Справа №127/39890/24
Провадження № 1-кп/127/1133/24
19 травня 2026 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020000000537 від 12.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів, оскільки свідок у вказаному кримінальному провадженні ще не допитаний, а тому ОСОБА_3 може чинити тиск на свідка; враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, останній може продовжувати вчинювати нові злочини, а також ухилятись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час перебуває під вартою, а тому захисник просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт або ж зменшити розмір застави, визначений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали думку захисника ОСОБА_6 .
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз'яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява № 34578/97 від 31.07.2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 908 400 грн. В подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеною сумою застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 неодноразово продовжувався.
При вирішенні заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, а тому йому достеменно відомі способи і зв'язки, щоб незаконно перетнути державний кордон, що вказує на можливий незаконний перетин кордону і самим обвинуваченим, і, як наслідок переховування від суду.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, до затримання офіційно не працював, не мав постійного джерела доходу, а тому він може і надалі вчинювати злочини, може чинити тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання прокурора та вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеною сумою застави необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та не зможе запобігти існуючим ризикам.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення суми застави, визначеної ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, судом враховано дані про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, в судовому засіданні захисником ОСОБА_6 не надано жодних доказів, які могли б слугувати підставами для зменшення розміру застави, а тому суд приходить до переконання про залишення обвинуваченому ОСОБА_3 розміру застави, визначеного ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024, оскільки розмір вказаної суми є таким, що достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів із визначеною сумою застави, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2025, а у клопотанні захисника ОСОБА_6 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,
У клопотанні захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на домашній арешт або зменшення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів до 17.06.2026 включно із визначеною сумою застави у розмірі 908 400 грн., відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки визначені ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2024.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_3 .
Суддя: