Справа № 932/797/26
Провадження № 1-кп/932/145/26
про продовження запобіжного заходу
18 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002281 від 12 грудня 2023 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 27 вересня 2021 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпро, громадянки України, із середньо-технічною освітою, вдови, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_10 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дніпро, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше, до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачена ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив змінити обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
Інші обвинувачені та захисники підтримали позицію обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 .
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження з приводу клопотання прокурора та захисника, приходить до наступного.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.
Підставою для продовження дії запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 квітня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2026 року включно.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 30 травня 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченої ОСОБА_9 , дійшов висновку про доцільність продовження відносно останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_9 може:
- переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання за вчинення інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, у зв'язку з чим наслідки і ризик втечі для обвинуваченої можуть бути визнані нею менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки вона обізнана щодо останніх, тому перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні, які ще не допитані у суді, з метою змусити їх змінити свідчення на свою користь або відмовитися від показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачена ОСОБА_9 ніде офіційно не працевлаштована, на життя заробляє тимчасовими заробітками, та є достатні підстави вважати, що остання може продовжити займатися незаконною діяльністю, у т.ч. у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на даний ризик, що є лише його припущенням, оскільки на підтвердження останнього суду не було надано будь-яких доказів.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченої. Так, ОСОБА_9 є працездатною, не працює, вдова, неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, раніше не судима, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
За таких обставин, суд вважає, що обраний стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає її особі, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що їй інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_9 , що на даний час виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_9 , судом на теперішній час не встановлено.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд, при продовженні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне, як альтернативний запобіжний захід, визначити заставу у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 266240,00 грн., поклавши на ОСОБА_9 певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 331, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпро, громадянці України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 16 липня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 266240,00 грн., яка може бути винесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 16 липня 2026 року.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, до 16 липня 2026 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 та захисника обвинуваченої ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, - відмовити.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя