ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2026Справа № 910/2740/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" (вул. Леонтовича, 7, н.п. 5-1, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 41534674)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ ЛМТ" (вул. Старокиївська, 26, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43773090)
про стягнення 24 566,25 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ ЛМТ" (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 24 566,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, отримавши від позивача передоплату у розмірі 24 566,25 грн за договором № 6/MED від 10.12.2021 на організацію та проведення 13-го Міжнародного медичного форуму, свої зобов'язання не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2740/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2026 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Старо-Київська, 26.
Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відмітками «не вірна адреса».
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням терміну зберігання» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
10 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній ЛМТ» (надалі - Організатор, ТОВ «Група компаній ЛМТ», Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» (надалі Експонент, ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ», Позивач) було укладено Договір № 6/MED (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1 Договору, Організатор, згідно цього Договору зобов'язується надати Експоненту комплекс робіт та послуг з організації та проведення 13-го МІЖНАРОДНОГО МЕДИЧНОГО ФОРУМУ (надалі Виставка), що відбудеться з 17 по 19 травня 2022 року у виставковому центрі «АККО Інтернешнл» (м. Київ). Загальні умови участі в Експозиції наведені в Додатку № 1 («Загальні умови участі»), який є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 2 Договору, Організатор зобов'язується надати Експоненту наступні послуги: 2.1. Організатор зобов'язується надати Експоненту виставкову площу на період проведення Виставки в кількості 15 м2, що являє собою- необладнану виставкову площу- обладнану виставкову площу 2.2.
При умові замовлення Експонентом обладнаної виставкової площі, Організатор зобов'язується забезпечити розміщення на цій площі виставкового стенду. Організатор забезпечує забудову та наповнення стенду виставковим обладнанням та меблями, згідно отриманої від Експонента технічної форми («форма №1» або «форма №1+»).
Забезпечити підведення електроенергії та інших замовлених та оплачених Експонентом інженерних комунікацій, передбачених Додатком № l («Загальні умови участі»).
Розмістити в офіційному каталозі Виставки рекламні та інформаційні матеріали Експонента, згідно отриманої від Експонента Форми № 2 та розповсюдити каталог серед відвідувачів Експозиції. 2.5. Виготовити та надати Експоненту запрошення на Виставку. 2.6. Залучити відвідувачів на Виставку. 2.7. Провести рекламно-інформаційну кампанію Виставки.
Забезпечити охорону виставкової експозиції та збереження експонатів Експонента у нічний час.
На виконання умов Договору ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» 21 грудня 2021 року оплатило передплату у розмірі 24 250 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, на підставі рахунку № 205 від 10.12.2021, виставленого ТОВ «Група компаній ЛМТ».
Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 492 від 21.12.2021
Проте, станом на дату подання позову, 13-й Міжнародний медичний форум, участь у якому оплатив Експонент, не проведений, послуги, визначені розділом 2 Договору, фактично не надані, акт приймання-передачі послуг між сторонами не складався та не підписувався, а грошові кошти, сплачені як передплата, не повернуті Організатором Експоненту.
27 січня 2026 року ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» було направлено претензію про повернення передплати на адресу ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ ЛМТ», в якій Позивач зазначав, що враховуючи, що Виставка так і не відбулася, а також відсутність будь-якої інформації щодо можливості проведення Виставки найближчим часом, ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» вважає за необхідне відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку та вимагає від Організатора повернення в повному обсязі грошових коштів у розмірі 24 250 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, сплачених як передплата за Договором, втім відповідач залишив претензію без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами частини 1 статті 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України), укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Зважаючи на вищевикладене та зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з надання послуг, шляхом укладення договору надання послуг у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату послуг та його оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відтак, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» 21 грудня 2021 року оплатило передплату у розмірі 24 250 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, на підставі рахунку № 205 від 10.12.2021, виставленого ТОВ «Група компаній ЛМТ».
Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 492 від 21.12.2021, втім послуги відповідачем не були надані.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема, статті 693 Цивільного кодексу України.
Відтак, з огляду на вищенаведене та зважаючи на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону та застосування до спірних правовідносин приписів статті 693 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Відтак, оскільки оплачені послуги не були надані, позивачу належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за ненадання послуг, яке за своїм змістом є правом замовника на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання виконавця перед замовником по наданню послуг і виникає грошове зобов'язання.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Судом встановлено, що 27 січня 2026 року ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» було направлено претензію про повернення передплати на адресу ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ ЛМТ», в якій Позивач зазначав, що враховуючи, що Виставка так і не відбулася, а також відсутність будь-якої інформації щодо можливості проведення Виставки найближчим часом, ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» вважає за необхідне відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку та вимагає від Організатора повернення в повному обсязі грошових коштів у розмірі 24 250 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, сплачених як передплата за Договором., втім відповідач грошові кошти не повернув.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували надання узгоджених послуг або повернення ним грошових коштів.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо надання оплачених позивачем послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 24 250 грн передплати.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, від 04.05.2022 у справі №761/28949/17 та від 09.02.2021 у справі №520/17342/18
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та у постанові Верховного Суду від 02.03.2024 у справі №922/1075/23.
Враховуючи, що відповідач допустив прострочення свого грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку надання послуг, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 73,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 242,50 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути отримані кошти, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед текнолоджі» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ ЛМТ" (вул. Старокиївська, 26, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43773090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" (вул. Леонтовича, 7, н.п. 5-1, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 41534674) заборгованість в розмірі - 24 250 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, 73,75 грн. (сімдесят три гривні 75 копійок) - 3 % річних, 242,50 грн. (двісті сорок дві гривні 50 копійок) - інфляційні втрати, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. -судового збору.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА