29.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3836/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представник позивача: Горяніна А.О. (в залі суду) - як вільний слухач (відсутні повноваження)
Представник відповідача: Білоконь В.П. (в залі суду) - керівник, самопредставництво, виписка з ЄДР
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 (повний текст рішення складено 28.11.2025, суддя Загинайко Т.В.) у справі № 904/3836/25
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м.Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, офіс. 504; ідентифікаційний код 32688148)
до Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" (49005, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; ідентифікаційний код 05508499)
про стягнення 348 578 грн. 86 коп.,
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" 348 578 грн. 86 коп., що складає 264 241 грн. 31 коп. - основного боргу за теплову енергію, поставлену за договором від 07.08.2012 №081262 про постачання теплової енергії, 15 604 грн. 73 коп. - 3% річних, 64 291 грн. 47 коп. - інфляційних нарахувань та 4 441 грн. 35 коп. - пені. Також позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати за послуги з постачання тепла у опалювальні періоди з листопада 2021 року по березень 2025 року включно, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період складає 264 241 грн. 31 коп.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025, відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської Ради до Навчального закладу об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів" про стягнення 348 578 грн. 86 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів щодо направлення актів та рахунків відповідачеві у спірний період, а також щодо факту постачання теплової енергії у приміщення відповідача. Господарський суд зазначив, що докази, надані позивачем на підтвердження надання відповідачеві послуги з постачання теплової енергії у спірний період, а також наявності у відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в опалювальні сезони у період з грудня 2021 по березень 2025 включно (за виключенням грудня 2023) у розмірі 264 241 грн. 31 коп. є менш вірогідними, порівняно з доказами наданими відповідачем на їх спростування.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з судовими рішеннями, представник Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, через систему «Електронний суд», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 18.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив наступне:
- відповідно до рішення VIII сесії Дніпровської міської ради від 28.07.2021 № 110/9 було констатовано факт неможливості подальшої експлуатації теплових мереж, термін експлуатації яких вичерпався та звернути увагу, що відключення квартир та нежитлових приміщень від систем централізованого опалення буде відбуватися протягом міжопалювальних періодів 2022-2023 за бажанням власників. В той же час жодного доказу звернення за для відключення від мережі теплопостачання відповідачем не було надано;
- відповідно до п. 3 рішення VIII сесії Дніпровської міської ради від 28.07.2021 №110/9, було встановлено обов'язок позивача, забезпечити централізоване опалення житлових будинків до моменту відокремлення всіх квартир від систем централізованого опалення. Станом на момент звернення до суду, жодна із квартир у будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6 - не відокремлена від мережі теплопостачання, в тому числі і квартири № 5 та № 7, які належать відповідачеві;
- згідно з п. 7 розділу VI «прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», визначено що у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішення у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання у такій квартирі чи нежитловому приміщенні;
- Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового- комунального господарства України від 26.07.2019 затверджено «Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання теплової гарячої води». Вказаний Порядок визначає процедури: відключення власників будівель, у тому числі житлових будинків від систем ЦО; відокремлення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО. Насамперед орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань, щодо відключення споживачів від систем ЦО. При цьому в самому рішенні сесії Дніпровської міської ради, на яке посилається відповідач (а саме п. 4) зазначено, що «роботу постійно діючої комісії з розгляду питань, щодо відключення споживачів від систем, мереж ЦО заблоковано...» При позитивному рішенні Комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Відключення приміщень від мереж ЦО та ГВП виконується монтажною організацією після отримання технічних умов відокремлення від мереж ЦО та ГВП, яка реалізує проект за участю представника власника, представника виконавця послуг з ЦО та ГВП та власника (наймача приміщення). Роботи з відключення виконуються у між опалювальний період. При оформленні акту відключення від централізованого опалення необхідно надати наступні документи: технічні умови на проведення реконструкції ЦО; робочий проект реконструкції ЦСО, в зв'язку з встановленням альтернативного джерела опалення; дозвіл балансоутримувача будинку на встановлення альтернативного опалення; технічний паспорт на приміщення.
- приміщення відповідача за адресою: м. Дніпро, вул.. Центральна, буд. 6, отримує послуги з постачання теплової енергії від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, докази встановлення в передбаченому законом порядку автономного (альтернативного) джерела опалення відсутні та відповідачем при поданні відзиву на позовну заяву не були надані. Також позивачем не було надано і технічної документації та акту відключення від централізованого опалення, як це передбачено з підстав зазначених вище;
- фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується Актами приймання передачі послуг зі споживання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2025, що містяться в матеріалах справи. В них зафіксовані показники будинкового приладу обліку за адресою надання послуги за заявлений період та обсяг спожитої теплової енергії в Гкал.;
- в матеріалах справи, містяться і докази направлення рахунків та актів приймання-передачі послуги в паперовому вигляді на адресу реєстрації відповідача, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, списком згрупованих відправлень та чеком відділення Укрпошти. Позивачем було не лише направлено зазначені вище документи в електронному вигляді, а й в паперовому, а відтак відповідач вважається належним чином поінформованим про наявність невиконаних боргових зобов'язань та наявність заборгованості за поставлену теплову енергію;
- дійсно дата проставлена в досудовій вимозі та акті звірки взаємних розрахунків не відповідає даті вказаній на штампі відправлення в описі вкладення до цінного листа. При цьому, в матеріалах справи містяться і досудова вимоги і акт звіряння взаємних розрахунків датовані саме 30.06.2024 та 25.06.2024, і саме ці документи відображені в описі вкладення до цінного листа, таким чином невідповідність вказаних вище дат свідчить виключно про технічну похибку з боку позивача і, в той же час, вказує на надмірний формалізм у підході суду при ухваленні оскаржуваного рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 - без змін.
На думку відповідача суд першої інстанції обґрунтовано не визнав належними доказами направлення рахунків та актів на електронну адресу avtopravadnepr@gmail.com. Відсутність актуальних відомостей і реквізитів відповідача не може доводити позицію позивача, що типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований на сайті 01.10.2019, вважається укладеним з Навчальним закладом з 01.11.2019 та згода за усіма істотними умовами між сторонами досягнута. Зазначений факт не підтверджений ані письмовими ані електронними доказами.
У відзиві відповідач наголошує, що заява-приєднання до матеріалів справи не додана (її не існує), обсяги постачання теплової енергії споживачу узгоджені сторонами лише у періоди з 15.10.2012 по 07.04.2013 (під час укладання договору від 07.08.2012 №081262). Акти приймання передачі послуг зі споживання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2025, що містяться в матеріалах справи, не підписані споживачем, представником споживачів багатоквартирного будинку, і не прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів.
Відповідач вважає твердження апелянта, що на теперішній час приміщення відповідача за адресою: м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, отримує послуги з постачання теплової енергії від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, голослівними. Вже декілька років система опалення в приміщенні відповідача відключена, опломбована та температура в приміщенні Навчального закладу, діяльність якого призупинена і не фінансується засновником - Всеукраїнською спілкою автомобілістів, в зимовий період підтримується електричними переносними приладами (без встановлення автономного опалення).
Відповідач посилається на те, що після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 припинилася дія договору про постачання теплової енергії № 081262 від 07.08.2012 і, відповідно до вимог закону, правові відносини сторін повинні регулюватися Договором приєднання. Тому рахунки сформовані на підставі договору № 081262 від 07.08.2012, який сам позивач визнав припиненим з 01.11.2019, - безпідставні.
Відповідач також зазначає, що рахунки позивача спрямовані на неіснуючу електронну адресу, невідомій особі - Табакіну О.В, акт звіряння взаємних розрахунків від 25.06.2025 долучений до матеріалів справи підписаний від імені відповідача невідомою особою, свідчить про його фальсифікацію.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3836/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3836/25.
19.12.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 у справі № 904/3836/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 29.04.2026 о 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 29.04.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
7. Встановлені судом обставини справи
Між Всеукраїнською спілкою автомобілістів, як власником та відповідачем - Навчальним закладом об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів", як автошколою укладено договір від 26.07.2012 №1 про передачу в оперативне управління приміщень (а.с. 26 на звороті - 27), за яким власник передає, а автошкола приймає в оперативне управління приміщення, якими є квартири № 5,7 за адресою м. Дніпро (колишнє найменування - м. Дніпропетровськ), вул. Центральна, 6 загальною площею 107,8 квадратних метрів по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Зазначені приміщення належать власнику на підставі договору купівлі-продажу від 06.10.2005 серії ВСМ №505526.
Пунктом 3.1 вказаного Договору визначено, що строк оперативного управління приміщення складає три роки з моменту підписання сторонами цього договору.
Якщо власник до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвання, договір автоматично пролонгується на той же строк (пункт 3.2 Договору).
На виконання умов Договору сторонами було складено акт від 26.07.2012 №1 приймання-передачі в оперативне управління приміщень Дніпропетровській автомобільній школі Всеукраїнської спілки автомобілістів (а.с. 26), за яким Всеукраїнська спілка автомобілістів передала Дніпропетровській обласній автомобільній школі всеукраїнської спілки автомобілістів в оперативне управління приміщення квартир 5,7 загальною площею 107,8 кв. м.
В подальшому між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", правонаступником якого є позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як енергопостачальною організацією, та відповідачем - Навчальним закладом об'єднання громадян "Дніпропетровська обласна автомобільна школа всеукраїнської спілки автомобілістів", як споживачем, було укладено договір від 07.08.2012 №081262 про постачання теплової енергії (а.с. 21-24).
За цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (пункт 1.1 Договору).
Пунктом 11.1 Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 07.08.2015 року.
З вказаного Договору та додатків до нього вбачається, що теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію за адресою: м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6, прим. 5,7.
Позивач зазначає, що рішенням Дніпровської міської ради від 27.07.2016 28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання а також Рішенням Дніпровської міської ради "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" від 19.07.2017 №24/23.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Відповідності до статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
В свою чергу, 04.09.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Постанова 830, Правила 830), на виконання якої позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (далі - Договір).
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування Типового договору у відповідача не виникло заперечень щодо його укладання (доказів зворотного матеріали справи не містять), між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Враховуючи викладене, з моменту набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії припинилася дія договору від 07.08.2012 №081262 про постачання теплової енергії і відносини сторін стали регулюватись Договором приєднання.
Таким чином, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до чинного законодавства, який обліковується у позивача за №081262 від 07.08.2012 (оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок 081262) (а.с. 72-79).
Відповідно до пункту 1 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 5 Договору).
Відповідно до пункту 8 Договору виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.
Пунктом 11 Договору визначено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу).
Позивач зазначає, що фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується Актами споживання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 31.03.2025, що додаються. В них зафіксовані показники будинкового приладу обліку за адресою надання послуги за заявлений період.
Відповідно до пункту 30 Договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/ або на веб.сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
У відповідності до пункту 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Пунктом 32 Договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 Договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).
Відповідно до пункту 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Приписами пункту 51 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).
У матеріалах справи наявні копії розпоряджень Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювального сезону (а.с. 62-66), а також наказу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, а саме:
- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 01.11.2022 № 1-1/11-р "Про початок опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 21.03.2023 № 1-21/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2022 - 2023 рр. у м. Дніпрі";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 08.11.2023 № 13-8/11-р "Про початок опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 25.03.2024 № 1-25/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2023 - 2024 рр. у м. Дніпрі";
- наказ Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради від 28.10.2024 №697 "Про початок опалювального сезону 2024 - 2025 рр.";
- розпорядження Дніпровського міського голови від 27.03.2025 № 1-27/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2024 - 2025 рр. у м. Дніпрі".
Також позивачем надано копії рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради щодо встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с. 66 на звороті - 69).
Позивач вказує про те, що тарифи, згідно яких формувались рахунки за договором у спірний період затверджені рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, № 1137 від 29.10.2021 та № 6-24/9 від 24.09.2024, копії яких наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору в опалювальний сезон у період з 01.12.2021 по 31.03.2025 (за виключенням грудня 2023) надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 264 241 грн. 31 коп., на підтвердження вказаного позивачем надано копії актів прийому-передачі послуги, підписані з боку позивача (а.с. 43-51), а саме:
- від 31.12.2021 №081262 (за грудень 2021) на суму 15 080 грн. 86 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.01.2022 №081262 (за січень 2022) на суму 20 776 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 28.02.2022 №081262 (за лютий 2022) на суму 18 950 грн. 98 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.03.2022 №081262 (за березень 2022) на суму 20 354 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.11.2022 №081262 (за листопад 2022) на суму 10 676 грн. 12 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.12.2022 №081262 (за грудень 2022) на суму 20 332 грн. 61 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.01.2023 №081262 (за січень 2023) на суму 23 926 грн. 61 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 28.02.2023 №081262 (за лютий 2023) на суму 21 446 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.03.2023 №081262 (за березень 2023) на суму 10 762 грн. 62 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.11.2023 №081262 (за листопад 2023) на суму 5 433 грн. 87 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.01.2024 №081262 (за січень 2024) на суму 13 215 грн. 73 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 29.02.2024 №081262 (за лютий 2024) на суму 9 477 грн. 05 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.03.2024 №081262 (за березень 2024) на суму 7 294 грн. 55 коп., з урахуванням ПДВ;
- №081262 (за листопад 2024) на суму 11 092 грн. 61 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.12.2024 №081262 (за грудень 2024) на суму 14 089 грн. 04 коп., з урахуванням ПДВ;
- №081262 (за січень 2025) на суму 14 141 грн. 76 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 28.02.2025 №081262 (за лютий 2025) на суму 18 644 грн. 04 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.03.2025 №081262 (за березень 2025) на суму 8 545 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ.
Також в матеріалах справи містяться копії сформованих позивачем рахунків за спірний період (а.с. 34-42 на звороті) та роздруківки з електронної пошти щодо направлення вказаних рахунків та актів прийому-передачі послуги на електронну адресу: avtopravadnepr@gmail.com (а.с.53 на звороті-61).
Крім того, позивачем надано довідку позивача щодо направлення рахунків та актів на електронну скриньку відповідача у період з 01.01.2022 по 31.03.2025 (а.с. 52-53).
На підтвердження того, що електронна адреса: avtopravadnepr@gmail.com, на яку направлялися рахунки та акти належить відповідачу, позивачем надано роздруківку листа від 02.08.2025 з електронної пошти, відправником у якому зазначено відповідача, у якому вказано: "Наша електронна адреса: avtopravadnepr@gmail.com" (а.с. 28).
Також позивачем надано копію вкладення у цінний лист на ім'я відповідача, списку згрупованих відправлень, фіскального чеку та супровідного бланку (поштове відправлення №0505327147476), з яких вбачається, що на адресу відповідача 24.06.2025 було надіслано досудову вимогу від 30.06.2025, рахунки та акти за спірний період, а також акт звірки взаємних розрахунків від 25.06.2025 за спірний період (а.с. 30-33).
З долученої судом до матеріалів справи роздруківки трекінгу з вебпорталу АТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення №0505327147476 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання 08.07.2025.
Як зазначено вище, поштове відправлення №0505327147476, у якому містилася досудова вимога від 30.06.2025 та акт звірки від 25.06.2025 відправлено відповідачеві 24.06.2025, тобто документи, які датовані більш пізніми датами, відправлено раніше дати їх складання.
Позивач зазначає, що відповідачу направлялись акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на їх оплату, акт звіряння взаємних розрахунків та досудова вимога. Однак вони залишились без відповіді, а заборгованість не погашеною станом на дату подання позовної заяви; відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення з позивача з позовом до суду.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по березень 2025 року у розмірі 264 241 грн. 31 коп., а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку доказам позивача, безпідставно не врахував факт постачання теплової енергії до приміщення відповідача у спірний період та помилково дійшов висновку про недоведеність заявленої до стягнення заборгованості.
Разом з тим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Крім того, статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Отже, виникнення у споживача обов'язку з оплати послуг з теплопостачання пов'язується саме з фактом їх надання та споживання.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували саме факт постачання теплової енергії до приміщення відповідача у спірний період.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не здійснював господарську діяльність у період з 2021 по 2025 рік, у зв'язку з призупиненням ліцензії на проведення навчальної діяльності по розпорядженню МРЕО Дніпропетровської області.
Також на підтвердження того, що відповідач не здійснював господарської діяльності у період з 2021 по 2025 рік відповідачем надано копії відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с. 146-151).
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять акти обстеження системи опалення за 2015-2021 роки, складені представниками обох сторін, якими зафіксовано відсутність циркуляції теплоносія та відсутність опалення у приміщенні відповідача (а.с. 152-158). Доказів того, що зазначені обставини були враховані позивачем при здійсненні нарахувань, матеріали справи не містять.
Згідно з пунктом 58 Правил №830 у разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем. Виконавець зобов'язаний повідомити у десятиденний строк споживачеві у формі, яка аналогічна формі подання претензії, про вжиті за результатами задоволення його претензії заходи.
Судом також встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради "Про врегулювання питань теплопостачання в м. Дніпрі" від 28.07.2021 №110/9 (а.с. 159-177) будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Центральна, 6, у якому розміщенні приміщення відповідача, включено до переліку будинків, що підлягають від'єднанню від мереж централізованого опалення у зв'язку з неможливістю подальшої експлуатації теплових мереж.
Колегія суддів зазначає, що наведене вище підтверджує існування об'єктивних обставин, пов'язаних із неналежним функціонуванням систем теплопостачання у відповідному будинку, починаючи з опалювального сезону 2021 року.
Крім того, відповідач у жовтні 2021 року звертався до позивача з вимогою припинити з 01.11.2021 дію договору на постачання теплової енергії №081262 від 07.08.2021, у зв'язку з відсутністю теплопостачання у приміщенні, що підтверджується листом від 28.10.2021 №8 (а.с. 179).
Посилання апелянта на те, що відповідач не здійснив офіційної процедури відключення від мереж централізованого опалення, не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки у даній справі вирішальним є саме доведення фактичного надання послуг та обсягу спожитої теплової енергії, а не лише формальне існування приєднання приміщення до внутрішньобудинкових мереж.
Матеріали справи також не містять актів про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку №6 по вул. Центральній у м. Дніпрі, які є первинними документами, що підтверджують здійснення теплопостачання до відповідного будинку в конкретні опалювальні періоди.
Не надано також документів щодо обсягів постачання теплової енергії на будинок №6 по вул. Центральній у спірний період, матеріали справи містять узгоджені сторонами обсяги постачання теплової енергії споживачу лише у періоди з 15.10.2012 по 07.04.2013 (а.с. 23-24).
Надані позивачем акти споживання теплової енергії, в яких зафіксовано показники будинкового приладу обліку за адресою надання послуги у заявлений період, колегія суддів не вважає достатніми для підтвердження факту надання послуг, оскільки надані акти приймання-передачі послуг складені позивачем в односторонньому порядку та не підписані відповідачем.
Окрім цього, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про недоведеність належного направлення відповідачу рахунків та актів приймання-передачі послуг.
Так, позивачем не доведено, що електронна адреса, на яку направлялися відповідні документи, є офіційною електронною адресою відповідача або була погоджена сторонами для листування у межах спірних правовідносин. Відомості про таку електронну адресу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, у договорах сторін вона також не зазначена.
Крім того, надані позивачем роздруківки електронного листування містять суперечності щодо дат направлення окремих документів, а також не підтверджують факту отримання відповідачем відповідних рахунків та актів.
Щодо поштового відправлення №0505327147476, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу, що на адресу відповідача 24.06.2025 було надіслано досудову вимогу від 30.06.2025, рахунки та акти за спірний період, а також акт звірки взаємних розрахунків від 25.06.2025 за спірний період (а.с. 30-33).
З роздруківки трекінгу з вебпорталу АТ "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення №0505327147476 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання 08.07.2025.
Отже, поштове відправлення №0505327147476, у якому містилася досудова вимога від 30.06.2025 та акт звірки від 25.06.2025 відправлено відповідачеві 24.06.2025, тобто документи, які датовані більш пізніми датами, відправлено раніше дати їх складання.
З огляду на викладені обставини, позивачем не надано належних та достатніх доказів щодо направлення актів та рахунків відповідачеві у спірний період, а також щодо факту постачання теплової енергії у приміщення відповідача.
Посилання апелянта на надмірний формалізм суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка доказів здійснена місцевим господарським судом відповідно до вимог статей 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів».
Колегія суддів зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.10.2023 у справі № 902/567/21).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт "вірогідності доказів" та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що докази, надані позивачем на підтвердження надання відповідачеві послуги з постачання теплової енергії у спірний період, а також наявності у відповідача заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в опалювальні сезони у період з грудня 2021 по березень 2025 включно (за виключенням грудня 2023) у розмірі 264 241 грн. 31 коп. є менш вірогідними, порівняно з доказами наданими відповідачем на їх спростування.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову про стягнення 264 241 грн. 31 коп. основного боргу.
Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, підстави для їх задоволення також відсутні.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 264, 269, 270, 275-284, 287 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 у справі № 904/3836/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2025 у справі № 904/3836/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова підписана 20.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін