05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 629/5919/24
провадження № 61-3495ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху та постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі начальника Решетової Анни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) в особі начальника Решетової А. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав заяву, в якій посилався на те, що він є членом сім'ї загиблого захисника України, що надає йому безумовне право на розгляд справи без сплати судового збору.
Лозівський міськрайонний суд Харківської області ухвалою від 01 жовтня
2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або надати клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати із зазначенням підстав, визначених чинним законодавством.Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у статтях 175, 177 ЦПК України, а подані матеріали є не достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Позивач не відноситься до будь-яких категорій осіб, що мають пільги щодо звільнення від сплати судового збору, а тому судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах. Тому позовна заява підлягає залишенню без руху.
Лозівський міськрайонний суд Харківської області ухвалою від 24 жовтня
2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві на підставі статті 185 ЦПК України.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що у наданий судом строк недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 01 жовтня 2024 року, не усунуті, тому наявні підстави для повернення позовної заяви, як неподаної.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовними заявами, на підставі яких були відкриті провадження без сплати ним судового збору. На даний час Харківським окружним адміністративним судом ухвалені рішення у справах, які набрали законної сили. Тому заявник вважає, що дані обставини є істотними для справи та не були враховані судом під час розгляду справи, а стали відомі йому лише після ухвалення рішень в Харківському окружному адміністративному суді. Отже, звертаючись до суду першої інстанції в порядку статті 423 ЦПК України, заявник вказував, що наявні підстави для перегляду ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року та направити справу на новий розгляд.
Лозівський міськрайонний суд Харківської області ухвалою від 13 жовтня
2025 року відкрив провадження у справі № 629/5919/24 за заявою
ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами. Призначив розгляд заяви.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що форма та зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та додатки до неї дають підстави для відкриття провадження.
Лозівський міськрайонний суд Харківської області ухвалою від 30 жовтня
2025 року узадоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами відмовив.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху залишив в силі.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року немає, а тому у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно відмовити, а ухвалу суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами просить заявник, - залишити в силі.
Не погодившись з ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Харківський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2025 року скасував. Провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами закрив.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що:
ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, а отже, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами;
таким чином, встановивши, що ухвала суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами просить заявник, не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, суд першої інстанції мав відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;
проте суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково відкрив провадження за нововиявленими обставинами у даній справі та розглянув заяву ОСОБА_1 по суті;
за таких обставин у разі помилкового відкриття провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження.
У березні 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення.
Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику уточнити прохальну частину касаційної скарги. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У квітні 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 02 квітня 2026 року надійшла уточнена касаційна скарга, в якій заявник просить скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Отже, недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду
від 02 квітня 2026 року, усунуті.
Щодо оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Системне тлумачення частини другої статті 17, частини першої
статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.
Проте заявник оскаржує у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, яка не була предметом перегляду по суті судом апеляційної інстанції.
Суд роз'яснює, що відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Також, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, та інше.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 21 жовтня
2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без рухуне може бути прийнята до провадження, оскільки вказана ухвала суду першої інстанції не переглядалася по суті в апеляційному порядку, тому оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без рухунеобхідно відмовити.
Щодо оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про закриття провадження
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про закриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про закриття провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом
(стаття 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
У частині другій статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 06 березня 2020 року у справі № 1121/1717/12-ц (провадження № 61-22788св19) Верховний Суд зазначив, що: «ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду».
У постанові від 11 листопада 2020 року в справі № 461/11703/15-ц (провадження № 61-2382св20) Верховний Суд вказав що: «перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції
(у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими вказані рішення місцевих судів було змінено або ухвалено нове рішення. При цьому, ухвалами, якими закінчено розгляд справи і які можуть бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Разом із тим, інші ухвали судів не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, оскільки не відносяться до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Відповідно, не можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами і судові рішення судів апеляційної інстанції, ухвалені за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції, якими не закінчено розгляд справи.
Таким чином, за змістом вказаної норми цивільного процесуального законодавства, постанова апеляційного суду, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, як судове рішення суду апеляційної інстанції, що постановлене за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою не закінчено розгляд справи, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, помилково переглянувши постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, якою виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню, за нововиявленими обставинами. Отже, провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд зазначеної постанови апеляційного суду було відкрито помилково, а відтак - підлягає закриттю».
Суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження виснував, що:
ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, а отже, не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами;
суд першої інстанції, встановивши, що ухвала суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами просить заявник, не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, мав відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;
суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково відкрив провадження за нововиявленими обставинами у даній справі та розглянув заяву ОСОБА_1 по суті.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Встановивши, що ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України не є рішенням, постановою або ухвалою суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили та можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, та врахувавши, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року не підлягала перегляду судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги є такими, що зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У частині шостій статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним судом приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження, а тому підстав для скасування постанови Харківського апеляційного суду
від 03 березня 2026 року у справі № 629/5919/24 немає.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидною й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга в частині оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня
2026 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області
від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху з тих підстав, що зазначене судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України, а в частині оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня
2026 року про закриття провадження - з підстав необґрунтованості касаційної скарги.
Керуючись статтями 260, 394 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян № 14 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в особі начальника Решетової Анни про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без руху та постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2026 року про закриття провадження.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв