУкраїни заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям,зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України) .
Відповідно до ч. 1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування,- ініціаторів клопотань та прокурора.
Вивчивши зміст поданого прокурором клопотання та додані до нього письмові докази, слідчий суддя приходить до переконання, що такі докази не містять жодних обґрунтувань стосовно відношення майна зазначеного у клопотанні, а саме: корпоративних прав ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в ТзОВ «Навчальний центр «Майстер КОУЧ», до вищезазначеного кримінального провадження.
На переконання слідчого судді, прокурором жодним чином не доведено та не обґрунтовано, що вказані корпоративні права мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, в тому числі з огляду на предмет вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищенаведене приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора, про накладення арешту з метою збереження речових доказів, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 107, 110, 169-171, 173, 233, 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026070000000134, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.190 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.03.2026 року, про арешт майна, а саме: корпоративні права в ТзОВ «Навчальний центр «Майстер КОУЧ»» (ідентифікаційний код юридичної особи 41257413)» належні наступним особам: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , уродженки республіки Азербайджан, мешк. АДРЕСА_6 в частині 100% від загальної частки товариства вартістю 1000 грн. (засновник); ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , мешк. АДРЕСА_7 з відсотком частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100 (кінцевий бенефіціар); ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 (директор).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 03.04.2026 року о 16 год. 55 хв..
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1