12 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/4561/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Павловська Д.С.
відповідача - Харцизова Т.В.
розглянувши апеляційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 854Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25 (повне рішення складено 27.03.2026 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ідентифікаційний код 39243307)
про стягнення 2 342 340,00 грн
Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (відповідач) про стягнення пені у розмірі 2 342 340,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Державним контрактом (Договір) про закупівлю №93/03-24-РМ від 26.03.2024 щодо своєчасної поставки оплаченого позивачем товару.
16.01.2026 через систему "Електронний суд" Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано заяву (вх.№ 1305) про заміну сторони у справі № 922/4561/25, а саме позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25 зменшено розмір пені на 70%.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ідентифікаційний код 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 702 702 грн, а також судовий збір у розмірі 28 108,08 грн.
В іншій частині позову в сумі 1 639 638 грн відмовлено.
ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 639 638,00 грн та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ТОВ "Харківський завод засобів індивідуального захисту" пеню у розмірі 2 342 340,00 грн. Судові витрати у справі № 922/4561/25 просить покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зменшення розміру пені на 70% фактично нівелює відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару оборонного призначення та суперечить правовій природі неустойки і її функції як способу забезпечення належного виконання зобов'язання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 854Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25. Справу призначено до розгляду на 12.05.2026.
30.04.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/4561/25 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судове засідання, призначене на 12.05.2026, з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (Замовник), правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ" (Постачальник) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 93/03-24-РМ від 26.03.2024 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується поставити ЗАМОВНИКУ Сумка-підсумок бойова, Сумка-підсумок розкладна (18920000-4 - Сумки) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-02-14-007241-a), а ЗАМОВНИК - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - ОТРИМУВАЧ) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1. Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням ЗАМОВНИКА, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.
Згідно з пунктами 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку Товару у загальній кількості 50 000 штук за ціною за одиницю з ПДВ 429,00 грн в наступні строки: 25 000 штук до 31.03.2024; 25 000 штук до 31.05.2024.
Додатковою угодою № 1 від 29.03.2024 до Договору від 29.03.2024 до пункту 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) внесено зміни, та подовжено строки поставки Товару у загальній кількості 50 000 штук до 31.05.2024.
Заявка на поставку Товару подається ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.3 Договору 29.03.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено Заявку на поставку № R000147, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки - до 31.05.2024, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме:
1. Сумка-підсумок розкладна універсальна, вид 6 до Отримувача - військової частини НОМЕР_1 , у кількості 28 000 штук;
2. Сумка-підсумок розкладна універсальна, вид 6 до Отримувача - військової частини НОМЕР_2 , у кількості 14 000 штук;
3. Сумка-підсумок розкладна універсальна, вид 6 до Отримувача - військової частини НОМЕР_3 , у кількості 8 000 штук.
Згідно з п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень ОТРИМУВАЧА до Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК та ОТРИМУВАЧ підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ОТРИМУВАЧА, та ПОСТАЧАЛЬНИК передає підписаний Акт приймання Товару на підпис ЗАМОВНИКУ разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого ЗАМОВНИК повертає належні екземпляри Акту приймання Товару ПОСТАЧАЛЬНИКУ та ОТРИМУВАЧУ.
Позивачем зазначено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:
1. товар у кількості 14 000 штук до військової частини НОМЕР_2 поставлено 19.06.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 287;
2. товар у кількості 28 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 01.07.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 647.
Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань, позивачем нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 20.11.2024 направлено претензію щодо сплати неустойки в сумі 2 342 340,00 грн за вих. № 2165/06/1528-2024 від 20.11.2024.
Відповідно до п. 8.4 Договору у разі застосування пені/штрафу ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ. Сплата пені/штрафів не звільняє ПОСТАЧАЛЬНИКА від виконання умов цього Договору.
Позивачем зазначено, що оскільки претензію направлено 20.11.2024, то у відповідності до п. 8.4 Договору відповідач мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 20.12.2024, однак претензію ним було проігноровано.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2 342 340,00 грн.
12.01.2026 через систему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№715), у якому він просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 (дев'яносто) відсотків до суми 234 234, 00 грн., в задоволені решти позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», відмовити.
Господарський суд Харківської області встановив, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, порушив строки виконання поставки, а саме: за Актом приймання-передачі № 287 від 19.06.2024 термін прострочення складає 18 календарних днів (з 01.06.2024 по 18.06.2024 включно), за Актом приймання-передачі № 647 від 01.07.2024 термін складає 30 календарних днів (з 01.06.2024 по 30.06.2024 включно), відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право вимагати від відповідача сплати пені та штрафу, які встановлені п. 8.2 Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару.
В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 70%.
Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 639 638,00 грн., а саме в частині зменшення правомірно нарахованих до стягнення сум пені на 70%.
Розглядаючи апеляційні вимоги в частині зменшення розміру нарахованої пені, судова колегія апеляційної інстанції наголошує наступне.
Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 342 340,00 грн.
В свою чергу, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір правомірно нарахованої пені на 70% з огляду на те, що прострочення відповідача є короткостроковим, має об'єктивну причину з незалежних від відповідача причин та носить винятковий характер.
Суд першої інстанції враховував соціальну значущість підприємства відповідача, яке є підприємством оборонного комплексу, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.01.2025 № 1/дск визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, про що свідчить наданий відповідачем до відзиву лист Міністерства оборони України від 05.02.2025, здійснює свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, прильоти тощо).
Суд першої інстанції правильно взяв до уваги, що заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 2 342 340,00 грн складає більш ніж 10% суми всього договору - 21 450 000,00 грн, при тому, що 20% вартості товару є податковим зобов'язанням відповідача, а ціна має мінімальну прибутковість за результатами аукціону у спрощеній закупівлі..
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, але вважає, що таке суттєвого зменшення розміру пені нівелює відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару оборонного призначення та суперечить правовій природі неустойки і її функції як способу забезпечення належного виконання зобов'язання.
Так, колегія суддів зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов'язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Колегія суддів зазначає, що укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі ціну, розмір штрафних санкцій та порядок їх застосування, що свідчить про прийняття сторонами відповідальності за можливі порушення договірних зобов'язань.
Крім того, укладаючи договір 26.03.2024, після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як суб'єкт господарювання, мав об'єктивну можливість передбачити всі ризики здійснення господарської діяльності у відповідних умовах та забезпечити належну організацію виконання договірних зобов'язань.
До того ж у пункті 10.1 Договору прямо зазначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс-мажорними обставинами у розумінні цього розділу договору.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься правовий висновок, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Судом першої інстанції не враховано, що виконання Договору здійснюється за кошти Державного бюджету України, а саме: в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони» (п. 1.4 Договору).
Відповідно до пункту 23 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 63, 64, 69 і 135 частини третьої цієї статті, пунктами 37- 39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 641 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу), зараховуються до доходів загального фонду державного бюджету.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 № 1142 «Деякі питання здійснення закупівель товарів, робіт і послуг у сфері оборони службою державного замовника» Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» уповноважене на виконання функцій служби державного замовника у сфері оборони та є отримувачем бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою.
Отже, отримані за результатами виконання судових рішень кошти підлягають обліку та використанню відповідно до вимог бюджетного законодавства та спрямовуються на фінансування потреб сектору безпеки і оборони, шляхом їх повернення до державного бюджету та подальшого використання за цільовим призначенням.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах обидві сторони є суб'єктами сектору безпеки і оборони, діяльність яких безпосередньо спрямована на забезпечення обороноздатності держави. Позивач, як державний замовник у сфері оборонних закупівель, здійснює свою діяльність виключно в інтересах держави та суспільства, забезпечуючи потреби Збройних Сил України та інших військових формувань у товарах оборонного призначення, при тому що кінцева мета здійснення діяльності відповідача полягає в отриманні прибутку.
Отже, отримання відповідачем відповідного статусу є наслідком його участі у виконанні державних оборонних замовлень, що, у свою чергу, передбачає підвищений рівень відповідальності за належне та своєчасне виконання договірних зобов'язань, оскільки результати його діяльності безпосередньо впливають на забезпечення потреб Збройних Сил України та обороноздатність держави.
Виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи те, що сторони є стратегічними підприємствами, які забезпечують потреби Збройних Сил України та обороноздатність держави, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 30 % , що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку винятковості обставин, які б об'єктивно обґрунтовували зменшення відповідальності на 70%, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 936 936,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх. № 854Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/4561/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 936 936,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Зменшити розмір пені на 30%.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ідентифікаційний код 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 1 639 638,00 грн, а також судовий збір у розмірі 28 108,08 грн.
В іншій частині позову в сумі 702 702,00 грн відмовити.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ідентифікаційний код 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 44725823) 16 864,85 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.05.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко