19.05.2026 року м. Дніпро Справа № 906/1333/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)
суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.
секретар судового засідання Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін у справі:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" - Березка Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026, суддя суду першої інстанції Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026
по справі № 906/1333/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (м. Київ)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" (м. Київ)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД МАКСІГРАН" (м. Київ)
про стягнення боргу, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН", звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення боргу, з урахуванням заяви про зміну предмету позов, в якому просить зобов'язати ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" повернути на користь ТОВ "МАКСІГРАН" із відповідального зберігання 22 354,84 тон піску річкового, відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023р. та закрити провадження у справі № 906/1333/24 в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в розмірі 2 529 987,08 грн. (що відповідає повернутій кількості майна 13 314,32 тони піску річкового).
Позовні вимоги обґрунтовані тією обставиною, що 16.11.2022 сторони уклали Договір поставки № 16/11-22 (далі Договір), за п. 1.1. відповідно до умов цього Договору Постачальник (Відповідач) зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю (Позивач) пісок річковий, надалі іменується - продукція, а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору (а.с. 48-51 т. 1).
Відповідно до умов Договору поставки № 16/11-22:
1.2. Обсяг (кількість) кожної партії продукції (під "партією" продукції Сторони розуміють обсяг (кількість) продукції, вказаний в одній видатковій накладній), узгоджується Сторонами на підставі заявці Покупця та вказується у видатковій накладній. На підтвердження узгодження заявки Постачальник в електронній або паперовій формі виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.
2.1. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DАР (Інкотермс-2020) склад Покупця.
За домовленістю Сторін, поставка може здійснюватися на умовах EXW (Інкотермс - 2020) склад Постачальника (завантажено на транспортний засіб, що відбуває) - самовивіз транспортом Покупця.
2.2. Найменування, обсяг (кількість), бажана дата (и) та адреса поставки продукції вказується в Заявці Покупця. Заявка Покупця може надаватися в паперовій формі, електронній формі (шляхом надсилання її на електронну пошту Постачальника) або за допомогою засобів факсимільного зв'язку.
2.3. Датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.
3.2. Загальна сума цього Договору визначається як сукупна вартість продукції, яка буде поставлена Постачальником Покупцю протягом строку дії Договору.
4.1. Оплата продукції за цим Договором здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в Розділі 11 цього Договору.
4.2. Покупець зобов'язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції.
На виконання умов Договору поставки Покупець придбав у Постачальника пісок річковий у кількості 41 300,00 тон за ціною 190,02 грн. з ПДВ за (158,35 грн. ціна без ПДВ + 20% ПДВ = 190,02 грн. ціна з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами: від 16.05.2023 № РН-0000440 на суму 1 121 118,00 грн, від 16.05.2023 № РН-0000587 на суму 1 121 118,00 грн, від 16.05.2023 № РН-0000588 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000589 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000590 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000591 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000592 на суму 1 121 118,00 грн.
Позивач в період з 16.05.2023 по 18.10.2024 оплатив 7 847 826,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 55 т. 1).
В той же день 16.05.2023 Позивач (Поклажодавець) з Відповідачем (Зберігач) уклали Договір № 2/05-2023 відповідального зберігання, за п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору майно (надалі іменується - майно), найменування, вартість та кількість якого в кожному окремому випадку визначається в актах приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, за якими таке майно передається Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу (а.с. 37-38 т. 1).
Відповідно до умов Договору № 2/05-2023:
1.2. Зберігання переданого Поклажодавцем майна здійснюється на складах Зберігача.
2.1. Зберігач зобов'язаний:
2.1. вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору;
2.1.2. зберігати майно з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця;
2.1.3. нести відповідальність за втрату майна Поклажодавця, що знаходиться у Зберігача, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення його зберігання;
2.1.4. повернути майно Поклажодавцю за актом приймання-передачі не пізніше 30 (тридцяти) днів після припинення / розірвання Договору / отримання вимоги від Поклажодавця щодо повернення майна.
2.2. Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформляється письмово.
2.3. Майно не може бути передане Зберігачем в оренду та/або заставу та/або відчужене будь-який спосіб.
3.2. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. Повернення майна зі зберігання здійснюється повністю або частинами згідно актів приймання-передачі майна з відповідального зберігання.
4.1. Договірна вартість наданих послуг та обсяг фактично наданих послуг визначається в Акті приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт), які узгоджуються і підписується Сторонами.
4.3. Акт оформляє та надає Поклажодавцю Зберігач. Поклажодавець протягом 10 днів з моменту отримання Акту зобов'язаний підписати і повернути Зберігачу один примірник Акту. Якщо протягом 10 днів з моменту отримання Акту Поклажодавець не повернув підписаний, примірник Акту та не надав письмові заперечення, послуга вважаються прийнятими Поклажодавцем в обсязі, якій вказаний в такому Акті.
4.4. Оплата за надані послуги проводиться Поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача у вигляді післяплати наданих послуг зберігання протягом 30 днів з моменту повернення майна Поклажодавцю.
4.5. Вартість зберігання за цим Договором становить 600,00 грн (шістсот гривень 00 копійок) з ПДВ за місяць зберігання.
4.6. Загальна вартість Договору визначається сумою вартості послуг за всіма Актами, підписаними Сторонами під час дії цього Договором.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання Позивач передав, а Відповідач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання пісок річковий у кількості 41 300,00 т загальною вартістю 7 847 826,00 грн. з ПДВ (а.с. 38 т. 1 на звороті).
В період з 09.06.2023 по 19.03.2024 Відповідач (Зберігач) повернув з тимчасового відповідального зберігання пісок річковий в загальній кількості 5 630,840 т загальною вартістю 1 069 972,22 грн. з ПДВ (5630,840 т х 190,02 грн. з ПДВ за 1 т = 1 069 972,22 грн. з ПДВ), що підтверджується актами повернення майна підписаними Сторонами без заперечень (а.с. 11-36 т. 1).
07.10.2024 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою № 04-10/24 від 04.10.2024 про повернення продукції з відповідального зберігання у кількості 35 669,16 т піску річкового (а.с. 10 т. 1).
За твердженнями Позивача Відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Після відкриття провадження у справі судом першої інстанції Відповідач повернув частину майна зі зберігання, а саме: 13 314,32 т піску річкового вартістю 2 529 987,08 грн.
У зв'язку з цим Позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив зобов'язати Відповідача повернути залишок майна зі зберігання за Договором № 2/05-2023 від 16.05.2023р. у кількості 22 354,84 т піску річкового загальною вартістю 4 247 866,70 грн.
Предметом спору в даній справі є питання повернення майна, прийнятого на відповідальне зберігання, а саме піску річкового в кількості 22 354,84 т.
Під час розгляду справи судом першої інстанції, після подачі Позивачем заяви про зміну предмету позову, Відповідач частково повернув пісок річковий у кількості 1 266,54 т, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 24122025-1 від 24.12.2025 та карткою рахунку № 281 за період з 16.05.2023 по 24.12.2025 та не заперечується Сторонами.
В частини вимог про повернення 1 266,54 тон піску річкового, провадження у справі було закрито за відсутністю предмету спору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" про повернення піску річкового в частині 1 266,54 тон було закрито.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" (49083, м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок, 40а, код 32658487) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" (03022, місто Київ, вул. М. Максимовича, будинок 6, кімната 22, код 38684795) із відповідального зберігання 21 088,300 тон піску річкового, відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 р.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт укладення сторонами 16.05.2023 року Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 та передачі майна на зберігання.
Судом першої інстанції зазначене про часткове повернення майна, прийнятого на зберігання, що не заперечується сторонами.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із приписів частини першої ст. 936 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Крім того, судом зазначене, що за приписами частин першої-другої ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (частина перша ст. 953 ЦК України).
Зважаючи на відсутність у справі доказів повернення піску у кількості 22 354,84 т., суд першої інстанції прийняв позицію позивача та не погодився із позицією відповідача.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 по справі № 906/1333/24.
На думку апелянта судом першої інстанції неправильно встановлені обставин, які мають значення для справи, в частині зобов'язання Відповідача повернути Позивачеві 21 088,300 т піску річкового із відповідального зберігання на виконання умов Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 р.
Апелянт зазначає, що в матеріалах справі відсутні докази направлення вимоги № 04-10/24 від 04.10.2024 року про повернення продукції з відповідального зберігання, оскільки остання була надіслана за адресою: 11601, Україна, Коростенський район, Житомирська область, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок, 118. Зазначена адреса не є ні місцем зберігання продукції та не є поштовою або юридичною адресою Відповідача.
На переконання апелянта, позиція та дії Позивача мають суперечливий характер та порушують принцип добросовісності - певного стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (визначений Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18). Тим самим, позивачем не була дотримана доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Апелянт стверджує, що вимагати повернення майна без попереднього погодження дати, часу та кількості, шляхом спорядження постачальника до місця зберігання майна не є розумним з боку позивача. Навіть якщо такі обставини і мали місце, надані по справі докази не свідчать про відмову відповідача надати пісок із відповідального зберігання.
У зв'язку із тим, що відповідачем не допущено порушень статті 938 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі № 906/1333/24 в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" із відповідального зберігання 21 088,300 тон піску річкового, відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІГРАН" у цій частині.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24.
Позивач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 906/1333/24 від 25.03.2026 законним та обґрунтованим, та таким що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що пунктом 7.4. Договору відповідального зберігання майна № 2/05-2023 від 16.05.2023 року зазначено, що договір та всі додатки, доповнення та інші документи, що укладаються Сторонами на виконання зобов'язань за цим Договором, передані за допомогою факсимільного зв'язку або/та електронної пошти мають юридичну силу до моменту обміну оригіналами.
Тому, окрім рекомендованого листа (06000970006360), ТОВ «МАКСІГРАН» 04.10.2023 року також відправив Вимогу про повернення продукції з відповідального зберігання № 04-10/24 від 04.10.2024 р. на електронну пошту відповідача - budindustriya-ltd@ukr.net (що підтверджується відомостями з електронної пошти), яка була зазначена у п. 8 Договору (Реквізити сторін).
Крім того, позивач підтверджує, що дійсно на момент укладення Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 року ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" було зареєстровано за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 7.
Однак, 01.06.2024 р. до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було внесені зміни про місцезнаходження ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" та змінено адресу на нову: 11601, Житомирська обл., Коростенський р-н, місто Малин, вул. Бандери Степана, будинок 118. У зв'язку із чим, Вимогу про повернення продукції з відповідального зберігання № 04-10/24 від 04.10.2024 р, було вирішено направити на адресу місцезнаходження ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД", що зазначені в ЄДР.
У зв'язку із чим, вважає твердження відповідача про відсутність належних доказів відправки Вимоги № 04-10/24 від 04.10.2024 р. безпідставними.
Позивач вважає, що матеріалами справи належним чином підтверджено, що залишок піску, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД", відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 р. становить 21 088,300 тон піску річного та зазначена обставина не заперечується відповідачем.
На підставі статей 936, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України та керуючись викладеним просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області № 906/1333/24 від 25.03.2026, без змін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «ТД МАКСІГРАН» направило на адресу Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи містять вимоги Позивача про повернення майна зі зберігання. Натомість, доказів повернення річкового піску у кількості 21 088,300 т матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/1333/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Висоцький А.М. (доповідач), судді - Андрейчук Л.В., Левшина Г.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 906/1333/24 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали; призначено справу № 906/1333/24 до розгляду на 19.05.2026 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 65, в залі судових засідань № 201; явка представників учасників справи визнана необов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 906/1333/24.
12 травня 2026 року до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" - адвоката Вороновської О.В. про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Клопотання мотивоване тією обставиною, що на час розгляду справи судом 19.05.2026 о 12:00, представник апелянта Вороновська Ольга Вікторівна, з 13.05.2026 року по 22.05.2026 року перебуватиме у черговій відпустці поза межами міста Дніпра та зважаючи на відсутність стабільного інтернет-зв'язку, вона на зможе взяти участь у судовому засіданні 19.05.2026 р. о 12:00 год.
Протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, тим більше, що явка повноважних представників сторін у судовому засіданні 19.15.2026 обов'язковою не визнавалась, правова позиція скаржника викладена в його апеляційній скарзі і останній, будучи завчасно повідомленим про дату, час і місце судового засідання, та, діючи розумно, обачливо і добросовісно, мав достатньо часу для забезпечення явки свого представника, при цьому вищенаведене клопотання про відкладення розгляду справи не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого апелянта, жодного доказу на підтвердження викладених у клопотанні обставин заявником до суду не подано.
19.05.2026 у судовому засіданні взяв участь представник Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» - адвокат Березка Р.М.
Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 2 частини шостої ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026, якою призначено справу № 906/1333/24 до розгляду на 19.05.2026 о 12:00, була отримана в електронному кабінеті Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" - 30.04.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД МАКСІГРАН» - 30.04.2026.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 19.05.2026, не визнавалася апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні в матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
16.11.2022 сторони уклали Договір поставки № 16/11-22 (далі Договір), за п. 1.1. відповідно до умов цього Договору Постачальник (Відповідач) зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю (Позивач) пісок річковий, надалі іменується - продукція, а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.
Відповідно до умов Договору поставки № 16/11-22:
1.2. Обсяг (кількість) кожної партії продукції (під "партією" продукції Сторони розуміють обсяг (кількість) продукції, вказаний в одній видатковій накладній), узгоджується Сторонами на підставі заявці Покупця та вказується у видатковій накладній. На підтвердження узгодження заявки Постачальник в електронній або паперовій формі виставляє рахунок-фактуру на оплату замовленої партії продукції.
2.1. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DАР (Інкотермс-2020) склад Покупця.
За домовленістю Сторін, поставка може здійснюватися на умовах EXW (Інкотермс - 2020) склад Постачальника (завантажено на транспортний засіб, що відбуває) - самовивіз транспортом Покупця.
2.2. Найменування, обсяг (кількість), бажана дата (и) та адреса поставки продукції вказується в Заявці Покупця. Заявка Покупця може надаватися в паперовій формі, електронній формі (шляхом надсилання її на електронну пошту Постачальника) або за допомогою засобів факсимільного зв'язку.
2.3. Датою поставки продукції вважається дата, вказана у видатковій накладній.
3.2. Загальна сума цього Договору визначається як сукупна вартість продукції, яка буде поставлена Постачальником Покупцю протягом строку дії Договору.
4.1. Оплата продукції за цим Договором здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в Розділі 11 цього Договору.
4.2. Покупець зобов'язаний оплатити партію продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції.
На виконання умов Договору поставки Покупець придбав у Постачальника пісок річковий у кількості 41 300,00 тон за ціною 190,02 грн. з ПДВ за (158,35 грн. ціна без ПДВ + 20% ПДВ = 190,02 грн. ціна з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами: від 16.05.2023 № РН-0000440 на суму 1 121 118,00 грн, від 16.05.2023 № РН-0000587 на суму 1 121 118,00 грн, від 16.05.2023 № РН-0000588 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000589 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000590 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000591 на суму 1 121 118,00 грн., від 16.05.2023 № РН-0000592 на суму 1 121 118,00 грн.
Позивач в період з 16.05.2023 по 18.10.2024 оплатив 7 847 826,00 грн., що підтверджується банківською випискою.
В той же день 16.05.2023 Позивач (Поклажодавець) з Відповідачем (Зберігач) уклали Договір № 2/05-2023 відповідального зберігання, за п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору майно (надалі іменується - майно), найменування, вартість та кількість якого в кожному окремому випадку визначається в актах приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, за якими таке майно передається Поклажодавцем на відповідальне зберігання Зберігачу.
Відповідно до умов Договору № 2/05-2023:
1.2. Зберігання переданого Поклажодавцем майна здійснюється на складах Зберігача.
2.1. Зберігач зобов'язаний:
2.1. вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору;
2.1.2. зберігати майно з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця;
2.1.3. нести відповідальність за втрату майна Поклажодавця, що знаходиться у Зберігача, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення його зберігання;
2.1.4. повернути майно Поклажодавцю за актом приймання-передачі не пізніше 30 (тридцяти) днів після припинення / розірвання Договору / отримання вимога від Поклажодавця щодо повернення майна.
2.2. Зберігач не має права користуватись майном, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформляється письмово.
2.3. Майно не може бути передане Зберігачем в оренду та/або заставу та/або відчужене будь-який спосіб.
3.2. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. Повернення майна зі зберігання здійснюється повністю або частинами згідно актів приймання-передачі майна з відповідального зберігання.
4.1. Договірна вартість наданих послуг та обсяг фактично наданих послуг визначається в Акті приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт), які узгоджуються і підписується Сторонами.
4.3. Акт оформляє та надає Поклажодавцю Зберігач. Поклажодавець протягом 10 днів з моменту отримання Акту зобов'язаний підписати і повернути Зберігачу один примірник Акту. Якщо протягом 10 днів з моменту отримання Акту Поклажодавець не повернув підписаний, примірник Акту та не надав письмові заперечення, послуга вважаються прийнятими Поклажодавцем в обсязі, якій вказаний в такому Акті.
4.4. Оплата за надані послуги проводиться Поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача у вигляді післяплати наданих послуг зберігання протягом 30 днів з моменту повернення майна Поклажодавцю.
4.5. Вартість зберігання за цим Договором становить 600,00 грн (шістсот гривень 00 копійок) з ПДВ за місяць зберігання.
4.6. Загальна вартість Договору визначається сумою вартості послуг за всіма Актами, підписаними Сторонами під час дії цього Договором.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання позивач передав, а відповідач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання пісок річковий у кількості 41 300,00 т загальною вартістю 7 847 826,00 грн. з ПДВ.
В період з 09.06.2023 по 19.03.2024 відповідач (Зберігач) повернув з тимчасового відповідального зберігання пісок річковий в загальній кількості 5 630,840 т загальною вартістю 1 069 972,22 грн. з ПДВ (5630,840 т х 190,02 грн. з ПДВ за 1 т = 1 069 972,22 грн. з ПДВ), що підтверджується актами повернення майна підписаними Сторона без заперечень.
07.10.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 04-10/24 від 04.10.2024 про повернення продукції з відповідального зберігання у кількості 35 669,16 т піску річкового. Вимога, направлена рекомендований листом за номером поштового відправлення 06000970006360, не була одержана відповідачем та повернута адресанту. Повернення майна, на виконання Вимоги не відбулось.
23 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСІГРАН» звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовної заявою про стягнення заборгованості за договором зберігання. Згодом, матеріали позовної заяви з додатками були передані за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Після пред'явлення позову, відповідач повернув частину майна зі зберігання, а саме: 13 314,32 т піску річкового вартістю 2 529 987,08 грн.
У зв'язку з цим Позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив зобов'язати Відповідача повернути залишок майна зі зберігання за Договором № 2/05-2023 від 16.05.2023р. у кількості 22 354,84 т піску річкового загальною вартістю 4 247 866,70 грн.
Згодом, після подачі Позивачем заяви про зміну предмету позову, Відповідач частково повернув пісок річковий у кількості 1 266,54 т, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 24122025-1 від 24.12.2025 та карткою рахунку № 281 за період з 16.05.2023 по 24.12.2025 та не заперечується Сторонами.
В частини вимог про повернення 1 266,54 тон піску річкового, провадження у справі було закрито за відсутністю предмету спору.
Натомість залишок майна, яке було передане на відповідальне зберігання, та не повернуте на момент вирішення справи судом першої інстанції становить 21 088,300 тон піску річкового.
Факт та об'єм залишків неповернутого майна підтверджений матеріалами справи та не оспорюється сторонами.
Мотивувальна частина.
Відповідно до частини 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.
Як вже зазначалося вище 16.05.2023 між позивачем (Поклажодавець) та відповідачем (Зберігач) був укладений Договір № 2/05-2023 відповідального зберігання.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання позивач передав, а відповідач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання пісок річковий у кількості 41 300,00 т загальною вартістю 7 847 826,00 грн. з ПДВ.
Отже, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини за договором відповідального зберігання та за договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша ст. 936 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Частинами першою-другою ст. 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно частини 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Частиною першою статті 953 ЦК України визначений обов'язок зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, умовами укладеного між сторонами Договору № 2/05-2023 відповідального зберігання майна від 16 травня 2023 року, а саме пунктом 2.1.4. визначений обов'язок повернути майно Поклажодавцю (позивачу) за актом прийманні-передачі не пізніше 30 (тридцяти) днів після припинення / розірвання Договору / отримання вимоги від Поклажодавця щодо повернення майна.
Крім того, п. 3.2. Договору передбачене право Поклажодавця у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні. Повернення майна зі зберігання здійснюється повністю або частинами згідно актів приймання-передачі майна з відповідального зберіганні.
Пунктом 5.1. Договору передбачена відповідальність для сторін Договору за порушення своїх зобов'язань.
Колегія суддів констатує, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено детальної процедури пред'явлення вимоги про повернення майна із відповідального зберігання. Сторони обмежилися лише вказівкою на подію, яка повинна передувати поверненню майна Поклажодавцю - припинення, розірвання Договору, пред'явлення вимоги від Поклажодавця.
Приписи статті 949 Цивільного кодексу України, які регулюються дані правовідносини, передбачають зобов'язання повернути річ поклажодавцеві та не містять будь-яких умов для виконання такого роду зобов'язань.
Укладеним сторонами Додатком № 1 до Договору Актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 16 травня 2023 року, підтверджено прийняття на зберігання піску річного у кількості 41 300,00 тон. у с. Рожни Броварського району Київської області.
Щодо підтвердження направлення вимоги № 04-10/24 від 04.10.2024, колегія суддів відзначає наступне.
Пунктом 8 Договору 2/05-2023 відповідального зберігання майна від 16 травня 2023 року зазначені реквізити сторін, зокрема Зберігача (відповідача по справі). Зазначено, що юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 7, поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3.
Відповідно до приписів пункту 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості Єдиного державного реєстру зокрема містять інформацію про місцезнаходження юридичної особи.
В свою чергу частина перша статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачає, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
В матеріалах справи містяться витяги із відкритих джерел - систем «Опендатабот» та YouControl відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД", якими підтверджено, що 01.06.2024 року змінилось місцезнаходження, було: « 01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 7», стало: « 11601, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вул. Бандери Степана, будинок 118» (а.с. 60-72).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі?№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження?№ 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі? № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає належною формою направлення вимоги про повернення майна, направлення її на актуальну адресу місцезнаходження відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Матеріалами справи, а саме витягом із системи АТ «Укрпошта» підтверджено, що поштове відправлення за № 0600970006360 було прийняте 07.10.2024 року у м. Києві, доставлено до м. Малин, зберігалося та згодом 28.10.2024 року повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 110 т. 1).
Щодо належності доказу про направлення вимоги від 17.11.2025 року направленого в месенджер та на електронну пошту щодо відвантаження майна зі зберігання 18.11.2025, колегія суддів зазначає.
Необхідно зауважити, що обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості є беззаперечним. Такий обов'язок визначений як статтею 949 Цивільного кодексу України, так і пунктом 2.1.4. укладеного сторонами Договору.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України, встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Аналізуючи надані та досліджені судом першої інстанції докази, колегія суддів зазначає, що пред'явлення позову є одним із способів захисту свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу. Факт пред'явлення позову до суду вже свідчить про наявність спору між сторонами та може вважатися формою вимоги.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № № 521/21255/13-ц (№ 14-600цс18) визначено, що повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України).
Крім того, в зазначеній Постанові Великою Палатою констатовано, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.
Направивши Вимогу про повернення продукції з відповідального зберігання на адресу відповідача, позивач реалізував своє законне та договірне право на повернення належного йому майна.
Зазначаючи про відсутність належним чином оформленої вимоги, відповідач тим не менш, у період з 01.03.2025 по 30.06.2025 року здійснює часткове повернення майна, а саме 9446,28 т піску на суму 1 794 982,1 грн., що підтверджується відповідними актами повернення майна з відповідального зберігання.
Зазначені обставини свідчать про непослідовність дій відповідача та допущення порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" умов Договору № 2/05-2023 відповідального зберігання від 16.05.2023 та вимог статті 949 Цивільного кодексу України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ-СЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 по справі № 906/1333/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Андрейчук Л.В.
Левшина Г.В.