20.05.2026 Суддя Попова В. О.
Справа № 644/5005/26
Провадження № 2/644/3971/26
20 травня 2026 року м. Харків
Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Попова В.О., розглянувши в приміщенні суду матеріали цивільної справи за позовомАкціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач в особі представника - Донцової Є.О., яка діє на підставі довіреності від 07.04.2025, звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 26250019023424 від 18.07.2013 в розмірі 21 908 грн 27 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що справа не підсудна Індустріальному районному суду міста Харкова з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Правила виключної підсудності згідно ст. 30 ЦПК України не регулюють питання визначення підсудності по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В позовній заяві зазначено, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, отриманої на запит суду 15.05.2026, за наявними даними ДМС, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 13.02.2018 значилось за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, відповідно до відповіді № 2751938 від 18.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно довідки № 6326-5392 від 12.12.2014 виданої УСЗНА Шевченківського району ХМР, статус: діюча, фактично проживає, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду міста Харкова.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закону) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 1, 2 ст. 4 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну: відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Крім цього, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до ч.9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Зважаючи на те, що місце реєстрації відповідачки, як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 , справа за позовомАкціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договоромне підсудна Індустріальному районному суду міста Харкова та її необхідно передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Харкова
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32 ЦПК України
постановив:
Матеріали цивільної справи № 644/5005/26 за позовом Акціонерного Товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Харкова (проспект Перемоги, 52В, Харків, Харківська, 61000).
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено 20.05.2026.
Суддя В.О. Попова